За масивними стінами прогримів важкий брязкіт металу. Раптом розчинилися четверо дугоподібних дверей, і звідти вийшли Воїни Потойбіччя в темних обладунках — броня вкривала їхні тіла суцільно, не залишаючи жодної щілини. Важкі кроки їхніх чобіт лунали з механічною точністю, поки вони маршували вперед.
Воїни Потойбіччя миттю помітили непроханих гостей і озвались низьким гарчанням.
Стискаючи довгі сокири й алебарди, вони заходились розмахувати зброєю, зовсім не зважаючи на Катів Потойбіччя. Вітряні леза шалено затанцювали над басейном. Вразливих Катів розтинало навпіл щойно ті торкались лез, і кров бризкала навсібіч!
Худорляві Кати кинулись навтьоки, рятуючи життя, — проти вітряних лез шансів у них не було жодних. Тим часом Воїни Потойбіччя вже брали Мо Фаня з командою в кільце з усіх боків. Захист, що звели Чжао Ман'янь і Міос, хитався, ось-ось готовий обвалитись!
— Дідько, звідки тут стільки Воїнів Потойбіччя?! — жахнувся Чжао Ман'янь, побачивши, як його міцний захист не витримав і кількох хвилин.
— А ці Воїни Потойбіччя напрочуд сильні... — вразився й сам Мо Фань.
Спершу він гадав, що ці воїни такі ж жалюгідні, як Кати Потойбіччя, та вони виявились набагато лютішими. Команда мало не полягла від самої лиш першої хвилі атак!
— Оце-то Велика Піраміда Гізи, навіть найнижчі Воїни Потойбіччя тут такі могутні! — вигукнув Шрів.
У Пірамідах, де він бував раніше, такі воїни не становили для нього особливої загрози — хіба лиш своєю навальною кількістю.
— Їх іще більше насувається! — Гайді вловила з-за стін нові синхронні кроки.
— Скільки їх іще? — запитав Му Бай.
— Щонайменше втричі більше, ніж уже тут, — прикинула Гайді.
— Втричі... то це що, нам гаплик?! — заволав Чжао Ман'янь.
— Прокляття, якого біса я поперся з вами в цю діру?! — заскиглив від болю Саєд, коли вітряне лезо різонуло його по руці.
— Треба обрати одні двері й пробитись до них. Не можна тут стояти, бо вони нас просто розчавлять числом! — крикнув Шрів.
— В який бік?!
— Яка різниця, всі мають вести на верхні рівні!
Стій вони на місці й далі — вітряні леза порубали б їх на клапті. З допомогою Міос Гайді блискавично опинилась упритул до загону Воїнів Потойбіччя і миттю сплела Вихор Хаосу, всмоктуючи лиховісну енергію, щоб обернути її проти самих же лез.
— Розвернись!
Гайді закрутила вихор у протилежний бік, проти годинникової стрілки. За мить Вихор Хаосу перетворив вітряні леза на ще довші, ще смертоносніші клинки!
Ті полетіли назад просто у Воїнів Потойбіччя. Позбавлені плоті, самі лиш скелети, ті миттю розсипались на друзки, щойно леза розрубали опорні кістки.
— Сюди! — побачивши, що Гайді пробила прохід, Мо Фань хутко сплів Зоряну Галактику Елемента Виклику.
— Брама Виклику: Хвиля Викликаних Звірів!
Понад сотня вовків ринула з Брами, кидаючись уперед суцільним лютим потоком, розтоптуючи Воїнів Потойбіччя на своєму шляху.
— Не зупиняйтесь! Ззаду ще пруть! — вигукнув Му Бай.
Хвиля Викликаних Звірів невпинно розчищала дорогу. Вовків спинити виявилось нікому не під силу — навіть попри свою чисельність, Воїни Потойбіччя не мали проти них жодного шансу. Кістки розліталися навсібіч. Вітряні леза тепер не могли влучити ні в кого, бо самі воїни втратили змогу зосередитись на ворогу.
— Морозне Виття!
Крижані кристали закружляли довкола Му Бая, поступово згущуючись у морозне торнадо. За його наказом вихор ринув уперед, поглинаючи Воїнів Потойбіччя, що наближалися, і вмить розтрощив загрозу поблизу.
— Цей бік лишіть мені! — вигукнула Міос.
Магія нежиті спалахнула під її ногами, і з одного флангу групи піднялась кремезна кроваво-червона мумія.
Вона красувалась у брудних, закривавлених обладунках, разюче схожих на ті, що носили Воїни Потойбіччя, а в руках тримала гігантську бойову сокиру, від якої тхнуло смертю. Мумія в Кровавих Обладунках видала лютий рик, стягуючи всю лиховісну енергію навколо до свого леза!
Зі смертельним блиском сокира зі свистом розсікла повітря, окресливши півмісяць рівно на висоті шиї Воїнів Потойбіччя. Кілька десятків голів злетіли в повітря; деякі навіть зіткнулися одна з одною в польоті, перш ніж покотитись по підлозі, наче кокосові горіхи.
Та не тільки Міос уміла призивати могутню нежить. Шрів і Саєд теж не барились. Шрів викликав істоту з парою антен, схожу на велетенську сколопендру, — та, як виявилось, живилась саме нежиттю. Роззявивши пащу, вона ковтала Воїнів Потойбіччя, немов пила воду, і за лічені миті виросла удвічі!
Саєд, як завжди, викликав свою Мумію зі Смертоносною Шаблею, тільки цього разу та теж випромінювала кривавий блиск, не поступаючись силою мумії Міос. Її смертоносна шабля рубала не менш нищівно, ніж сокира суперниці. З двома такими грізними захисниками по обидва фланги Воїни Потойбіччя вже не могли наблизитись впритул!
Насправді ці мумії свого часу самі еволюціонували з Воїнів Потойбіччя. Досягнувши рівня Командира, такі воїни перероджувались у мумій, здобуваючи довше життя та більшу силу. Тож і Мумія зі Зловісною Сокирою, і Мумія зі Смертоносною Шаблею чудово знали, як упоратись із власними колишніми родичами!
— Так тримати, проривайтесь у двері! — скомандував Мо Фань своїй вовчій зграї.
Воїни Потойбіччя виходили з проходу метрів десять заввишки й завширшки. Шрів не сумнівався: саме цей прохід виведе їх на верхні рівні Піраміди, тож рухатись слід було туди, звідки й перла нежить.
Один Гігантський Білий Вовк першим дістався входу в тунель. Через власні розміри протиснутись усередину він не міг, тож просто всівся на порозі, не пускаючи назовні жодного нового воїна.
Кількість Воїнів Потойбіччя вражала уяву. Спершу в камері з басейном з'явилось лише чотири патрульні загони, та невдовзі решта хлинула суцільною чорною хвилею. І швидкість їхньої появи, і саме число просто приголомшували.
Тактика Гігантського Білого Вовка спрацювала блискуче — той стримав понад сотню Воїнів Потойбіччя, поки решта команди наздоганяла його. Проте на душі в Мо Фаня заворушилась тривога: пробиватись через цей прохід доведеться з боєм.
— А іншого шляху нагору немає? Таке відчуття, ніби ми пливемо проти течії! — поцікавився Чжао Ман'янь.
— Іншого шляху немає. На нижніх рівнях Піраміди таких створінь просто незліченна кількість — інакше з якого дива це звали б королівством? Прохід не має бути надто довгим. Краще пробиватися з боєм тут, ніж лишитись в оточенні посеред камери — своєю кількістю Воїни Потойбіччя могли б заповнити її вщерть! — пояснив Шрів.
— Великий вовче, відійди! — гукнув Мо Фань Гігантському Білому Вовку, що досі блокував прохід.
Сніговий Вовк Летючого Струмка був командиром зграї — Мо Фань зазвичай кликав його Старим Вовком. А найбільший з-поміж сорока трьох Гігантських Білих Вовків, найближчий до рівня Командира, отримав від нього прізвисько Великий Вовк; другого за розміром величали Другим Вовком, третього — Третім Вовком, і так далі за списком...
Перші три Гігантські Білі Вовки мали всі шанси дорости до рівня Командира, та оскільки Контрактними чи Викликаними Звірами Мо Фаня вони не були, допомогти їхній еволюції так само, як він допомагав Сніговому Вовку Летючого Струмка, він не міг. Єдиний шлях наверх для них лежав через безкінечні бої у Вимірі Викликаних Звірів!
Великий Вовк, попри свою дику вдачу, беззаперечно корився наказам Мо Фаня. Побачивши, як права рука господаря спалахнула вогнем, він хутко відкотився вбік, відкриваючи прохід.
Тунель аж кишів Воїнами Потойбіччя, темні обладунки яких зловісно виблискували в темряві. Юрма скидалась на купу тарганів, що збилися докупи, — від такого видовища мимоволі бігли мурашки по шкірі!
— Вогняний Кулак!
Разом з ударом вибухнули одразу три Насіння Душі Вогню. Вогняні дракони трьох барв кинулись уперед, зливаючись на льоту в одного, ще лютішого звіра. З оглушливим ревом він увірвався в непроглядну темряву проходу...
Нежить боялась вогню, а три різні Насіння Душі багаторазово посилювали Елемент Вогню Мо Фаня. Воїни Потойбіччя не витримували цього нищівного жару — навіть їхня товста броня миттю оберталась на попіл!
Вогняний дракон промчав тунелем, розчистивши довгий шлях. Обривки Душ, наче зграйка світлячків, потяглися до кулона Мо Фаня яскравими цівками світла!
Воїни Потойбіччя всередині Піраміди виявились значно сильнішими за тих, що никали зовні, — а отже, і Обривки їхніх Душ коштували значно дорожче! Обривки рівня Воїна стікали до Потойбічної Річки всередині Маленького Кулона-Вугра, швидко очищаючись до Есенцій Душ того самого рівня, збільшуючи ліміт Хвилі Викликаних Звірів Мо Фаня!
— Уже три Есенції Душі! — не стримав радості Мо Фань.
З Обривків Душ, зібраних після винищення Воїнів Потойбіччя, очистилось дві Есенції, а ще одну, цілісіньку, він здобув окремо — разом виходило вже три!
— Я прокладу дорогу! — Мо Фаня раптом охопив шалений приплив натхнення.
Піраміда стояла запечатаною довгі роки, тож душі місцевої нежиті накопичили колосальну енергію. Кращого місця для збору Есенцій Душ годі було й шукати!