Слова Дженні миттю нагадали Мо Фаню розповідь Фенни про п'ятірку генералів Каїра.
Наразі Фенна служила під началом генерала Хакена. Її помітило каїрське керівництво ще після бою з міражем у Пуччіні. Відтоді вона встигла відзначитись не раз, заслуживши прихильну увагу самого Хакена — і невдовзі опинилась в армії Каїра.
Хакен носив титул Головнокомандувача, та, за словами Дженні, роки давались взнаки, тимчасом як генерал Ітан останнім часом здобував одну гучну перемогу за іншою. Прихильників у нього ставало дедалі більше, і навіть впливові клани та могутні фракції потай підтримували його з-за лаштунків. Схоже було, щойно Хакен піде у відставку — крісло Головнокомандувача займе саме Ітан.
— Якщо він такий видатний, чому армія й досі зазнає невдач у битвах? — поцікавився Мо Фань.
— Може, людям бракує єдності. Цього разу Піраміда Хафри вдарила значно потужніше, ніж будь-коли раніше. Демони-змії та скорпіони вже добряче виснажили наші бойові сили, — пояснила Дженні.
— Зрозуміло, дякую. Це дорога до Квадратної Вежі? — уточнив Мо Фань.
— Так, тільки нікому не дозволено наближатись до неї впритул, — попередила Дженні.
З'ясувавши все необхідне, Мо Фань рушив прямісінько до Квадратної Вежі.
Вежа здіймалась у небо, найвеличніша споруда фортеці. Складалась вона з двох частин: нижня половина — потужна сталева цитадель, а верхня — оборонна башта, що пронизувала самі хмари!
Мо Фань хвилин десять йшов за вказівками Дженні, поки нарешті не побачив цю особливу будівлю.
Ще в місті йому доводилось чути про Квадратну Вежу. Вона слугувала головним духом-охоронцем Каїра. Нежить в Єгипті могла пересуватись світом живих лише в межах смертельного світла й не наважувалась ступити й кроку без нього. А Вежа випромінювала особливе сяйво, що зводило те смертельне світло нанівець у радіусі свого впливу.
Саме завдяки Квадратній Вежі мешканці Каїра зберігали спокій, навіть коли їхнє місто трусило від війни!
«Якщо начальник Гангми — генерал Ітан, чи не означає це, що й молода Медуза — на його совісті?» — спантеличено подумав Мо Фань.
Навіщо військовому генію, що зробив стільки для країни, вирощувати молоду Медузу? Може, тут замішані якісь брудні оборудки?
Мо Фань зупинився перед Квадратною Вежею, задерши голову на цю величезну чорну, наче смола, громаду. Товщину сталевих стін було складно вгадати, так само як і кількість вправних вояків усередині. Мимоволі Мо Фаня охопила тривога.
Темна Матерія розповзалась надто повільно — аж ніяк не досить швидко, щоб позбавити Гангму життя. Треба було підсадити в нього ще трохи цієї темної субстанції, та як пробратись усередину такого добре захищеного місця, Мо Фань поки що не уявляв.
«Стривай-но, цей тип здається дуже знайомим!» — раптом упізнав Мо Фань чоловіка із золотисто-каштановим волоссям неподалік. Упізнав ледве-ледве — той красувався у військовій формі.
За ним ступали дві солдаткині зі спокусливими фігурами. Вочевидь, чолов'яга насолоджувався життям на повну, маючи такі особливі привілеї навіть у розпал війни.
Мо Фань підкрався ближче і побачив, що чоловік стоїть на розі перед вежею, явно когось очікуючи.
«Скористаюся ним, щоб пробратись усередину. Судячи з усього, ранг у нього непоганий», — пробурмотів Мо Фань собі під ніс.
Він пустив Темну Матерію повзти землею. У темряві помітити чорну плівку, що розповзається під ногами, було майже неможливо.
Пильністю Саєд аж ніяк не відзначався. Він жваво теревенив із двома солдаткинями, час від часу гордовито вишкіряючись.
Саєд був колишнім гравцем національної збірної Єгипту. Мо Фань чудово знав і його силу, і його Елементи. Він не сумнівався: з такою повільною реакцією той нізащо не помітить Темну Матерію...
Вона беззвучно вповзла на Саєда. Той раптом здригнувся й нервово озирнувся.
— Що таке? — запитала солдаткиня з насупленими бровами.
— Та нічого, годі чекати, раз він так і не з'явився. Ходімо всередину, не хочу змушувати дядька чекати надто довго, — відказав Саєд.
— Мгм, розвіддані, які ви добули, стануть у величезній нагоді для нашого наступу! — погодилась інша, засмагла солдаткиня зі спокусливими манерами.
Саєд рушив до фортеці разом з обома жінками. Він і не помітив, як після переходу через ретельно охоронюваний міст його тінь стала помітно густішою — і гадки не мав, що в ній хтось ховається. Вартові, впізнавши Саєда, навіть не завдали собі клопоту перевірити його — просто пропустили. Мо Фань, притулившись до тіні Саєда, полегшено видихнув.
Виявись серед вартових хоч один маг світла — той миттю розкрив би його однією швидкою перевіркою. Світло лишалося найбільшою слабкістю мага тіні. На щастя, ранг Саєда виявився значно вищим, ніж очікувалось!
Мо Фань полегшено видихнув, задоволений вибором. Усі інші кандидати, яких він розглядав спочатку, проходили значно суворіший контроль.
«Цей Саєд не зводить очей із жінок. Певно, планує розважитися з ними, щойно закінчить доповідь? Не дивно, що на Світовому студентському турнірі він виглядав таким хворобливим — мабуть, перепрацював на повну», — пробурмотів Мо Фань, уважно спостерігаючи за парубком.
«Гм? Тіньова муха?» — раптом помітив він крихітну мушку, що наближалась до нього.
Тіньова муха була унікальним сигналом, який міг розпізнати лише він сам. Навіть трапись поруч маг світла — той сприйняв би її хіба за випадковий згусток енергії.
Спершу Мо Фань подумав, що це сигнал від Гангми — ознака того, що Темна Матерія розповзлась далі. Та коли муха злилась із власною тінню, його охопила справжня радість!
-Апас... дівчинка досі жива, оце так удача!-
Муха прилетіла саме від Апас, від тієї ледь помітної Темної Матерії, що досі жевріла на ній. Мо Фань уже втратив будь-яку надію — він був певен, що дівчинки більше немає серед живих, бо ніяк не міг її відшукати. І от несподіванка: вона таки жива, лише замкнена в непроглядній темряві, звідки крихітна частка Темної Матерії й зуміла передати звістку про її місцеперебування!
Яке щастя, що Бей Цзян із Залу Вбивць подарував йому колись цю неоціненну Темну Матерію — Диявольську Ніч. Інакше довелося б блукати навмання, наче мусі без голови!