Мо Фань заплющив очі й обвів табір колом Матерії Темряви — захисним рубежем: варто було чомусь наблизитися, і вона миттю попередила б його.
Мо Фаню конче потрібен був спокійний відпочинок.
Му Бай і Гайді прихилилися до каміння й незабаром поснули. Вані теж геть знесилів — умостився на купі піску й гучно хропів.
Апас пригорнулася до Мо Фаня, тихо дихаючи, наче маленьке безпритульне кошеня.
Їхній заручник Гангма геть вибився із сил і вже не становив для групи жодної загрози, тож перейматися ним не було потреби.
Щойно вечір добіг кінця, запанувало смертельне світло. Мовчазне сяйво Великої піраміди Гізи, за сотню кілометрів звідси, розлилося над Землями Барго й містом. З-під землі долинали моторошні зойки, хоча дивним чином усе стихло дужче, ніж удень, коли лютували демонічні звірі. Та це була лише тиша перед бурею — ознака того, що нежить і демонічні звірі збирають сили. Менш ніж за три дні мала вибухнути масштабна битва, і тоді Каїр, та й усі Землі Барго, здригнуться від ходи ворожих військ!
Мо Фань поринув у глибокий сон — Прокляття Очей Помсти цього разу його не турбувало.
Уві сні його щось муляло — якась порожнеча в грудях. Кілька разів виникало нездоланне бажання прокинутися.
Але втома була надто важкою — навіть інстинкти не змогли підняти виснажене тіло.
Після півночі різко похолодало. Мо Фань пригадав, що не в кожного тіло таке загартоване, як у нього, — Апас могла й замерзнути на смерть...
Він прокинувся й інстинктивно потягнув маленьке безпритульне кошеня ближче, щоб та пережила крижану ніч.
І миттю відчув: рука порожня!
Сон миттю злетів. Він придивився уважніше — Апас поруч не було!
Останніми днями Апас трималася зовсім поруч, ховаючись у нього в обіймах, наче це було єдине безпечне місце на світі, — навіть уві сні.
А тепер її не було. Мо Фаня відразу пройняло лихим передчуттям!
Мо Фань підвівся на ноги й озирнувся.
У грудях спалахнув лютий гнів. Він же навмисне звів периметр із Матерії Темряви, щоб не пустити чужаків, поки вони сплять, — та забув про одну важливу дрібницю: у їхній команді від самого початку сидів боягуз!
— Вані, якщо з Апас щось станеться, клянуся, я витягну тебе хоч із самого Європейського Університету й розтопчу твій череп! — розлючено прогарчав Мо Фань. Матерія Темряви зібралася довкола нього, наче хитромудре військо, утворюючи моторошну тінь.
Му Бай та Гайді прокинулися від гнівних слів Мо Фаня.
— Що коїться? Що сталося? — Му Бая не на жарт налякав крижаний вигляд Мо Фаня.
— Апас, Вані та Гангма зникли! — вигукнула Гайді.
Му Бай озирнувся й переконався: трійці справді немає.
Він геть розгубився: хай усі й спали, пильності вони не втрачали ніколи. Хто ж міг викрасти їх так, щоб нікого не розбудити?
Стривайте-но, тут щось не те!
Якби зловмисник був настільки вправним, чого б йому просто не покінчити з усіма? Му Бай не вірив, що армія виявиться настільки милосердною, щоб зберегти їм життя після того, як вони дізналися про справжні наміри солдатів!
— Це Вані... він забрав інших? — вражено перепитав Му Бай.
— Навіщо йому це... хіба він не наставник Європейського Університету?! — Гайді насилу могла в це повірити.
— Статус аж ніяк не заважає йому бути покидьком! — груди Мо Фаня важко здіймалися від гніву.
Мо Фань знав, що Вані не вартий довіри, та все ж не сподівався, що той так легко клюне на слова Гангми!
Якби Вані просто не хотів зайвого клопоту й дратувати армію, Мо Фань би так не лютував — кожен мав право на власний вибір. Але змиритися з тим, що той прихопив із собою й Апас, Мо Фань не міг!
Невже Вані не розумів, що армію Апас цікавила навіть більше, ніж вони самі?
Виживи Апас — і весь світ дізнався б про їхні гидкі діяння. Їх засудили б і власний народ, і світова спільнота. Стань правда відомою, і хоч би якою впливовою була причетна особа, вона миттю втратила б і владу, і статус, — і сховатися їй було б ніде!
Армія могла подарувати життя Вані та його студентам — за умови, що ті не зронять і слова про побачене.
Могла відпустити й Мо Фаня з командою — якби ті пообіцяли забути все, що бачили.
Але була одна людина, якій пощади не бачити нізащо, — навіть якби для цього довелося винищити людей з Європейського Університету, Мо Фаня і всю його команду, хоч би яким був їхній статус. Її просто не могли лишити живою!
Сам факт, що вона жива, — найпереконливіший доказ їхньої провини. Без неї хоч скільки б звинувачували Європейський Університет, Мо Фань чи хтось інший — ніхто б їм не повірив... а от розкажи Апас світові, через що їй довелося пройти...
Армія полювала саме на Апас — для них вона важила навіть більше, ніж молода Медуза!
Каїр наразі воював із Пірамідою Хафри, і армія лишалася єдиною надією і для міста, і для країни. Дізнайся командування, що за цим підлим вчинком стоїть хтось із власних керівників, — воно все одно спробувало б прибрати Апас, аби врятувати власну шкуру!
Тому Мо Фань нізащо не віддав би Апас армії. Навіть попроси його про це сама Фенна, він би не погодився. Хай Фенна й чесна людина, та не допустити, щоб Апас похитнула бойовий дух армії, — теж частина її обов'язку.
Покидьок Вані пішов на компроміс і здав Апас армії. А для неї це означало вірну смерть!
Ось чому Мо Фань і лютував так шалено!
— Му Баю, Гайді, знайдіть місце, щоб сховатися, і чекайте на Бріанку, — розпорядився Мо Фань.
— Що ти маєш на увазі? — з розгубленим обличчям запитала Гайді.
— Можливо, вона вже мертва, але я не можу просто так це залишити, — відказав Мо Фань.
Труднощів Мо Фань не боявся, але не був і настільки наївним, щоб кидати виклик цілій армії наосліп. Якщо Апас іще жива — залишається шанс її врятувати. А якщо мертва — солдатам, причетним до цього, Мо Фань не пробачить ніколи!
Солдатів за будь-який злочин, як правило, судить лише військовий трибунал — жодні сторонні фракції чи особи не мають права висувати їм звинувачення!
Мо Фань швидше сам собі горло перерізав би, ніж дозволив комусь диктувати, кого йому не можна вбивати. У його переконаннях компромісу просто не існувало. Але вбивство таких людей, як Гангма чи Сакс, безумовно, розлютить єгипетську армію — і вона вже ніколи не пробачить цього Мо Фаню!
Справа набирала вкрай серйозного обороту. Мо Фань не хотів тягнути в це Му Бая й Гайді.
— Мо Фаню, ти не єдиний, у кого гаряче серце. Я не Чжао Ман'янь, я не боюся смерті! — відрізав Му Бай.
— Якщо я стоятиму осторонь, то житиму з почуттям провини до кінця своїх днів! — твердо підтримала Гайді.