Плач дівчинки заскочив Мо Фаня зненацька. Він смикнув її з такою силою, бо був упевнений, що молода Медуза намагається його підловити. Якби він був трохи жорсткішим, міг би й руку їй вивихнути. На щастя, аж таким брутальним він не був.
Проте дівчинці було справді боляче. До того ж, на ній майже нічого не було. Якби хтось побачив цю сцену збоку, точно вирішив би, що Мо Фань намірявся заподіяти невинній дитині щось непрощенне!
— Мені дуже шкода, дівчинко, годі плакати. Повір мені, я справді не поганий... ні, звучить якось не так, але я не той поганець, за якого ти мене маєш. Я думав, що ти молода Медуза. Не сподівався зустріти в такому місці таку гарну дівчинку. Здавалося набагато імовірнішим, що переді мною демонічна істота, — почав виправдовуватися Мо Фань.
На щастя, дівчинка швидко заспокоїлася. Вона стримала сльози й дивилася на Мо Фаня великими вологими очима. Він одразу зашарівся, почуваючись украй ніяково.
— Добре, тільки не плач більше. Якщо ти не брехала мені, обіцяю вивести тебе звідси, але спершу скажи, де зараз справжня молода Медуза. Погані люди досі з нею? — запитав Мо Фань.
— Я... я не знаю. Молода Медуза пішла до озера напитися. Маги пішли, щойно привели мене сюди, — сказала дівчинка.
— Як тебе звати? — лагідно спитав Мо Фань, боячись, що вона знову розплачеться.
— Апас, — відповіла дівчинка.
— Он як. Звідки ти? — запитав Мо Фань.
— Я з острова Караґана. Тамтешні люди вирощують трави на продаж — до Єгипту та Греції. Старійшина острова забороняє нам його покидати. Мені дуже хотілося стати магесою, тому я пішла проти її волі — і мене обдурили ці люди, — розповіла Апас.
Мо Фань раніше чув про острів Караґана. Це острів, що не належав жодній країні, розташований в Егейському морі між Грецією та Єгиптом. Його захищав Прибережний Альянс, а населяли релігійні люди, які майже не контактували із зовнішнім світом.
Сінься кілька разів згадувала, що Караґана — розкішний край трав. Там немає жодної квітки, але краєвиди все одно перевершували навіть квіткові поля Провансу. На жаль, Сінься була заклопотана підготовкою до виборів і не мала часу поїхати на острів у весільну подорож.
Згадка про Караґану остаточно розвіяла сумніви Мо Фаня — Апас не бреше.
По суті, поява такої гарненької дівчинки нізвідки в цьому місці саме по собі виглядало підозріло, але і її зовнішність, і пояснення про походження не викликали жодних нестикувань.
Медузи справді були схожі на людей, але не могли позбутися зміїного тіла. Верхня частина в них не відрізнялася від людської, зате нижня неодмінно нагадувала змію. Тож, побачивши стрункі ноги дівчинки, Мо Фань зрозумів, що помилився.
— Загорнись у це й іди за мною, спершу пошукаємо молоду Медузу! — Мо Фань зняв куртку й подав їй.
Куртка виявилася завеликою — дівчинка могла загорнутися в неї, наче в сукню. До речі, Мо Фань устиг побачити те, чого бачити не мав, і це остаточно розвіяло сумніви: перед ним справжня людина, а не зміїний демон!
— Дякую... — Апас поволі відпустила напругу, відчувши його доброзичливість і збентеження. На її брудному личку з'явилася нетерпляча усмішка — нарешті випав шанс покинути це місце.
— Нам сюди? — запитав Мо Фань.
— Так, туди! — кивнула Апас і почимчикувала слідом за Мо Фанем швидкими маленькими кроками.
Час від часу він озирався на дівчинку — щось у ньому досі побоювалося, що Апас раптом випустить отруйні ікла зі своїх ніжних вуст і вкусить його за шию, поки він не дивиться...
Але насправді Апас не була Медузою. Вона була просто слабкою дівчинкою. Її тіло могло бути трохи міцнішим за звичайне, оскільки вона вже пробудила свій перший Елемент, але сама по собі вона все одно була абсолютно безпорадна!
Мо Фань пішов за вказівками Апас і незабаром вийшов до озера.
Поверхня озера заросла бур'янами. Якби вона не виблискувала в місячному світлі, її легко можна було б сплутати з галявиною.
З озера долинув тихий звук — шипіння змії.
Мо Фань знову озирнувся на Апас.
Її очі широко розплющилися. Вона прикусила бліді губи, щоб не видати ані звуку, і навіть дихала вкрай обережно.
— Вона тут, я відчуваю її запах, — прошепотіла Апас.
Здається, вона мала загострене чуття на запахи. Жінки острова Караґана, які постійно мали справу з травами, могли розвинути особливу здібність...
Мо Фань підійшов трохи ближче й теж уловив запах гниття.
— Залишайся тут, я покличу друзів, — прошепотів він.
Розсунувши кущі, Мо Фань побачив довгий силует метрів за сто попереду. Істота лежала на боці на валуні біля озера, ніжачись у місячному світлі.
Місячне сяйво падало прямо на неї. Мо Фань розгледів тонку верхню частину тіла та блискучі луски неймовірно довгої нижньої частини. Вона звисала з валуна до самої землі й далі згорталася напівколом!
Верхня частина справді нагадувала молоду жінку, зате нижня, зміїна, викликала жах. Істота, вочевидь, дуже пишалася власною зовнішністю поливаючи себе водою від волосся до живота, а тоді й пружне зміїне тіло...
Молода Медуза!
Це справді була вона. Тепер можна було не боятися, що Апас його дурить.
Мабуть, він таки начитався забагато історій і надивився забагато фільмів. В Апас не було нічого зміїного. Хитрою молодою Медузою вона аж ніяк бути не могла!
— На неї, напевно, потрапила кров моєї подруги. Вона не любить, коли в крові... — тремтячим голосом промовила Апас.
Апас знову ледь стримувала сльози, згадавши подругу, яку з'їли.
— Не хвилюйся, я помщуся за твою подругу. Але ця істота дуже прудка. За два кілометри звідси кишить Срібними Зміїними Воїнами. Самому мені її не впіймати напевно. Зачекай, я покличу друзів, — сказав Мо Фань.
— У тебе багато друзів? — запитала Апас.
— Ага, чимало, і всі — досвідчені бійці, — кивнув Мо Фань.
— Це чудово! — Апас іще більше переконалася, що тепер вона в безпеці.
Мо Фань заздалегідь розповів Чжао Ман'яню про свій план. Його Темна Матерія могла слугувати сигналом про допомогу.
Чжао Ман'янь міг вистежити Темну Матерію й знайти його. Мо Фань не був певен, чи маги, що годували молоду Медузу, досі поблизу, тож про всяк випадок попросив Чжао Ман'яня прихопити із собою людей з Європейського Університету!
— Вони скоро будуть тут, — Мо Фань не зводив очей з молодої Медузи, тихо розмовляючи з Апас, допомагаючи їй впоратися зі страхом.
На його полегшення, Апас виявилася не лише гарненькою, а й напрочуд слухняною дівчинкою. Вона не завдавала йому жодного клопоту.
Позаду почувся рух — Мо Фань відчув наближення власної Темної Матерії.
— Мо Фаню, — прошепотів Чжао Ман'янь, притлумлюючи голос. Пролунало це так, наче з тіні озвався мстивий дух.
— Тихіше! — знаком показав Мо Фань.
— Ого... а хто ця чарівна дівчинка? — Чжао Ман'янь підійшов ближче й побачив маленьку красуню, що стояла навколішки поруч із Мо Фанем. На ній був відвертий одяг, а чоловіча куртка обгортала ноги наче сукня, відкриваючи струнку постать і принадне тіло. У Чжао Ман'яня, який мав легку слабкість до маленьких лолі, аж кров прилила до носа!
Виродок, Мо Фань був справжнім виродком!
— Її викрали, щоб згодувати молодій Медузі. Мені випадково вдалося врятувати її від тих покидьків. Ідіоте, ти можеш просто помовчати? Якщо сполохаєш нашу ціль, я тебе на шматки порубаю й згодую зміям замість неї! — прогарчав Мо Фань.
— Ой, чому тобі завжди дістається все найкраще? Дівчинко, іди сюди, зі мною тобі буде безпечно... — промовив Чжао Ман'янь із зовсім не загрозливим виразом обличчя.
Апас злякано притулилася ще ближче до Мо Фаня. Після пережитого вона підсвідомо трималася першої людини, яка дала їй відчуття безпеки. В очах Апас Мо Фань був єдиним хорошим хлопцем, а всі решта — поганцями!
— Попроси людей з Європейського Університету зайти з флангу. Ми не можемо дозволити їй утекти. Молода Медуза, може, й не сильніша за нас, але тікати вона вміє чудово, — сказав Мо Фань.
Навіть поки він говорив, його Темна Матерія повільно розповзалася бур'янами. Молода Медуза, насолоджуючись купанням у місячному сяйві, і гадки не мала, що її потихеньку оточують.
— Вони вже пішли вперед. Сподіваюся, нічого не зіпсують, — з надією промовив Чжао Ман'янь.
Життя кожного з них зараз висіло на одній волосині. Ніхто не хотів, щоб щось пішло не так саме зараз!
— Щойно ми зробимо перший крок, молода Медуза заверещить і сполохає Срібних Зміїних Воїнів. Їм знадобиться менше двох хвилин, щоб дістатися сюди — а це означає, що ми маємо впіймати її за півтори хвилини й одразу розібратися, як звідси вибратися, — сказав Мо Фань.
Він не був таким недолугим, як Чжао Ман'янь, — хотів спершу все прорахувати!
Упіймати молоду Медузу було не так уже й складно, але щойно вони себе викажуть, Срібні Зміїні Воїни з усього Храму Заходу Сонця та околиць ринуть на них суцільною хвилею. Вони встигнуть обгризти їх до кісток раніше, ніж руки навіть зігріються від дотику до молодої Медузи!
Тож ключове питання плану полягало в тому, як вибратися звідси, щойно молода Медуза опиниться в них у руках!
— Ідемо на південний захід, там довгий тунель. Він виведе нас із Храму Заходу Сонця. А далі вже розчистимо собі шлях, — Му Бай уже знайшов найкращий шлях відступу. Він навіть позначив дорогу флуоресцентним порошком, щоб ніхто не збився!