Гниття було спричинене не отрутою. Щойно вони перестали перебувати під дією світла зловісного ока, усе минулося. Вони обробили свої рани зіллям, яке взяли з собою, чекаючи світанку.
Мо Фань не сказав нікому, як саме він планує вистежити молоду Медузу. Коли до світанку залишалося зовсім небагато, він потайки попросив Чжао Ман'яня випустити Блукаючих Пустельних Жуків і чекав на новини.
Невдовзі Чжао Ман'янь повернувся із задоволеним обличчям.
Му Бай зиркнув на нього з відразою, коли побачив цей вираз: — Тобі справді треба бути таким щасливим після того, як просто відлив?
— Ти взагалі нічого не розумієш! — огризнувся Чжао Ман'янь, зиркнувши на Му Бая.
Коли всі троє зійшлися разом, Чжао Ман'янь дістав щось схоже на пасмо шовку. Воно було забруднене якоюсь дивною речовиною, але все одно залишалося гладеньким і красивим.
— Що це? — не втримався Му Бай.
— Волосся, яке молода Медуза щойно скинула. Вона зовсім близько від нас! Мо Фаню, ти впевнений, що загальна сума в призовому фонді за Сльозу Медузи — три з половиною мільярди? — запитав Чжао Ман'янь.
— Три... три з половиною... — вражено видихнув Му Бай.
— Тихіше! — водночас засичали на нього Мо Фань і Чжао Ман'янь.
Му Бай стримав приголомшення. Він опустив голову і прошепотів: — Це справді три з половиною мільярди?
— Так, і чомусь навіть великі самки Медуз отримали силу Медуз. Вони теж можуть накладати Очі Помсти на своїх ворогів. Ми не єдині, на кого наклали Прокляття. Багато людей чекають на Сльозу Медузи! — повідомив Мо Фань.
— Ти не збираєшся розповісти про це людям з Європейського Університету? — запитав Му Бай.
— Що за дурниці? З якого дива мені ділитися грошима з ними? Скільки кожному дістанеться, якщо ми розділимо суму на всіх? До того ж, вони мали б дякувати нам за те, що ми допомагаємо їм позбутися Прокляття. Вони справді думають, що мають право на частку винагороди? — відрізав Мо Фань.
— Точно, вони ні на що не здатні, крім як вихвалятися! — підтримав Чжао Ман'янь.
— А як щодо Гайді? — спитав Му Бай.
— Гайді трохи наївна, тому краще поки що їй не казати. Інакше вона може необережно проговоритися. Скажемо їй наприкінці, — відповів Мо Фань, трохи поміркувавши.
— Гм, — кивнув Му Бай. Він теж погодився не ділитися винагородою з людьми з Європейського Університету!
— Скажи мені, де саме те місце, я піду гляну першим. Якщо зможу її впіймати, ми одразу вирушимо. Якщо ні — покличемо на допомогу решту. Той Верховний Маг Вані ще може стати нам у пригоді, — сказав Мо Фань.
Люди з Європейського Університету не були слабкими, особливо наставник Вані, чий один з Елементів сягав Верховного Рівня. Він міг би допомогти, якби щось пішло не так.
Однак, якщо Мо Фань міг упоратися сам, у нього не було причин просити допомоги в інших. Краще було залишити цей скарб собі!
Троє не рушили разом, щоб не викликати підозр у людей з Європейського Університету. Мо Фань удав, що вирушає на розвідку місцевості. Він попросив решту терпляче зачекати.
Мо Фань пішов за вказівками Чжао Ман'яня і проминув кілька зруйнованих споруд. Він знайшов ще волосся молодої Медузи під вівтарем, укритим рослинністю.
Волосся було доволі цінним. Мо Фань радо сховав знайдене у просторову каблучку і випустив ще одного Блукаючого Пустельного Жука, щоб продовжити пошуки.
У Мо Фаня була Мантія Темного Аристократа. Йому було надзвичайно легко пересуватися, не привертаючи уваги. Навіть якби поблизу опинилася доросла Медуза, Мо Фань міг би ідеально приховати свою присутність і уникнути бою.
Чжао Ман'янь повідомив Мо Фаню, що молода Медуза, схоже, була сама. Жодних слідів дорослих Медуз чи Срібних Зміїних Воїнів поблизу не було.
— Нарешті мені пощастило! — не стримав радості Мо Фань.
Він оглянувся навколо і не побачив жодних демонів-змій поблизу. Знатні особи серед демонів-змій наказали своїм підлеглим охороняти периметр, але не дозволяли цим низькорівневим створінням вештатися в місцях, де мешкали самі.
На передовій досі тривав запеклий бій. Можливо, Медузи просто не очікували, що люди зайдуть так глибоко на їхню територію!
Блукаючий Пустельний Жук зупинився в залі, добре освітленій місячним світлом — стелі там уже не було. Маленька істота захоплено гризла щось схоже на пасмо шовку.
Мо Фань підняв це і виявив, що це волосся Медузи. Найголовніше — воно було ще теплим, а це означало, що його скинули зовсім нещодавно!
Мо Фань був страшенно задоволений. Три з половиною мільярди були майже в його руках! Він і не сподівався заробити такий статок під час поїздки до Єгипту. Нарешті він зможе купити собі корисне магічне спорядження!
Раптом у залі промайнула тендітна постать. Здавалося, вона помітила присутність Мо Фаня. Постать швидко сховалася в кутку, вкритому тінню.
Місячне світло проникало крізь стелю, немов вуаль, але зупинялося саме перед тим кутком. Мо Фань не міг розгледіти постать у темряві, проте помітив пару блискучих очей!
— Виходь, я знаю, що ти там... давай домовимося: або ти сама себе доведеш до сліз і подаруєш мені кілька, або я тебе відлупцюю! — Мо Фань підійшов ближче, не зводячи погляду з тих очей.
Мо Фань був упевнений, що поблизу немає дорослих Медуз!
Не було також жодних ознак Срібних Зміїних Воїнів. Чжао Ман'янь у цьому вже переконався. Ця молода Медуза виявилася доволі зухвалою, вийшовши сюди сама-одна. Це давало Мо Фаню чудову нагоду скористатися ситуацією!
— Старший брате, ти поганий? — тремтячий голос пролунав з кутка.
Мо Фань здригнувся.
Що це в біса щойно було?!
Молода Медуза вміє говорити людською мовою?
— Як ти навчилася говорити? — Мо Фаню стало цікаво. Вона розмовляла бездоганною мовою!
Попри те, що Медузи були гібридним видом людини та змії, і деякі з них мали зовнішність та інтелект, дуже схожі на людські, останні кілька тисяч років вони поводилися здебільшого як демонічні створіння. Вони не були людьми!
Чому ж тоді молода Медуза вміла розмовляти? Її голос був таким приємним, немов заспокійливий передзвін бамбукового гаю.
— Старший брате, я... я людина, — промовила дівчинка.
— Дурниці, вилазь із тіні, дай на тебе подивитися, — сказав Мо Фань.
Дівчинка повільно вийшла з кутка. Місячне світло впало на гладеньку шкіру, схожу на витончений нефрит.
Вона повільно підвела погляд. Її тонке волосся сповзло набік. Обличчя було таким гарним, що серце Мо Фаня на мить завмерло, щойно він його побачив. Пара величезних блискучих очей дивилася на нього благально...
— Вона справді людина? — Мо Фань остовпів. Він пильно вдивлявся в дівчинку.
Дівчинка не наважувалася вийти далі. На ній був лише подертий одяг. Шкіра була гладенькою, хоча подекуди трохи забрудненою.
Її тіло тремтіло — здавалося, їй було холодно. Ключиці під блідою шиєю виглядали тендітно. Її вразливий вигляд ідеально викликав співчуття.
— Якого біса тут коїться? Чому ти тут?! — Мо Фань ледь міг у це повірити.
— Брате, я не Медуза, мене сюди захопили. Вона любить їсти серця молодих дівчат. Вона вже з'їла всіх дівчат з мого села. Здається, я наступна... — сказала дівчинка тремтячим голосом.
— Тебе викрали? — запитав Мо Фань.
— Так, до нашого села прийшла група людей. Вони сказали, що вони маги і навчать нас магії, тому забрали кількох найталановитіших із села, але вони брехали. Вони тримали молоду Медузу. Щоразу, коли вона змінює шкіру щотижня, комусь із нас доводиться померти, — сказала дівчинка.
— Хтось вирощує молоду Медузу? Хто вони? — приголомшено запитав Мо Фань.
— Я теж не знаю, вони весь час викрадають людей, щоб годувати молоду Медузу... брате, ти хороша людина? — дівчинка виглядала трохи наляканою. Її очі не відривалися від Мо Фаня.
— Не назву себе хорошою людиною, але я тебе не скривджу. Ти знаєш, де зараз молода Медуза? — запитав Мо Фань.
— Вона пішла напитися води, до озера неподалік звідси... — сказала дівчинка.
— Гаразд, я піду погляну, — сказав Мо Фань.
— Брате, ти можеш врятувати мене звідси? Я не хочу, щоб мене з'їли, — благала дівчинка.
— Ех... гаразд, — Мо Фань не міг залишити невинну дитину напризволяще.
Він простягнув руку, щоб допомогти дівчинці підвестися. Вона тулилася в кутку. Мо Фань бачив лише її тіло та обличчя.
Дівчинка вхопилася за руку Мо Фаня і обережно піднялася на ноги. Її очі невідривно й насторожено стежили за ним...
Раптом Мо Фань різко смикнув з усієї сили, витягуючи дівчинку з тіні просто під місячне світло.
— ГА-ГА-ГА, невже ти справді думала, що я такий дурний?! — Мо Фань розреготався. Він миттю знерухомив її, впровадивши в її тіло Темну Матерію!
Подумати тільки, дівчинка нізвідки з'явилася в такому місці і наважилася показати йому лише половину свого тіла. Хіба не очевидно, що друга половина мала б виглядати як зміїна?
Як Мо Фань міг повірити в таку нісенітницю? Навіть якщо вона вміла говорити людською мовою, Мо Фань був майже впевнений, що це і є молода Медуза. Медузи вміли чудово дурити людей. Вони навіть могли накладати ілюзії на своїх ворогів, змушуючи їх повірити, що перед ними жінки. Мо Фань більше не був тим наївним юнаком, що вірить у казки. Його на такій дешевій брехні не проведеш!
Мо Фань сміявся з того, наскільки наївною виявилася молода Медуза, намагаючись обдурити його такою жалюгідною виверткою.
Але тут він почув плач.
Дівчинка розридалася.
Мо Фань усе ще тримав її за руку. Він подивився на неї — Худі сідниці, стрункі ноги та таємничий маленький сад, на який він не міг дозволити собі дивитися прямо...
— Це... це... — Мо Фань знову остовпів. Точніше, у голові стало абсолютно порожньо.
Це була не змія!
Це не було тіло змії!
Це справді було тіло дівчинки!
Дівчинка була нажахана. Вона голосно плакала, але не наважувалася опиратися, бо Мо Фань смикнув її занадто різко.
— Ти справді людина? — Мо Фань зашарівся.
Він і подумати не міг, що перед ним справді маленька дівчинка, а не молода Медуза. Він був упевнений, що це не ілюзія. Усе, що він бачив, було реальним!
— Пробач, пробач, я думав, ти брешеш, я думав, ти молода Медуза... — швидко забурмотів Мо Фань, вибачаючись.
Мо Фаня одразу пронизав головний біль. Виходить, молода Медуза справді харчувалася людьми, і їй смакували саме такі дівчатка, якщо це допомагало її зростанню. А найголовніше — якась група магів викрадала дівчаток саме заради молодої Медузи!