— Йди за мною; поговоримо після зустрічі з директоркою Перрі, — відрізала Джессі.
— Звільніть її, вона нікуди не втече! — наполіг Мо Фань.
— Нізащо! — стояла на своєму Джессі.
— Мо Фаню, забудь про це. Я вірю, що вони мають вагому причину ув'язнити мене, — похитала головою Лі Юе, подаючи Мо Фаню знак не конфліктувати з патрульними магесами.
Мо Фань був розлючений тим, що Лі Юе забирають як злочинця. Невже більшість жінок в Альпійському Університеті просто ідіотки? Лі Юе була лише магом ментального елемента. Вона могла бути навіть слабшою за ту дівчину на ім'я Амелія, то як вона могла її вбити? Не кажучи вже про неможливе завдання знищити понад тисячу маленьких створінь на горі!
Мо Фань мусив піти з ними. Дівчина зазнала серйозних травм у Нью-Йорку. Вона витерпіла стільки болю і ледь не була вбита Філіпом через нього. Він завжди відчував провину за це, тож тепер просто не міг сидіти склавши руки, коли її несправедливо звинувачували!
Коли вони дісталися замку Ферун, Мо Фань помітив, що Сейлан і Бріанки там не було. Директорка Перрі сиділа на квадратному плетеному стільці й витріщалася на Лі Юе, яку привели до неї під конвоєм, немов ув'язнену.
Лі Юе стояла тихо. Її манера триматися не змінилася навіть тоді, коли з нею поводилися як із підозрюваною.
— Заздрість — справді жахлива річ. Вона здатна згноїти серце людини й контролювати її розум і душу, — промовила директорка Перрі до Лі Юе.
Лі Юе лише подивилася на неї, не заперечуючи.
— Директорко Перрі, чи не могли б ви пояснити, чому ви підозрюєте саме її? — Мо Фань серйозно не розумів, що тут коїться.
— Не твоє діло. Як студент, який приїхав до нашої школи за програмою обміну, твоє завдання — зосередитися на навчанні. Альпійський Університет сам розбереться, як вчинити зі злочинцем, — зверхньо відповіла директорка Перрі.
— Вона моя подруга. Як це може бути не моїм ділом?! — розлютився Мо Фань.
Ця директорка Перрі теж безмозка? Вона звинуватила Лі Юе без жодних доказів. Невже вона надумала зробити невинну людину цапом-відбувайлом, щоб швидко залагодити справу?
— Ти можеш іти, — холодно відрізала директорка Перрі.
— Дідька лисого! — Мо Фань і не думав іти. Він став перед Лі Юе.
— Може, ти й домінував на Світовому студентському турнірі, але не забувай, що для мене ти — ніхто! — Директорка Перрі раптом підвелася на ноги. Її аура миттю злетіла до неймовірних висот!
Мо Фаню здалося, ніби постать директорки Перрі раптово збільшилася і навалилася на нього, мов гігантська гора. Він відчував, як його тіло починає тремтіти. Під цим колосальним тиском йому було вкрай важко навіть стояти рівно!
Мо Фань не очікував, що директорка Перрі тиснутиме на нього своєю аурою. Цей тиск був навіть жахливішим за міць водоспаду Ферун. Його ноги так тремтіли, що він ледь не впав на коліна...
Мо Фань стиснув зуби, змушуючи себе втриматися на ногах. Він люто подивився на безглузду директорку Перрі.
Він від самого початку відчував, що ця жінка далека від поняття «хороша людина», коли вони з Бріанкою розповіли їй про мертві тіла на горі. Ця особа була типовою авторитарною правителькою без краплі совісті. Їй було начхати на підлеглих. Її думки були повністю зайняті Касасами!
— Мо Фаню, просто йди, Альпійський Університет славиться своєю справедливістю. Вони не завдадуть мені шкоди, — випалила Лі Юе. Вона трохи запанікувала, побачивши, як Мо Фань намагається хоча б нормально дихати під таким потужним тиском.
— Вона приєдналася до школи лише рік тому. Ми не знаємо її минулого і того, що їй потрібно. До того ж, ми знайшли сліди крові Амелії на ній. Лише цього доказу достатньо, щоб довести її провину. Ти всього лише студент, навіть не думай, що можеш кидати виклик моєму авторитету як директорки Альпійського Університету, чи ставити під сумнів мої рішення! Якщо ти й далі ігноруватимеш правила нашої школи і виявлятимеш неповагу, я навчу тебе манер від імені старійшин Університету Перлини! — прогарчала директорка Перрі. Її голос пролунав у свідомості Мо Фаня, наче потужний удар молота, викликавши запаморочення.
— Директорко Перрі, він просто просить пояснень. Немає потреби заходити так далеко... — озвалася одна з викладачок.
Мо Фань продовжував стояти на своєму. Він не відступав попри тиск, який на нього чинила директорка Перрі. Проте йому вже було важко нормально розмовляти.
— Докази беззаперечні, а мотив очевидний. Я завжди була чесною та справедливою і ніколи не звинувачувала нікого безпідставно! Лі Юе, твій рукав заплямований кров'ю Амелії. Певно, вона благала тебе зберегти їй життя перед смертю, але ти цього не зробила. Ти відкинула її руку і вбила її з такою жорстокістю, але кров, що залишилася на твоїх рукавах, дозволила нам побачити, ким ти є насправді! — сердито заявила директорка Перрі.
Лі Юе повільно підняла руку. Вона дивилася на темну криваву пляму на своєму рукаві.
Вона гадки не мала, коли її рукав забруднився кров'ю...
— Ти думала, що твій план ідеальний, але не очікувала, що наша школа має магічний артефакт для відстеження крові. Він може знайти будь-що, заплямоване свіжою кров'ю, навіть якщо ти вже все змила. Ніхто не уникне покарання після скоєння такого непримиренного злочину в Альпійському Університеті! Твій вирок буде відповідним! — оголосила директорка Перрі, вказуючи на Лі Юе.
Лі Юе дивилася на директорку Перрі, не відводячи погляду.
Вона не виправдовувалася, не зронивши й слова. Зі ставлення директорки Перрі вона зрозуміла, що хоч би що вона сказала, ця жінка однаково закидатиме її звинуваченнями. Хитра стара могла б навіть використати її слова проти неї!
Було марно виправдовуватися, коли допит був упередженим із самого початку!
— То ось що таке Альпійський Університет! Поводитися нерозумно, змушувати невинну людину стати цапом-відбувайлом, щоб швидше зам'яти справу, тоді як директорка зловживає владою, щоб змусити студента по обміну підкоритися її волі! — очі Мо Фаня спалахнули гнівом.
Йому було важко дихати й говорити під таким тиском, але це не означало, що він збирався здаватися!
— Мовчати! — Директорка Перрі була страшенно розлючена. Вона не очікувала, що якийсь шмаркач досі зможе говорити й стояти рівно після того, як вона вивільнила свою ауру на повну міць!
— Це ти маєш стулити пельку, стара відьмо з повним ротом лайна! — вилаявся на неї Мо Фань.
— Мо Фаню... — Лі Юе побачила, як на тілі Мо Фаня проступають сині вени від тиску, під яким він перебував. Вона також чула хрускіт його кісток.
— Я не зміг захистити тебе в Нью-Йорку, і через це ти отримала серйозні травми. Цього разу я не дозволю їм завдати тобі шкоди. Даю тобі слово! — твердо пообіцяв Мо Фань Лі Юе.
Лі Юе дивилася на нього, трохи спантеличена.
Вона була сама так багато років. Її вперше хтось захищав без жодних прихованих мотивів. Її серце наповнилося теплим почуттям...