Позбавлений шкіри Холодний Принц перетворився на моторошного монстра. Його потворне, скривлене обличчя деформувалося від болю. Будь-хто, поглянувши на нього, міг би подумати, що це брудна, дріб'язкова і зла сутність, створена з ненависті людей усього світу!
З дірок, що їх залишила блискавка на грудях Холодного Принца, лилася зелена кров. Монстр ледве тримався на ногах. Усі потойбічні створіння навколо вже загинули, а Холодний Принц досі стояв. Очевидно, він був розлючений, зазнавши такого приниження!
Будь-який брехун оскаженіє, коли його брехню викриють. Те саме сталося і з Холодним Принцом. Червоний Кардинал лише застосовував до себе Магію Прокляття і був далеко не таким могутнім, як усі гадали. Чорна Церква скидалася на лисицю, що користується авторитетом тигра. Вони були зрадниками людства, і все, на що вони були здатні — це такі підлі вчинки, як відчинення воріт для ворога. У чомусь іншому вони навряд чи були талановитими.
Рогатий Холодний Принц остаточно втратив самовладання. Він не збирався відпускати Мо Фаня, хоч і втратив свою зовнішню оболонку!
Він розкрив пащу і виплюнув на Мо Фаня чорний смог. Густий дим накотився, мов хмара, миттєво створюючи Домен Рогатого Демона!
Чорний смог був жахливо проникливим. Він пробирався в будь-які отвори, проникаючи в тіло живої істоти і стрімко висмоктуючи її життя. Їхня свіжа кров перетворювалася на чорний бруд, органи зсихалися в труху, а кістки трухлявіли, мов старе дерево...
— ХА-ХА-ХА, хіба ти не казав, що зупиниш мене? І як ти зупиниш мене тепер?! — Холодний Принц розреготався. Його чорний смог не лише накрив Мо Фаня, він стрімко наближався до Великої Стіни!
Холодний Принц зрозумів, що йому не зрівнятися з Демонізованим Мо Фанем. Він вирішив вирізати всіх, включно зі своїми ж союзниками!
Результат їхнього з Мо Фанем двобою більше не мав значення. Метою Холодного Принца було перетворити Північну Долину на землю мертвих. Йому достатньо було вбити всіх на Стіні, щоб армія Потойбіччя могла зрівняти все із землею!
— Хіба ти не корчив із себе крутого щойно? Ти всього лише жалюгідна комаха перед обличчям Великої Піраміди Гізи! — несамовито заверещав Холодний Принц.
Він продовжував вивергати хмари чорного смогу в напрямку Великої Стіни, ніби тієї кількості, яку він видихнув раніше, було недостатньо.
Чорний туман накочувався на Стіну, мов грозові хмари. Захисників на мурах охопив жах. Навіть нежить миттєво гинyла, потрапляючи в чорний смог, що вже казати про таких людей, як вони!
— Пане Холодний Принц, наші люди все ще на стіні! — закричав Високий Горобець.
Загін Чорної Церкви під проводом Високого Горобця та Зеленого Привида налічував близько двох тисяч осіб. Більшість із них були елітою, і разом із Темними Демонічними Звірами вони становили надзвичайно потужну силу. Їхньою метою було знищення Магічного Сигнального Вогню на фортеці Північної Варти!
Битва тривала вже досить довго. І хоча вони ще не досягли успіху, вони все ж залишалися головними силами Чорної Церкви. Чорний смог, який випускав Холодний Принц, не розрізняв своїх і чужих!
Чорний Смог Рогатого Демона невдовзі досяг Великої Стіни. Стіна, звісно, не могла завадити йому проникнути у фортецю. Члени Чорної Церкви, які перебували далі від Магічного Сигнального Вогню, швидко перетворилися на купки потрощеного, гнилого попелу.
Швидкість їхньої загибелі була просто приголомшливою. Лише легкий дотик смогу коштував їм життя, прирікаючи на жахливий кінець!
Крики агонії не вщухали серед членів Чорної Церкви. Захисники зібралися біля Магічного Сигнального Вогню, де Маги Води встановили по периметру Водяні Завіси, щоб виграти трохи часу.
Члени Чорної Церкви зрозуміли, що їм потрібно об'єднати зусилля, аби захиститися від чорного смогу. Вони миттєво збилися в купу!
— Чому? Чому Пан Холодний Принц так із нами чинить?!
— Він дає нам шанс переродитися!
— Ти справді в це віриш?
Кількість загиблих продовжувала зростати. Далеко не кожен захист міг зупинити смертельний дим. Холодний Принц був не конкурентом для Демонізованого Мо Фаня, але отрyйний смог був надто згyбним для магів нижче Просунутого та Верховного рівнів. Один-єдиний вдих міг легко вбити їх усіх!
Демонізований Мо Фань не мав жодних захисних здібностей чи спорядження, тому в нього не було способу зупинити смог.
Він мусив визнати, що хід Холодного Принца був украй підлим. Не маючи шансів проти сильнішого супротивника, він переключив увагу на слабших...
— Миттєвий Стрибок! — Мо Фань не міг дозволити собі покинути захисників.
Рогатий Холодний Принц не просто випльовував смог із рота, він випускав його з усього свого тіла! Навіть якщо Мо Фань зможе вбити Холодного Принца, смертльний дим усе одно досягне фортеці Північної Варти. Холодний Принц був готовий померти, але перед цим він мав намір вбити всіх, окрім Мо Фаня!
Можливо, він не міг вбити Мо Фаня, але він міг вбити всіх інших!
Зробивши кілька Миттєвих Стрибків, Мо Фань подолав десять кілометрів і стрімко наблизився до Магічного Сигнального Вогню на фортеці Північної Варти.
— Мо Фаню! — Лінлін неабияк зраділа, побачивши його. Проте вона застигла, розгледівши Демонічні Руни по всьому його обличчю та тілу.
Чжао Ман'янь теж уперше бачив Мо Фаня зблизька в демонічній формі. Його одразу ж охопили складні почуття, коли він згадав про рішення, яке Мо Фань прийняв тоді в місті Цзіньлінь.
Чжан Сяохоу щойно прибув і з полегшенням побачив, що з усіма все гаразд.
— Вам треба негайно йти, я затримаю їх! — сказав Мо Фань.
— Але...
— Миттєвий Стрибок! — Мо Фань не дав їм і слова вставити.
Сліпуче сріблясте світло вирвалося з криваво-червоних очей Мо Фаня. Незліченні Зоряні Шляхи, Зоряні Візерунки та Зоряні Галактики злилися у грандіозний срібний Зоряний Палац!
Коли світло досягло піку, тисячі зірок замерехтіли і розлетілися на дрібні друзки, наче діаманти, що перетворюються на пил.
Пил підхопив вітер, і він розсіявся по всій місцевості. Люди, що зібралися біля Магічного Сигнального Вогню фортеці Північної Варти, безслідно зникли.
Ці кілька сотень захисників ще мить тому билися посеред кривавої бані, але наступної секунди їх перенесло на інший кінець фортеці. Територія була абсолютно порожньою. Велика Стіна продовжувала височіти вдалині, мов гірський хребет, блокуючи армію нежиті по той бік.
— Ми... ми щойно... — Командир Є Хон втратив дар мови. Миттєвий Стрибок за одну мить переніс їх усіх, кілька сотень людей — таке було під силу лише найкращим магам простору у світі!
Сріблястий пил усе ще осідав. Пророк дивився в спину Мо Фаню. Трохи повагавшись, він сказав:
— Цього достатньо.
Мо Фань обернувся і побачив складний вираз на обличчі Пророка.
Він зрозумів, що мав на увазі Пророк. Він планував припинити опір...
Сфінкс не припиняв атакувати Велику Стіну. Фортеця Північної Варти мала впасти дуже скоро.
Генерал Бінь Вей знала це краще за будь-кого. До того ж, у них уже закінчилася Джерельна Вода Стародавньої Землі.
Запаси Джерельної Води не були нескінченними. Кожна маніпуляція із сегментами стіни, кожна спроба її відновити коштували величезної кількості Води. Навіть якби Мо Фань не допоміг усім врятуватися від смертельного смогу за допомогою Миттєвого Стрибка, Велика Стіна простояла б лише кілька зайвих хвилин.
Як і очікувалося, Велика Стіна почала здригатися, щойно захисники її покинули. Перша гігантська тріщина з'явилася на покинутій частині Стіни. І не лише з того боку, де її атакував Сфінкс, а й із внутрішнього боку. Тріщини почали розповзатися все далі і далі, розтягуючись на сотні метрів, потім на тисячі, і зрештою на кілька кілометрів!
— Дідько, якби ми протрималися ще півдня, у них було б достатньо часу, щоб евакyювати всіх! — роздратовано вилаявся Чжан Сяохоу.
Чжан Сяохоу щойно повернувся з фортеці Шеньму. Їхня Джерельна Вода швидко вичерпувалася, тому він сподівався поповнити запаси у фортеці Північної Варти, але на його здивування, тут швидкість її споживання була ще вищою...
Велика Стіна вистояла лише півтора дня. Навряд чи всі жителі Північної Долини встигли евакyюватися до міста Фейхуан за цей час. Зважаючи на темпи просування армії Потойбіччя, тисячі, а то й десятки тисяч людей усе одно загинyть!
Крім того, місто Фейхуан не було неприступним. Якщо Велика Піраміда Гізи залишиться тут надовго, існував ризик, що Фейхуан теж впаде!
— Ми врятували безліч життів, протримавшись ці півтора дня. Досить балачок, лінії оборони міста Фейхуан теж потрібна наша допомога. Ходімо! — твердо заявив Пророк.
Можливо, вони й були готові пожертвyвати своїми життями, але все ж було полегшенням те, що вони поки що були живими. Якби не Сфінкс, Велика Стіна легко б стримувала армію нежиті цілих два дні. Проте Джерельна Вода Стародавньої Землі вже вичерпалася. Якби вони залишилися надовше, їхні жертви були б марними.
Битва явно закінчиться не скоро. Місто Фейхуан теж опиниться в небезпеці. Вони були краще знайомі з Великою Пірамідою Гізи, ніж інші захисники, що чекали у Фейхуані, тому їм краще було залишитися в живих!
— Скільки людей загине за півдня? — запитав Мо Фань у Пророка.
— Я не впевнений, — відповів Пророк.
Згідно з останніми повідомленнями, принаймні чотири чи п'ять міст, розташованих далі від Фейхуана, усе ще перебували в процесі евакyації. Вони гадки не мали, скільки там було людей, адже весь цей час були зайняті боями на передовій...
— Жителі Лючена, який знаходиться найдалі, ще не дісталися Фейхуана. Там також є кілька інших віддалених містечок і сіл, — сказав Чжан Сяохоу.
Лючен був невеликим містом, побудованим уздовж річки Люхе. За містом простягалися лесові гори, розкидані по регіону Шеньму, де Чжан Сяохоу тримав оборону. Ця територія знаходилася найдалі від Фейхуана, тому на евакyацію місцевих жителів знадобиться чимало часу.
Мо Фань побував у цьому невеликому місті, коли був замаскований під Північного Оленя. Це місце здалося йому чимось знайомим.
— Ідіть, я затримаю їх, — Мо Фань повторив ті самі слова, що й біля Магічного Сигнального Вогню.
— Як ти збираєшся їх затримати? Стіна вже обвалюється! — вигукнув Чжао Ман'янь.
— Я ще не можу піти, — відповів Мо Фань.
Він не міг дозволити собі просто піти. Йому потрібно було сплатити борг за використання Елемента Демонізації. Він не наповнив Сферу Есенції перед його використанням, тож тепер йому доведеться заплатити величезну ціну. Якщо він не знищить достатню кількість нежиті, його душа протягом кількох місяців страждатиме від неймовірних тортyр. Мо Фань уже відчув це на власні шкірі на озері Дунтін. Чжан Сяохоу також був свідком того, через що йому довелося пройти.
Він мусив продовжувати битися!
Крім того, у серці Мо Фаня завжди залишався нерозв'язаний вузол. Це було місто Бо.
Мо Фань майже нічого не знав про Лючен. Він лише одного разу поспіхом проїжджав його порожніми вулицями.
Дехто міг би подумати, що знищення невеликого міста — прийнятна ціна, враховуючи масштаби катастрофи. Однак для Мо Фаня, який пережив Катастрофу в місті Бо, значення такого невеликого містечка значно перевершувало найрозкішніші міста світу.
Вулиці, що кишіли Одноокими Магічними Вовками. Люди, які відчайдушно шукали укриття, попри те, що були наскрізь просякнуті кров'ю...
Навіть найслабші мали жагу до життя.
А сильні мали право дотримуватися рішень, які вони прийняли!
Вони більше не могли повернутися в минуле чи переграти ту ситуацію зі своїми нинішніми силами. Усе, що вони могли зробити зараз — це виплеснути ту образу і волю до боротьби, яку вони тоді сховали глибоко у своїх слабких тілах!
Вони більше не хотіли тремтіти від страху чи ховатися по кутках!
Ніякого Демона Мо Фаня ніколи не існувало. Він завжди був тим самим Мо Фанем, який прагнув битися до кінця світу, поки кипляча кров у його жилах не висохне!
Лючен — це не місто Бо, але він не був проти ставитися до нього зараз як до міста Бо. Він не був проти стати на захист цього вразливого міста...
Він не хотів відчувати жодного жалю чи провини. Настав час нарешті поборотися за виживання міста як справжній чоловік!
Десятикілометрова Стіна перед фортецею Північної Варти остаточно завалилася. Гігантська тріщина, що з'явилася раніше, стала головним винуватцем, обрушивши центральну частину цієї величезної лінії оборони!
Земля здригнулася, коли стіна обвалилася, наче гора, спричинивши гігантську лавину. Пил здійнявся в повітря, утворивши пилову завісу, що клубочилася вздовж горизонту. Це було останнє, що ховало видовище Пекла від жителів Північної Долини!
Пил дуже швидко розсіявся. Море нежиті ринуло вперед ще лютіше і швидше, ніж будь-хто міг уявити. Це було нестримно і абсолютно жахливо!
Степи Мандрівників здригнулися, коли армія нежиті відновила свій марш. Простора Північна Долина незабаром мала бути поглинута.
— Її... більше немає...
— Вона обвалилася, вона справді обвалилася...
Стародавній щит Китаю був розтоптаний на шматки навалою нежиті. Воля кожного з присутніх була зламана тієї ж миті.
Без Великої Стіни вони почувалися мізерними піщинками. Їхня клятва битися до смерті та незламний дух були розтоптані під безжальними копитами створінь із Потойбіччя. Єдиною думкою в їхніх головах було — бігти!
Всі відступали назад. Жахливе видовище нежиті, що мчала на них, змушувало їх задихатися. Їхні тіла тікали наче самі по собі, без команди мозку!
Демон Мо Фань залишився на місці. Він був єдиним, хто зробив крок уперед.
Цей крок довів, що його серце все ще палало пристрастю. Його воля не похитнулася перед лицем гігантської армії нежиті!
Тінь Богині Полум'яної Белль прикріпилася до спини Мо Фаня, наділивши його яскравим, пекучим сяйвом. Він тупнув по тремтячій землі, випустивши хвилі вогняних хвиль у всіх напрямках...
Блискавки ширяли в небі, наче дракони, а спалахи їхніх ледь помітних хвостів нагадували верхівку зловісного айсберга, що навис просто над Мо Фанем!
Між вогняними хвилями та дикими блискавками проступав велетенський силует, намальований невиразною Диявольською Ніччю. Він нагадував тінь Богині Полум'яної Белль позаду Мо Фаня, але водночас був повністю прихований.
У повітрі все ще витав слабкий сріблястий пил. Пилинки були ледь помітними через свої крихітні розміри, але сріблясте світло, яке вони випромінювали, оберталося навколо Мо Фаня. У його криваво-червоних зіницях з'явився таємничий блиск!
— Брате Фань... — Чжан Сяохоу стиснув кулаки, побачивши, що Мо Фань наполягає на тому, щоб залишитися і битися.
Чжан Сяохоу чудово розумів, про що думав Мо Фань. Обидва вони пережили те саме в минулому. Щоразу, коли відбувалося щось подібне, у пам'яті Чжана Сяохоу з'являлося бліде, але прекрасне обличчя. Йому хотілося битися так само, як Мо Фань. Він обіцяв їй стати сильнішим, щоб мати змогу захистити таких дурненьких жінок, як вона!
— Миттєвий Стрибок, — Мо Фань не обертаючись вказав пальцем на людей позаду нього.
Сріблясті пилинки посипалися з повітря і швидко намалювали сліпучу Зоряну Галактику, що оточила Лінлін, Пророка, Генерала Бінь Вей, Командира Є Хона, Чжана Сяохоу та захисників, які ще були живі.
Вони не протрималися б і кількох секунд проти армії нежиті. Мо Фань не збирався дозволяти їм залишатися тут, хоч би про що вони думали.
— Покидьку, не відсилай мене, я викличу того сyчого сина сюди, навіть якщо мені доведеться ризикнути життям! — Срібні Зоряні Шляхи з'явилися так стрімко; Чжао Ман'янь планував вистрибнути з магічної формації, але вона була намальована швидше, ніж він очікував.
Він тримав у руці дерев'яну тріскачку, коли тікав від Зоряної Галактики. Однак усі, хто знаходився всередині, знову зникли, коли її сяйво досягло піку. Усе, що залишилося — це сріблястий пил, що розсіювався в повітрі.
Запала тиша, яку порушував лише оглушливий гуркіт маршируючої армії нежиті...
Захисники пройшли крізь просторовий розлом. Цього разу Мо Фань переніс їх на кілька кілометрів, даючи їм удосталь часу, щоб утекти від армії неж!т!.
— Сyчий син, я твій грьобаний господар, негайно йди до мене! — люто загорлав Чжао Ман'янь. Було важко сказати, на кого саме він гнівався.
Тим часом Чжан Сяохоу дивився вдалину.
Чи справді сили Елемента Демонізації достатньо, щоб протистояти Великій Піраміді Гізи?
Звісно ж ні; Велика Піраміда Гізи була правлячим королівством Потойбіччя. Демонізований Мо Фань нізащо не міг би знищити кожнісіньке створіння з Потойбіччя, не кажучи вже про те, що Сфінкс був анітрохи не слабшим за нього!
— Перестань кричати, Старий Чжао! Будь ласка, зроби мені послугу! — Чжан Сяохоу повернувся в інший бік, ніби вже прийняв рішення.
— Яку послугу? Я кличу Басю. Він зможе виграти нам трохи часу, — відповів Чжао Ман'янь.
Бася не збирався з'являтися. Було очевидно, що він ще не визнав Чжао Ман'яня своїм господарем і охоронцем, бо той усе ще був занадто слабким. Навіть якби Бася й з'явився, він усе одно не зміг би зупинити Велику Піраміду Гізи. Бася не збирався марно жертвyвати своїм життям!
— Ніхто не має шансів проти армії неж!т!. Ми навіть Сфінкса зупинити не можемо, а Осіріс іще навіть не показався... якщо Осіріс з'явиться, навіть місто Фейхуан не зможе їх зупинити! — сказав Чжан Сяохоу.
Осіріс справді існував. Інакше кому належав би голос, що лунав у небі над Північною Долиною?
— Я знаю, але ми не можемо просто покинути Мо Фаня самого проти них! — сказав Чжао Ман'янь.
— Досить балачок, просто підкинь мене на своєму крилатому магічному спорядженні. Лети на повній швидкості, а решту шляху я подолаю сам... — сказав Чжан Сяохоу.
Побачивши, наскільки рішучим був Чжан Сяохоу, Чжао Ман'янь зрештою погодився.
Він злетів у небо на своїх Магічних Крилах і попрямував на захід. Чжан Сяохоу просив його летіти на повній швидкості, тож він так і зробив, вливши всі залишки енергії у свої Магічні Крила.
Магічні Крила, які він мав, були далеко не найкращими; їхня швидкість насправді була не такою високою, як здавалося. Чжао Ман'янь не мав жодного уявлення, що задумав Чжан Сяохоу. Вони дісталися якогось незнайомого місця, коли енергія Чжао Ман'яня остаточно вичерпалася.
— Тільки не кажи, що ти шукав привід для втечі? Що це взагалі за місце? — важко дихаючи, запитав Чжао Ман'янь.
Під командуванням Великої Піраміди Гізи було безліч могутніх потойбічних створінь. Скільки протримається Північна Долина, якщо вони всі з'являться?
Наймогутнішою силою, про яку знав Чжао Ман'янь, був Бася. Він вважав, що єдине, що він міг зробити — це викликати його сюди. Якби Чжан Сяохоу не наполягав, Чжао Ман'янь і не повірив би, що існує щось здатне справді відбити атаку Великої Піраміди Гізи!
— Я прямую до Темної Безодні, — сказав Чжан Сяохоу.
— До Темної Безодні? Ти про Мавзолей Імператора Цінь? — шоковано випалив Чжао Ман'янь.
— Ага, — кивнув Чжан Сяохоу.
Він знав, де знаходиться Темна Безодня. Це було єдине, що спало йому на думку.
— О Небеса, тільки не кажи, що ти збираєшся переконати того Стародавнього Короля відбити атаку Великої Піраміди Гізи? — вигукнув Чжао Ман'янь.
— Саме так! — твердо заявив Чжан Сяохоу.
— І як ти збираєшся його переконувати? Тебе ж на шматки розірвуть ще до того, як ти до нього дійдеш! Ти думаєш, він взагалі тебе слухатиме? Ти для нього нічим не відрізняєшся від мурахи! — запротестував Чжао Ман'янь.
— Я й сам не знаю... але це краще, ніж нічого не робити, — відповів Чжан Сяохоу.
Стародавній Король був його єдиною надією. Імператор, який тисячоліттями правив нежиттю Китаю, міг з легкістю знищити Стародавню Столицю або ж одним лише помахом думки подарувати промінь надії мільйонам людей у її внутрішньому місті.
Якщо в цій країні і було щось, здатне протистояти Великій Піраміді Гізи, то це не що інше, як імператор нежиті зі Стародавньої Столиці та його наймогутніше королівство!
Чжан Сяохоу не знав, чи ця людина досі була їхнім Головним Інструктором. Але якщо Мо Фань зміг знову спуститися в Темну Безодню і вийти звідти живим, це означало, що він досі зберіг якісь спогади про своє минуле, а може... може, він усе ще й був їхнім Головним Інструктором...
Інакше чому Стародавній Король розвернувся саме тоді, коли міг з легкістю захопити Стародавню Столицю? Чому він наказав армії нежиті відступити і заборонив їм вторгатися на людські території?