— Ми не можемо дозволити їм просуватися далі. Лише небеса знають, якого ще диявола Монарх Підземних Жаб і Запряжені витягнуть із Потойбіччя. Боюся, з цим нам точно не впоратися, — суворо промовила Бінь Вей.
— З чим нам не впоратися... — ледь чутно повторив ад'ютант.
На обличчях інших радників також застиг похмурий вираз. Стародавня Стіна нарешті подарувала їм промінь надії в цій битві. Але вони й не підозрювали, що за Монархом Підземних Жаб ховається щось іще страшніше. Це, безперечно, був наймогутніший ворог, з яким вони коли-небудь стикалися за роки служби у фортеці Північної Варти.
— Нам потрібне підкріплення, — швидко озвався радник Гуан Мін.
— Я вже надіслала запит, але під час бою із Запряженими ми отримали погані новини зі сходу, — перебила Бінь Вей.
Звістка надійшла якраз перед початком битви. Бінь Вей, як генерал і головнокомандувач фортеці, була єдиною, хто мав доступ до такої інформації.
— Погані новини? Невже щось може бути гіршим за цих мерців, з якими ми зараз б'ємося? Це ж створіння з самого Потойбіччя! Навіть не кажучи про те, звідки вони взялися, однієї істоти рівня Правителя вже достатньо для оголошення червоної тривоги. Чим взагалі зайняті ці Магічні Асоціації, Магічні Клани та Уряд? Вони що, чекають, поки нас усіх тут переб'ють, щоб потім посмертно нагородити нас медалями героїв?! — обурено випалив ад'ютант.
Це вторгнення потойбічних істот було безпрецедентним. Хіба Магічна Асоціація не мала б зробити з'ясування причин своїм першочерговим завданням?
Якщо такі події не в пріоритеті, то чим вони взагалі там так зайняті?
— Я не знаю, що саме сталося. Вони не надали жодних подробиць. Це був прямий наказ перекинути наші війська, — похмуро відповіла Бінь Вей.
— Що?! — в один голос вигукнули радники.
Перекинути війська?
Їм наказали відправити солдатів на схід?
Вони це серйозно? Тут фортецю штурмують невідомі потойбічні створіння! Їм самим конче потрібне підкріплення, а вище керівництво не лише відмовляє в допомозі, але й наказує перекинути їхні власні сили кудись-інде? Вони що, свідомо прирікають їх на смерть?
— Вони вимагають, щоб ми покинули напризволяще десяток міст і сотні містечок у нас за спиною? Вони там зовсім з глузду з'їхали?! — загорлав ад'ютант, ледве стримуючи лють.
Демонічна лілія повільно опустилася назад на стіни. Навколо все ще відчувалися магічні коливання від нещодавніх заклять.
Словами не передати вирази облич ад'ютанта та радників. Біда справді ніколи не приходить одна! Довгий час усі зберігали гнітючу мовчанку.
Єдиною розрадою стали видатні дії капітана Чан Ї. Під його керівництвом бойові маги успішно знищили Запряжених, що опинилися в пастці між стінами. Він також узяв під командування загін Викликачів, зумівши відновити бойовий дух після тієї принизливої поразки на початку битви!
Чан Ї міг здаватися грубим і неотесаним, але в бою він діяв напрочуд обачно. Він не послав своїх людей за стіни переслідувати залишки Запряжених. Він уже зрозумів їхню тактику. Навіть просунутим закляттям було важко пробити захист тих, кого підсилювали Прокляття.
Він не міг дозволити собі поспішати. Стародавня Стіна все ще трималася. Було б нерозумно втрачати обережність саме тоді, коли вони щойно повернули собі ініціативу. Потрібно було уважно спостерігати за ворогом і діяти відповідно.
— Чан Ї, чудова робота! — похвалив радник Гуан Мін.
— Пхе, ці тварюки лише на вигляд страшні, а насправді просто використовують дешеві трюки. Тепер, коли ми знаємо їхні слабкості, ми точно розчавимо їх і змусимо забратися назад у своє Потойбіччя. Ми покажемо їм, що священна земля нашої країни недоторканна! — гордо відповів Чан Ї.
Його люди теж, здавалося, були на підйомі. Їхні погляди, звернені на Командира Бінь Вей, тепер були сповнені щирої поваги.
Вона справді заслуговувала бути їхнім командиром! Її непохитні мури навчили потойбічних мерців залишатися мертвими. Ці стіни також дали солдатам можливість виплеснути весь свій гнів і страх. Вони більше не почувалися безпорадними!
— Чан Ї! — з беземоційним обличчям звернулася до нього Командир Бінь Вей.
— Так! — Чан Ї віддав честь. Він відчував, як у ньому закипає кров. Він із нетерпінням чекав на новий наказ від Командира.
Вони билися проти істот із самого Потойбіччя, і серед них навіть був монстр рівня Правителя. Чан Ї був упевнений: якщо вони виживуть, він зможе хвалитися цим до кінця своїх днів!
— Ти очолиш Четвертий загін фортеці Північної Варти і негайно вирушиш на схід, — віддала наказ Бінь Вей.
Почувши це, всі завмерли. Їхні обличчя витягнулися від шоку.
— Командире... я... я не недочув? — тихо перепитав Чан Ї з викривленим обличчям.
— Очолиш Четвертий загін фортеці Північної Варти і вирушиш на схід. Виконувати негайно! — повторила Бінь Вей.
Заступники капітана Чан Ї миттєво оскаженіли. Найбільш запальний із них тицьнув у Бінь Вей пальцем і люто випалив:
— Ви що, зовсім з глузду з'їхали? У нас тут і так ситуація гірше нікуди, а ви збираєтеся перекинути нас в інше місце? Боїтеся, що ми заберемо собі всю славу? Наш загін Викликачів і так пожертвував багатьом! Деякі наші хлопці спустилися зі стін, щоб перехопити Запряжених, які намагалися відступити до Монарха Підземних Жаб. Ми навіть не знаємо, чи вони досі живі!
— Чим наш Четвертий загін вам так не вгодив? Чому ви так відкрито топчете нашу гідність?!
Чан Ї мовчав. Він дивився на Бінь Вей, яка залишалася абсолютно незворушною, поки його заступники продовжували обурюватися.
Солдати були за крок від бунту, почувши таке рішення. Вони щойно відновили бойовий дух, перемігши Запряжених, а тепер їх відправляють невідомо куди. Невже вона не розуміє, що битва досі триває?!
— Командире, ви впевнені? — запитав Чан Ї.
— Ти чув наказ, — холодно відповіла Бінь Вей.
— Гаразд, я підкорюся. Моє рідне місто, Юйлінь, знаходиться просто за фортецею Північної Варти. Вони отримали наказ про евакуацію, але щоб повністю вивезти людей, їм потрібно ще три дні. Я можу покинути фортецю і вирушити на схід, але якщо з Юйлінь щось станеться, я вам цього ніколи не пробачу, навіть якщо ви мій генерал! — з почервонілим від гніву обличчям заявив Чан Ї.
Заступники капітана були приголомшені рішенням Чан Ї. Здавалося, вони от-от зірвуться.
Чан Ї голосно гаркнув, змусивши всіх замовкнути.
— Наказ є наказ! Четвертий загін, слухай мою команду! Негайно готуватися до виступу на схід, — Чан Ї стягнув із себе просякнутий кров'ю плащ. Розвернувшись, він попрямував униз зі стін.
— Не хвилюйся. Ці потвори нашкодять твоєму місту тільки через мій труп, — прошепотіла Бінь Вей, зробивши глибокий вдих і проводжаючи Чан Ї поглядом.
Чан Ї пройшов мостом із ліан і повів Четвертий загін назад до фортеці Північної Варти. Щойно вони дісталися будівлі, він з усієї сили вгатив кулаком у стіну. Від удару стіна аж здригнулася.
— Ідіот! Ти ж роками не сприймав її як свого командира. Якого біса ти зараз виконуєш її наказ?! Якщо з Юйлінь щось станеться... ідіот, ідіот! — люто проклинав себе Чан Ї, раз у раз б'ючи кулаками по стіні.
Серця його заступників стискалися від болю, бачачи відчай свого капітана. Як вони й підозрювали, ця жінка просто затаїла на них образу за минулу неповагу. Вона заздрила силі та відвазі Четвертого загону. І тепер вирішила позбутися їх, щоб утвердити власну владу у фортеці Північної Варти!
— Три дні! Мені байдуже, що там ховається за Монархом Підземних Жаб, але я не дозволю їм прорватися найближчі три дні! — Бінь Вей міцно стиснула кулаки. Вона так і не обернулася, щоб подивитися вслід Чан Ї та його людям.
Що ж там насправді сталося?
Бінь Вей не знала деталей, але її керівництво наказало перекинути війська на схід, навіть знаючи, що вони відбивають атаку невідомих потойбічних створінь. Це означало лише одне: насувалося щось справді катастрофічне!
Фортеця Північної Варти переживала найважчі часи за всю свою історію. Якби не Велика Стіна, у солдатів не було б жодного шансу проти Запряжених. Але тепер вони не лише не отримали підкріплення, але й були змушені відправити геть свій найсильніший загін. Як після такого Бінь Вей могла не впасти у відчай?
Але хоч яким би глибоким був її відчай і хоч би якою безнадійною здавалася ситуація, вона мусила захищати фортецю. За їхніми спинами лежали десятки міст. Це були невеликі поселення зі слабкою обороною. Фортеця Північної Варти залишалася їхнім єдиним щитом. Вони не могли дозволити жодній демонічній потворі прорватися!
— Де твій друг? — трохи заспокоївшись, запитала Бінь Вей у Чжао Ман'яня.
— Ти про Мо Фаня? — перепитав той. Бінь Вей кивнула.
Мо Фань знав про появу потойбічних створінь ще до того, як їх помітили вартові. А отже, він мав володіти якоюсь важливою інформацією. Бінь Вей відчайдушно хотіла дізнатися, з якою кількістю потойбічних істот їм доведеться зіткнутися, і звідки вони взагалі взялися!
— Ми теж не знаємо, — Лінлін похитала головою.
Минув уже деякий час відтоді, як Мо Фань востаннє виходив на зв'язок. Лінлін не мала жодного уявлення, де він зараз і чи вдалося йому вийти на слід Чорної Церкви.
— Але я впевнена, що він робить усе можливе, щоб їх зупинити, — додала Лінлін.
Вона надто добре знала Мо Фаня. Він ніколи не відступав. Його непохитний дух палав гарячіше за будь-яке полум'я. Може здаватися, що найгірше вже сталося. Може здаватися, що небезпека вже б'є прямо в обличчя, але він обов'язково зробить щось таке, що ще більше ускладнить ситуацію...
— Угу, я вірю йому. Я теж зроблю все можливе, щоб зупинити Монарха Підземних Жаб, — кивнула Бінь Вей.
— Командире, у мене є одне запитання, — озвалася Лінлін.
— Яке? — Бінь Вей не відривала погляду від Монарха Підземних Жаб, який зупинився.
Схоже, міцні мури неабияк збентежили його після невдалої атаки. Він не став кидатися в новий безрозсудний штурм, що дало захисникам фортеці трохи часу на перепочинок.
— Велика Стіна існує не лише тут, на Північному Перевалі, чи не так? Її частина є і в Стародавній Столиці. Я впевнена, що там теж є хтось на кшталт вас — спадкоємець сили контролю над нею. Чому її не використали для оборони під час Катастрофи Нежиті? Навіть якщо її було б недостатньо, щоб повністю зупинити вторгнення, хіба вона не дала б людям більше часу для евакуації у внутрішнє місто? — запитала Лінлін.
Бінь Вей криво усміхнулася. Здавалося, їй було дуже неприємно відповідати на це запитання. Трохи помовчавши, вона сказала:
— Як ти думаєш, хто збудував Велику Стіну?
Лінлін завмерла. Її обличчя спотворилося від шоку, коли вона нарешті дещо зрозуміла. У пам'яті раптом зринув короткий уривок зі шкільного уроку історії.
Стародавній Король, найвеличніший маг в історії, творець Елемента Нежиті, чиє володіння Елементом Землі також досягло немислимих висот...