— Це... це... — Чжао Ман'янь судомно вдихнув, не вірячи власним очам. Він і гадки не мав, що стародавні руїни, розкидані по жовтій землі, насправді приховували в собі настільки величну Магію Землі!
Стародавня стіна стрімко виринала з-під землі. Із невисокого бар'єра вона перетворилася на колосальну кам'яну дамбу. Її висота перевершила всі будівлі у фортеці, ніби вона збиралася сягнути самих небес!
Люди у фортеці Північної Варти шоковано витріщилися на цю нездоланну перепону. Проживши тут стільки часу, вони й не підозрювали, що стародавня стіна насправді була лінією оборони, подібною до небесної дамби. Навіть Запряжені виявилися безсилими перед цією міцною і величною спорудою!
Стіна була напрочуд міцною. Хоча Запряжені й гатили по ній своїми ланцюгами, вони не залишили на ній жодної подряпини. Навіть об'єднавши зусилля у спробі зрівняти її із землею, вони не змогли змусити її бодай трохи здригнутися.
— За мною! — скомандувала Командир Бінь Вей.
Кілька демонічних лілій потягнулися до стародавньої стіни. Їхні пелюстки утворили міст, що вів на самісіньку вершину цієї грандіозної споруди!
Солдати стояли як укопані. Капітану Чан Ї та ад'ютанту знадобився деякий час, щоб оговтатися. Зрештою, вони швидко повели за собою солдатів, крокуючи мостом із лілій назустріч дивовижній стародавній стіні...
— Я вперше бачу справжнє обличчя Великої Стіни... — Лінлін підвела погляд на колосальну споруду. Навіть їй було важко зберігати спокій.
Вона давно чула чутки про особливу групу людей у їхній країні, які успадкували силу керувати Великою Стіною. У минулому, коли люди перестали покладатися на захист Тотемних Звірів, Велика Стіна стала найважливішим рубежем оборони Центральних Рівнин. Їхні предки стикалися з ордами і навіть цілими королівствами демонічних істот. Тому багато хто дивувався: як звичайна на вигляд стіна могла захищати країну в ті давні часи?
Територія їхньої країни розширилася далеко на північ. Тепер до неї входила Внутрішня Монголія. Зрештою Велика Стіна опинилася глибоко всередині країни і втратила статус найпівнічнішого рубежу оборони. До того ж, із плином часу ставало дедалі менше людей, які знали, як керувати цією стародавньою захисною формацією...
Тепер було зрозуміло, чому Бінь Вей так розлютилася на слова Чжао Ман'яня. Виявилося, що вона була однією зі спадкоємиць сили Великої Стіни!
Така людина, без сумніву, була найкращою кандидатурою на посаду Командира фортеці Північної Варти!
— Хто б міг подумати, що нашу фортецю захищає така могутня стародавня стіна! ХА-ХА-ХА! — розреготався Чан Ї. Тиск і страх перед нежиттю миттєво зникли.
Багато хто взагалі не розумів, навіщо тут існує фортеця Північної Варти, аж поки сьогодні не побачив справжнє призначення стародавньої стіни. Цей природний бар'єр, що нагадував гірський хребет, повернув солдатам віру у власні сили!
Безліч магів уже зайняли позиції на стіні. Дивлячись униз, вони бачили Запряжених, які, наче мурахи на сталевій бочці, марно намагалися видертися нагору. Вони не могли просунутися ні на крок!
— Запечатати ворота! — вигукнула Командир Бінь Вей. Її чорні зіниці знову стали сірими.
Увесь перевал Північної Варти був завширшки лише кілька кілометрів, але масивна дамба, що здійнялася з-під землі, перекривала лише два з них. Решта стародавньої стіни повільно піднялася з обох боків під контролем Бінь Вей, загнавши Запряжених у глухий кут.
Авангард армії нежиті налічував близько вісімсот Запряжених. Вони й не підозрювали, що міцні стіни утворили для них пастку, ніби вороже військо, заманене в порожнє місто. З трьох боків височіли нездоланні мури, а шлях до відступу відрізало закляття землі Бінь Вей, ізолювавши їх від решти армії нежиті та Монарха Підземних Жаб.
— Гравітація всередині цього замкнутого простору збільшиться, тож вони не зможуть вилізти на стіни. Але стародавня стіна не встоїть вічно. Використайте всі свої сили, щоб знищити їх! — стоячи на демонічній лілії, віддала наказ Командир Бінь Вей.
Побачивши, як їхня Командир майстерно керує стародавньою стіною та заганяє ворога в пастку, солдати докорінно змінили свою думку про неї. Це, безперечно, була наймогутніша Магія Землі в історії їхньої країни. Їм не просто пощастило побачити це на власні очі — вони ще й билися на цій легендарній стіні. Як після цього можна було не відчувати піднесення?
Для магів було життєво необхідно мати безпечне місце для створення заклять. Стоячи на неприступній стародавній стіні, вони могли не хвилюватися про жодну загрозу. Все, що їм потрібно було робити — це обрушувати на ворога шквал заклять і нищити нежить, яка наважилася напасти на їхню фортецю!
Запряжені, опинившись у пастці між стінами, бездумно билися об них, мов сліпі мухи. Прокляття на їхніх тілах згасли, ніби зв'язок із Монархом Підземних Жаб було розірвано.
Коли на Запряжених обрушилося просунуте закляття вогню, люте полум'я живцем спалило кількох із них. Капітан, що його випустив, захоплено вигукнув:
— Атакуйте тих, чиї прокляття починають згасати, їхній захист слабшає!
Інші капітани негайно віддали наказ своїм загонам зосередити вогонь на Запряжених зі згаслими прокляттями. Захист цих мерців уже не був таким непробивним. Після кількох хвиль атак блискавки, вогонь і вітер просто розірвали їх на шматки!
— Що відбувається? — ад'ютант був збитий з пантелику, помітивши раптове падіння захисту Запряжених.
— Тепер я розумію! Ті Прокляття посилювали захист нежиті! Ви помітили, наскільки ці прокляття схожі на ті, що на тілі Монарха Підземних Жаб? Ці Запряжені — його раби, тому Прокляття — це, мабуть, його подарунок для підвищення їхнього захисту! Щойно вони втрачають зв'язок із Монархом Підземних Жаб, вони перетворюються на звичайнісіньку нежить! — вигукнув Чжао Ман'янь.
Прокляття Потойбіччя діяли подібно до Печатки Бася, яку він отримав із дерев'яної тріскачки. Печатка Бася могла посилювати його захисні закляття, наділяючи його надзвичайним захистом.
Досі захист і магічний опір Запряжених були на рівні істоти рівня Командира. Виникало логічне питання... невже ця низькорівнева нежить справді була такою сильною?
Для цього мала бути причина!
— Можна припустити, що Монарх Підземних Жаб — це серцевина формації, а Запряжені — її вузли. Якщо вузли не підключені до серцевини для її підтримки, то Запряжені, які опинилися поза формацією, втрачають дію Проклять! Коли стіни заблокували їх, а посилена гравітація обмежила їхні рухи, вони більше не могли тримати стрій разом із рештою армії... А я все дивувалася, чому вони так повільно просуваються, хоча їхня швидкість не була такою вже й низькою. Схоже, це все заради того, щоб залишатися у формації, — Лінлін, поміркувавши, погодилася з висновком.
Якби Запряжені справді були настільки сильними, що не боялися навіть верховних заклять, нежить уже давно захопила б увесь Єгипет. Лінлін уважно спостерігала за мерцями з самого початку битви. На щастя, Командир Бінь Вей успадкувала силу контролю над стародавньою стіною. Інакше було б украй складно помітити цю слабкість нежиті, коли вони наступали таким щільним строєм.
— Тобто, якщо ми й далі використовуватимемо цю тактику, то зможемо швидко їх знищити? Може, варто скасувати наказ про евакуацію? — запитав ад'ютант.
Командир Бінь Вей похитала головою і сказала:
— Погляньте на Монарха Підземних Жаб.
Солдати розгубилися. Монарх Підземних Жаб не брав активної участі в битві; він лише наказував Запряженим іти в атаку. До того ж, рухався він украй повільно, повністю покладаючись на те, що Запряжені тягнутимуть його неймовірно важке тіло вперед. Якби раби зупинилися, він би просто залишився на місці.
У певному сенсі, якщо Монарх Підземних Жаб залежав від Запряжених для пересування, він не обов'язково був для них найбільшою загрозою!
— Я не вважаю Монарха Підземних Жаб серйозною загрозою. У нього може бути аура істоти рівня Правителя, але основна небезпека походить від цих диких і жорстоких Запряжених. Б'юся об заклад, цей Монарх тут лише для відводу очей, — висловив свою думку один із радників.
— Чан Ї, розпочинай бій. Знищте їх усіма доступними силами, — Бінь Вей передала командування капітану. Потім вона звернулася до решти офіцерів: — Ви ще не все бачили. Йдіть за мною.
Бінь Вей змахнула рукою, навіть не використовуючи магію. Під їхніми ногами розквітла демонічна квітка. Кілька ліан стрімко поповзли вгору, піднімаючи лілію високо в небо.
Чжао Ман'янь, Лінлін, ад'ютант і радники піднімалися все вище. Висота стародавньої стіни сягала близько п'ятдесяти метрів. Якщо вони й далі так підніматимуться, то незабаром досягнуть сотні...
У повітрі висів жовтий пил. Однак, що вище піднімалася демонічна лілія, то чистішим ставало повітря. Велична стіна поступово віддалялася під ними, хоча її контури все ще яскраво контрастували з крихітною нежиттю.
Гігантський Монарх Підземних Жаб теж здавався набагато меншим. Тепер вони нарешті могли розгледіти землю за ним...
— А тепер бачите? — запитала Бінь Вей.
— Це... це що, ланцюг? — приголомшено випалив Чжао Ман'янь.
З тіла Монарха Підземних Жаб тягнувся ланцюг. Він завис над безкрайньою жовтою рівниною, оминав пагорби, перетинав довгий яр і просторе поле, оповите курявою... і продовжував тягнутися вдалину, зникаючи за обрієм. Вони й гадки не мали, до чого був прикріплений його інший кінець!
Усі й так були налякані до смерті, побачивши Запряжених, прикутих до Монарха Підземних Жаб. На превеликий подив радників та ад'ютанта, Монархом Підземних Жаб справа не закінчувалася. Він теж щось тягнув! Ланцюг тягнувся за горизонт. Здавалося, Запряжені та Монарх Підземних Жаб повільно витягували у світ щось незбагненно велетенське й невідоме!
Чжао Ман'яню здавалося, що його мозок зараз вибухне!
Що, в біса, ховалося за Монархом Підземних Жаб?!
Яку істоту монстр рівня Правителя міг тягнути за собою, наче раб?