— Вперед! — вигукнув Мо Фань. У його очах спалахнув гострий срібний блиск.
Срібні Зоряні Орбіти закружляли навколо Мо Фаня і перетворилися на потужні невидимі імпульси, що врізалися в шеренгу Гірських Людей просто перед ним.
Гірські Люди вихаркнули кров. Їх відкинуло в різні боки так, ніби в них врізалася важка вантажівка.
За допомогою Телекінезу Мо Фань змів потвор зі шляху, розчищаючи дорогу для групи. Інші миттю кинулися бігти вгору по товстих коренях, перш ніж Гірські Люди встигли наздогнати їх ззаду!
Гірська Людина з Мідними Іклами люто заревіла. Вона навмисно наказала своїм підлеглим зібратися в тилу, щоб відрізати людям шлях до відступу. Вона й подумати не могла, що ці люди кинуться просто на неї!
Гірська Людина з Мідними Іклами продовжувала ревіти і розмахувати лапами, віддаючи накази, наче справжній командир.
Мо Фань відчайдушно проривався вперед по гігантських похилих коренях, розкидаючи Гірських Людей, що намагалися перегородити йому шлях. Деякі злітали в повітря, інші зривалися з країв коріння. На жаль, ментальна сила Мо Фаня була ще недостатньо високою. Якби вона сягала п'ятого рівня, він міг би вбивати цих істот своїм Телекінезом миттєво!
Щоб сили удару вистачило на те, аби відкинути Гірських Людей, Мо Фань міг розділяти свою волю лише на сім потоків одночасно. Але оскільки потвори лізли звідусіль, йому ставало дедалі важче стримувати їх самотужки!
— Старий вовче, проклади мені шлях! — Мо Фань більше не вагався. Він миттю викликав Снігового Вовка Летючого Струмка!
— Аву-у-у-у~!!!
Сніговий Вовк Летючого Струмка вистрибнув із Виміру Викликаних Звірів і рвонув на двісті метрів уперед із такою швидкістю, що залишив за собою лише розмитий силует. На його тлі Гірські Люди здавалися завмерлими на місці або ж рухалися в уповільненій зйомці. Коли силует вовка розсіявся, у повітря зметнувся величезний кривавий фонтан — це були рани від його пазурів на тілах Гірських Людей. Потвори повільно осіли на землю і більше не ворухнулися.
Різниця між рівнем Воїна та рівнем Командира була просто колосальною. Сніговий Вовк Летючого Струмка радісно завив — він уже давненько не мав нагоди добряче побитися!
Проте плем'я Гірських Людей теж не збиралося здаватися. Не встиг Сніговий Вовк досхочу похизуватися, як його оточило понад сотня потвор. Гірські Люди розуміли, що цей звір здатен убивати їх з одного удару, тому розділилися на групи і почали атакувати його по черзі!
Але з якоїсь причини, опинившись в оточенні, Сніговий Вовк Летючого Струмка почав постійно хибити, хоча цілився просто в них...
Гірські Люди розмахували лапами і ногами, виписуючи дивні рухи, схожі на ритуальний танець дикунів біля багаття. Це видовище швидко збило Снігового Вовка з пантелику!
За якийсь час вовк не зміг убити жодної Гірської Людини. Це значно сповільнило просування групи. Чжао Ман'янь відчув неабиякий тиск, коли почув, що крики потвор позаду стають усе ближчими.
— Яке ж ти розчарування! — вилаявся Мо Фань на свого вовка.
Сніговий Вовк Летючого Струмка відчув себе страшенно ображеним. Він і сам не міг збагнути, що відбувається: він був явно швидшим і сильнішим за цих Гірських Людей. З такою їх кількістю навколо він міг би легко вбити кількох, просто розмахуючи пазурами наосліп. Проте його удари щоразу розтинали лише повітря. Ці потвори напрочуд спритно ухилялися!
— Громовий Удар! — Мо Фань підняв палець до неба і викликав темний розряд блискавки!
Громовий Удар стрімко обрушився з руйнівною силою, цілячись просто в Гірських Людей, які поводилися так дивно.
Але блискавка лише залишила глибоку вирву в корінні. Гірські Люди зуміли ухилитися, ніби заздалегідь знали, куди припаде удар.
Мо Фань остовпів, побачивши, що його блискавка не влучила в ціль...
Він був сильним магом блискавки, загартованим у незліченних боях. Як його атаки могли промахнутися по цих Гірських Людях, які навіть не були такими вже й швидкими?
Мо Фань миттю зосередився на магії. Кілька Зоряних Візерунків безперервно спалахували під його ногами, викликаючи нові розряди блискавок з неба. Вони або розгалужувалися на менші дуги, або били прямо, або утворювали на землі електричну павутину...
Однак з якоїсь незрозумілої причини Гірським Людям удавалося уникати більшості атак завдяки своїм дивним рухам. Кількість убитих монстрів була в рази меншою, ніж очікував Мо Фань!
Мо Фань був просто шокований!
Якого біса тут відбувається? За весь цей час вони вбили лише кілька десятків Гірських Людей, а позаду вже насувалися сотні. Вони от-от опиняться в пастці!
— Ефект дивацтва! — вигукнула Лінлін, насупившись, коли побачила, як потвори водять за носа Мо Фаня і Снігового Вовка Летючого Струмка.
— Що-що? — не зрозумів нічого не підозрюючи Мо Фань.
— В океані, коли великі хижаки нападають на косяк риб, риби раптово розсіюються і починають рухатися за певним патерном, що дозволяє їм ухилятися від атак! Це називається ефектом дивацтва. Ці Гірські Люди звикли полювати зграями. Вони певною мірою схожі на нас, людей. Хіба ти не помітив? Тобі здається, що ти можеш легко обрати ціль, але врешті-решт твій удар іде в "молоко", — пояснила Лінлін.
Мо Фань затамував подих і глибоко замислився.
— Трясця, розчищайте вже дорогу! Я довго не протримаюся! — загорлав Чжао Ман'янь.
— Це як ілюзія. Усі ці Гірські Люди виглядають однаково. Вони підлаштовують свої рухи під рухи інших, але з твого боку здається, ніби деякі з них рухаються повільніше, створюючи оманливе враження легкої здобичі. Насправді ж вони рухаються дуже швидко. Їхні хаотичні рухи — це лише спосіб змусити тебе неправильно оцінити їхню швидкість і напрямок! — професійно пояснила Лінлін.
Лань Луо і Лю Сяоцзя були просто приголомшені. Звідки маленька дівчинка могла знати такі складні речі?
— І що мені тепер робити? — швидко запитав Мо Фань.
— Якби ти міг використати елемент вогню, ти б легко знищив їх завдяки великій площі ураження вогняної магії. Елемент блискавки все ж більше підходить для точкових ударів... Використай Браму Виклику, щоб збити їхній ритм! — порадила Лінлін.
— Зрозумів! Старий Чжао, тримайся! — Мо Фань кивнув.
Обличчя Чжао Ман'яня потемніло. Він ледве встигав оновлювати свої захисні закляття. Магічного захисного спорядження теж залишалося небагато!
— Брама Виклику: Приплив Звірів!
На щастя, надійний Чжао Ман'янь зміг виграти достатньо часу, щоб Мо Фань завершив побудову Зоряної Галактики.
З усіх просунутих заклять, Зоряна Галактика елемента виклику потребувала найбільше часу на побудову. Зірвати концентрацію було дуже легко, а Мо Фань іще не до кінця опанував це закляття. Чжао Ман'янь був на межі виснаження, поки Мо Фань читав закляття. Сотні Гірських Людей висіли на його Світловому Бар'єрі. Його захист уже давно б упав, якби не підсилення від Тотемної Печатки з дерев'яної тріскачки!
Брама Виклику розчахнулася. З неї з голосним виттям вирвалася зграя велетенських м'язистих білих вовків. Ці хижаки були надзвичайно агресивними. Вони миттю кинулися на дрібних порівняно з ними Гірських Людей, навіть не чекаючи на команду Мо Фаня!
Контролювати Приплив Звірів було непросто, адже це було масштабне закляття, яке не розрізняло своїх і чужих. Що більше вовків вистрибувало з Брами Виклику, то запеклішою ставала битва між білими хижаками та Гірськими Людьми!
— Аву-у-у!
Поки білі вовки хаотично шматували Гірських Людей, Сніговий Вовк Летючого Струмка, що був попереду, раптом видав оглушливий рев. Білі вовки миттю здригнулися і завмерли на місці.
Вони припинили атакувати і вишикувалися в бойові порядки, наче справжні солдати, а потім рвонули вперед разом зі Сніговим Вовком Летючого Струмка.
Кожен із вовків значно перевершував Гірську Людину в силі. А завдяки своїм велетенським розмірам, коли вони наступали строєм, це нагадувало ескадрон білих танків. Вони просто розчавили формацію Гірських Людей!
Вовки миттєво розчистили шлях попереду. Сніговий Вовк Летючого Струмка повів зграю вперед, подолавши чотириста метрів на одному подиху. Вони просто ігнорували Гірських Людей, які продовжували кривлятися, мов клоуни, і впевнено просувалися до головного стовбура!
— Молодець! — вигукнув Мо Фань. Він нарешті згадав, що ці білі вовки були підлеглими Снігового Вовка Летючого Струмка у Вимірі Викликаних Звірів. Приплив Звірів діяв напрочуд злагоджено під його командуванням!
Організована банда злочинців — це завжди найнебезпечніший ворог. Мо Фань був на сьомому небі від щастя, дивлячись, як вовки просто вкочують Гірських Людей у землю.
— Швидше, Приплив Звірів триватиме недовго! — квапив усіх Мо Фань.
Чжао Ман'янь відчував, що от-от втратить свідомість від виснаження. Почувши, що вони нарешті можуть іти, він схопив Лю Сяоцзя та Гуань Сісі і побіг з усіх ніг. Лань Луо вчасно застосувала Вітряний Слід, щоб пришвидшити всю групу.
— Гравітаційний Простір! — Мо Фань залишив позаду срібний ромб, побачивши, що Гірські Люди намагаються їх наздогнати. Потвори, які опинилися в зоні дії закляття, миттєво сповільнилися, ніби до їхніх ніг прив'язали велетенські залізні кулі.
Гірська Людина з Мідними Іклами зрозуміла, що її підлеглі не можуть зупинити людей. Вона люто заревіла і зістрибнула з височини. Вона вирішила розібратися з ними особисто!
Разом із нею було близько сотні Гірських Людей, зріст яких сягав майже трьох метрів. Схоже, це була місцева еліта. З грізним виттям вони кинулися вниз, просто на вовків!
— Аву-у-у! — Сніговий Вовк Летючого Струмка і не думав відступати. Він люто заревів і повів свою зграю назустріч ворогу!
Територія під Священною Гігантською Фіолетовою Липою перетворилася на криваву арену для вовків та Гірських Людей!