Пустеля лякала тим, що неможливо було передбачити, що ховається під товщею піску. Це призводило до того, що люди несвідомо заходили на територію демонічних звірів і гинули там. Це також означало, що в пустелі не існувало жодного абсолютно безпечного місця.
Так само надзвичайно небезпечною виявилася й долина високої трави. Трава росла вище за їхні голови. Людина, яка стояла в ній, могла бачити лише клаптик неба розміром із долоню. Їм доводилося розсувати густі стебла руками, щоб просуватися вперед, а через щільні хащі довкола вони навряд чи помітили б, якби хтось або щось наближалося до них...
— Залишається лише сподіватися, що інші групи сюди не прийдуть, — стривожено промовила Чень Ї, чим більше обдумуючи слова Лінлін.
— Враховуючи підступність Гірських Людей, я впевнений, що вони зроблять усе можливе, щоб заманити мисливців саме сюди. Це ідеальне місце для бійні, — сказав Чжао Ман'янь.
— Якби я був Гірською Людиною... — пробурмотів Мо Фань. Проте, щойно він це вимовив, його охопило тривожне передчуття. Він обернувся до Лінлін.
Лінлін спочатку не зрозуміла, але, побачивши вираз його очей, швидко усвідомила, що саме непокоїть Мо Фаня.
— Лінлін, чому ти була так упевнена, що тут є Гігантська Фіолетова Липа? — запитав Мо Фань.
— По-перше, Трава Юй. Біля Гігантської Фіолетової Липи не може рости жодна інша рослина, крім цієї трави. А ця рівнина майже повністю складається з Трави Юй — тієї самої, яку ми бачили біля інших Гігантських Фіолетових Лип!
— Але чому ця Трава Юй така висока? — не втримався від запитання Чжао Ман'янь.
— Точно не знаю, можливо, це якась мутація, — відповіла Лінлін.
— Ти в цьому впевнена? — засумнівався Мо Фань.
Трава Юй росла всюди. Мо Фань побоювався, що це може привабити сюди інших мисливців.
— Є й інша, вагоміша причина; хіба я не пояснювала раніше? — нагадала Лінлін.
Мо Фань намагався пригадати. Він уже хотів перепитати, коли раптом помітив щось біле, що пропливало в блакитному небі.
Волоті трави перекривали огляд. Навіть піднявши голови, вони бачили дуже мало. Спочатку Мо Фаню здалося, що це просто біла хмарка, але придивившись, він раптом усвідомив, що вже бачив це раніше!
Білі пухнасті кульки нагадували крихітних фей, що танцювали в блакитному небі. Мо Фань невідривно дивився на нескінченний потік білого насіння кульбаб, яке дрейфувало в повітрі...
— Трава-Кульбаба, я вже про це казала. Їхнє насіння притягується до Гігантської Фіолетової Липи. Я помітила чимало з них, які летіли в цей бік, ще до того, як ми ввійшли в долину, — констатувала Лінлін, дивлячись у небо.
Мо Фань насупився і звернувся до Чжао Ман'яня:
— Щось тут не так. Старий Чжао, підніми мене в небо!
Чжао Ман'янь аж засяяв. Нарешті з'явився вагомий привід похизуватися своїми розкішними крилами.
Він викликав свої золоті крила. Це дивовижне магічне спорядження миттю вразило Гуань Сісі та Лань Луо. Їм нечасто випадала нагода зустріти мага, який міг дозволити собі крила!
— Досить випендрюватися. Швидше підніми мене. Назріває щось погане! — підігнав його Мо Фань.
Чжао Ман'янь злетів у небо, прихопивши з собою Мо Фаня. Рівнина під ними поступово зменшувалася. На превеликий подив Чжао Ман'яня, долина виявилася ще ширшою, ніж він уявляв. Навіть досягнувши висоти п'ятисот метрів, він усе ще не бачив її кінця!
— Оце так простори! — вражено вигукнув Чжао Ман'янь.
Він помітив щось, що плавало в повітрі. Воно було білим, наче хмари, але значно меншим за розміром. І набагато тоншим — його можна було розгледіти лише на тлі блакитного неба...
— Давай вище, — наказав Мо Фань.
Вони продовжили підніматися і досягли висоти тисячі метрів, але долина все ще здавалася нескінченною. Однак те, що вони побачили, змусило їхні серця завмерти — незліченна кількість білого насіння летіла за вітром... і їх ставало дедалі більше!
Білі пушинки зліталися з усіх боків. Вони навіть бачили, як насіння здіймається високо в небо, перш ніж спрямуватися просто до долини!
— Що тут відбувається? Звідки стільки пуху Трави-Кульбаби... — розгублено пробурмотів Чжао Ман'янь.
— Хіба не бачиш, що всі вони летять в одному напрямку? — зауважив Мо Фань.
— Схоже на те; у тому ж напрямку, куди йдемо ми — кудись углиб долини! — відповів Чжао Ман'янь.
— Як думаєш, мисливці на зовнішніх схилах гори Куньюй бачать те саме, що й ми? — похмуро запитав Мо Фань.
— Звісно бачать, їх тут просто безліч. Тільки сліпий цього не помітить, — кинув Чжао Ман'янь. Але щойно ці слова злетіли з його губ, він раптом дещо усвідомив. Його очі широко розплющилися, і він у жаху подивився на Мо Фаня...
Мо Фань не знаходив слів. Схоже, цього разу природа справді відвела їм місце на самісінькому дні харчового ланцюга!
Біла Трава-Кульбаба дрейфувала в небі над горою Куньюй навіть за відсутності вітру. Вони нагадували зграю білих птахів, що повільно мігрували...
Небо над горою Куньюй було ясним і блакитним. Що більше білого насіння здіймалося в повітря і летіло в одному напрямку, ніби підкорюючись чиємусь заклику, то більш магічною і заворожливою ставала картина. Таке видовище було можливе лише в місцях, сповнених первісної енергії природи, як-от зовнішні схили гори Куньюй!
Однак небезпека, яку приховувала ця краса, змусила крижаний холод пробігти по спині Мо Фаня!
Багато мисливців не мали достатньо досвіду, щоб упізнати Траву-Кульбабу, але навіть найзеленіші новачки на горі Куньюй знали, що треба йти за будь-яким білим насінням, яке дрейфує в повітрі. Ці білі пушинки були неначе маленькі феї, що вели їх просто до скарбів, які вони шукали. Вони не могли змарнувати такий шанс!
Величезна кількість Трави-Кульбаби безперервно летіла в долину Трави Юй. Було абсолютно очевидно, що кожен мисливець на зовнішній стороні гори Куньюй негайно вирушить до долини, слідуючи за цими білими вказівниками...
Мо Фань прийшов сюди слідами Печатки Темряви, якою він позначив Гірську Людину з Мідними Іклами. Істота рівня Командира, швидше за все, поверталася до свого лігва.
Не так давно Гірська Людина влаштувала засідку на Чжао Ман'яня. І хоча тоді нападник був один, хтозна, скільки Гірських Людей насправді ховалося в цій безкрайній долині, заплутаній, мов лабіринт?
Цей приголомшливий краєвид був зовсім не дарунком Небес для мисливців — це були білі квіти, розсипані над гігантським кладовищем!