Мо Фань заглибився в ліс разом із Юй Шиши, прямуючи туди, куди вона вказувала.
Невдовзі він уловив якийсь аромат і не втримався:
— Ти серйозно весь цей час жила тут, далеко від цивілізації? А де ти береш їжу та інші необхідні речі?
Мо Фань справді чув про особливі групи людей, які жили за межами безпечних зон. Їм удавалося уникати нападів демонічних звірів за допомогою певних традиційних методів, як це робили жителі сіл поблизу Стародавньої Столиці.
— Мгм, я маю унікальний аромат, який відлякує демонічних звірів, — напівжартома відповіла Юй Шиши.
— Оце так! Дай-но понюхати, — Мо Фань нахилився ближче.
Юй Шиши миттю почервоніла. Вона люто глянула на нього і відрізала:
— Який же ти нахаба!
— Та мені просто цікаво. Якби ми змогли використовувати твій аромат, ми, маги, могли б вільно пересуватися територіями демонічних звірів, як нам заманеться. Нам би не довелося боягузливо ховатися в містах, — із серйозним виглядом заявив Мо Фань.
Юй Шиши не відповіла. Вираз її обличчя став дещо холодним.
— Та я просто жартую. Чого ти така серйозна? Тобі варто частіше усміхатися. Так ти виглядаєш молодшою і вродливішою. От поглянь на мене — саме тому я такий красень, — продовжував базікати Мо Фань.
— Як можна бути таким безсоромним? — Юй Шиши ще ніколи не зустрічала таких чоловіків. Але цей нахаба обов'язково поплатиться, щойно вони зайдуть глибше в ліс.
— Хіба я не красень? Придивись уважніше.
— Тут надто темно, я нічого не бачу.
— Тоді можеш помацати.
— Ти можеш просто помовчати?
Дерева ставали дедалі густішими. Мо Фань уже втратив орієнтацію в просторі. Він принюхався і відчув, що повітря стало трохи вологим.
Листя було мокрим, як і земля під ногами. Навіть на стовбурах дерев виступали краплі води, ніби ліс пітнів.
Однак це не була та вогкість, від якої тіло свербить і тхне цвіллю. Здавалося, вона мала ледь вловний, унікальний аромат, що заспокоював розум.
Мо Фань озирнувся і запитав:
— Ти справді чула звідси якийсь шум? Ти впевнена, що мій студент саме тут?
Мо Фань стояв до Юй Шиши спиною. Погляд жінки став гострим. Вона повільно підняла палець, щоб віддати наказ молі, яка ховалася за деревами, поки вона заговорювала йому зуби, аби приспати його пильність...
— До речі, що це за вогонь ти використовував тоді? Чому він так відрізнявся від полум'я інших магів, яких я бачила? — з удаваною цікавістю запитала Юй Шиши, повільно підкрадаючись до Мо Фаня зі спини.
— О, це Палаючий Захід Сонця, могутній вогонь, який я знайшов у пустелі. Він особливо ефективний проти комах і жуків... Гей, а хіба це не рюкзак мого студента? — раптом вигукнув Мо Фань.
Юй Шиши заклякла. Вона миттю скасувала наказ молі, яка вже готувалася напасти на Мо Фаня!
Вона чудово знала, що деякі види вогню були особливо смертоносними для комахоподібних істот. Якщо їй не вдасться знешкодити цього чоловіка з першого удару, її маленькі створіння зазнають колосальних утрат!
— Чудово, він тут... і наче не поранений, але... здається, він спить? — Мо Фань знайшов Бай Хунфея у вологих кущах.
Юнак не мав жодних поранень, але був непритомним. Мо Фань ніяк не міг його розбудити. Якби він не намацав пульс у цього ідіота, то міг би подумати, що той уже мертвий.
— А твій студент досить сміливий, раз вирішив подрімати в такому місці, — зауважила Юй Шиши, остаточно відмовившись від нападу.
— Схоже, його приспали якісь рослини, — насупився Мо Фань.
— Дай-но гляну, — Юй Шиши підійшла ближче і зробила вигляд, що оглядає стан Бай Хунфея. — Думаю, ти маєш рацію. Я вже бачила подібні рослини в цих горах.
— Знаєш, як його розбудити? — запитав Мо Фань.
Юй Шиши похитала головою.
— Та нехай, спершу віднесу його в місто. Можливо, цілителі знатимуть, що робити. Ходімо зі мною, я не хочу залишати тебе саму в горах, — сказав Мо Фань.
— Добре, я все одно живу недалеко від містечка, — погодилася Юй Шиши.
Мо Фань завдав Бай Хунфея собі на спину і всю дорогу назад базікав із Юй Шиши. Його дуже зацікавив аромат, який робив її невидимою для демонічних звірів. На жаль, Юй Шиши явно не горіла бажанням ділитися своїм секретом.
Мо Фань не наполягав. Він же не міг просто прив'язати її до столу і проводити над нею експерименти без її згоди.
Коли вони спустилися до підніжжя гори, Мо Фань помітив велику групу людей, що прямувала в їхній бік. З огляду на їхній одяг, було неважко здогадатися, що це мисливці.
Юй Шиши йшла трохи позаду Мо Фаня. Вона побачила цих людей лише після того, як вони завернули за ріг. Вона миттю дещо усвідомила і вп'ялася поглядом у Мо Фаня.
— Це ти їх покликав? — крижаним тоном запитала вона.
— Ага, — кивнув Мо Фань.
Юй Шиши знову поворухнула пальцем, поступово вивільняючи свою ауру.
Понад усе вона ненавиділа, коли їй брехали. Вона була поблажливою до Мо Фаня, бо вважала, що він не становить для неї загрози. На превеликий подив, цей чоловік привів цілу юрбу мисливців, щоб загнати її в пастку!
Їй уже остогидло постійно тікати від цих мисливців!
Вона вже була готова напасти на Мо Фаня, коли він раптом підбіг до Цао Ціньцінь і сказав:
— Я знайшов його. Дякую, що прийшли. Я все одно перерахую вам обіцяні бали внеску. Вибачте за турботу!
Почувши це, мисливці миттю розпливлися в усмішках.
Їм навіть не довелося нічого робити, щоб заробити бали внеску. Про що ще можна було мріяти? Вони були більш ніж задоволені таким поворотом подій.
Юй Шиши завмерла на місці. Вона не могла стримати роздратування. Цей хлопець що, навмисно випробовує її нерви?
— Наставнику, а що це за красуня з вами? — здивовано запитала Цао Ціньцінь, поглянувши на Юй Шиши.
— Вона заблукала в лісі, тож я прихопив її з собою. О, і вона допомогла мені знайти Бай Хунфея, так що я маю їй віддячити, — відповів Мо Фань.
Юй Шиши не любила крутитися біля мисливців. Вона пробула там лише кілька хвилин і поспішно пішла геть.
Здавалося, Мо Фаню було дуже шкода розлучатися з нею. Проте вираз його обличчя різко змінився, щойно жінка зникла вдалині.
— Наставнику, що сталося? — запитала Цао Ціньцінь.
— Від неї віє дивною аурою. Найімовірніше, саме вона є причиною того, що вода перестала текти, — серйозно сказав Мо Фань.
— Га? Наставнику, то чому ви її не схопили?
— Якби я знайшов Бай Хунфея мертвим, я б із нею не панькався, — відрізав Мо Фань.
Оскільки Юй Шиши не вбила Бай Хунфея, це означало, що хлопець просто побачив те, чого не мав бачити. У неї не було іншого вибору, окрім як приспати його. Тому Мо Фань не хотів її лякати. Він мав намір з'ясувати, що саме задумала Юй Шиши.
— Але ж, наставнику, вона здалася мені цілком нормальною, — заперечила Цао Ціньцінь.
— Це лише доводить, що тобі бракує досвіду! Ти навіть не відчуваєш тривоги, коли поруч знаходиться щось, що може становити загрозу! — Мо Фань легенько стукнув її по голові.
— Наставнику, ви не набагато старші за мене! — ображено запротестувала Цао Ціньцінь.
— Скажи Чжоу Лісіню, щоб простежив за нею. Вона щось запідозрить, якщо я й далі буду крутитися поруч. До того ж, я занадто красень, щоб залишатися непоміченим. А от у Чжоу Лісіня обличчя типового середньостатистичного хлопа. Йому буде неважко за нею простежити, — доручив Мо Фань.
«...»
Цао Ціньцінь на мить втратила дар мови. Потім тихо промовила:
— Наставнику, ви дуже кумедний.
— Цао Ціньцінь, звучить так, ніби ти хочеш затриматися в університеті ще на кілька років, — суворо подивився на неї Мо Фань.
— Наставнику, вибачте, ви найгарніший чоловік, якого я коли-небудь бачила.
— У мене трохи спина ниє після того, як я тягнув цього ідіота Бай Хунфея. Легкий масаж не завадив би.
— Зроблю все в найкращому вигляді!
Бай Хунфей так і не прокинувся. Навіть лікарі розводили руками, коли його доставили до лікарні.
Він не був поранений і не перебував під дією прокляття. Він просто заснув і тепер нагадував пацієнта у вегетативному стані. Усі його життєві показники були в нормі. Його живіт навіть бурчав, коли він був голодний. Лікарям залишалося лише підтримувати його життя крапельницями...
Мо Фань теж ламав собі голову. Він хотів дізнатися, чому річка пересохла. Була велика ймовірність, що Бай Хунфей знайшов якісь зачіпки, але ж він досі спав!
— Хтось із вас знайшов хоч щось? — запитав Мо Фань в інших студентів.
Він відправив решту групи досліджувати річку, але щоразу, коли вони були поруч, вона виглядала абсолютно нормально. Проте щойно вони йшли, вода знову переставала текти. До Тунсяна не доходило жодної краплі, що унеможливлювало роботу формації декана Сяо.
Магічна Формація Циркуляції Води могла працювати лише за наявності проточної води, допомагаючи зрошувати поля і захищати міста та села...
— Наставнику, наставнику! Ми дізналися, що крім Бай Хунфея, в інших жителів містечка теж проявляються такі самі симптоми. Не хочете піти подивитися? — підбігла Цао Ціньцінь.
Мо Фань замислився. Їм були потрібні нові зачіпки. Вони досі не мали уявлення, чому Юй Шиши хотіла приспати цих людей. Що вона намагалася приховати?
Тільки той, хто зав'язав вузол, знає, як його розв'язати. Вони могли отримати відповіді лише від самої Юй Шиши!
Аж ось з'явився Чжоу Лісінь і чимдуж помчав до Мо Фаня.
— Наставнику, кепські справи! Ту жінку, за якою ви наказали мені стежити, заарештували Міські Мисливці! Коли я розпитав їх, вони сказали, що вона — зла Жінка-міль, яка вбила багатьох людей!
— Міські Мисливці? Жінка-міль? — вражено перепитав Мо Фань.
Він раптом пригадав чутки, які чув ще під час візиту на острів Чунмін. Подейкували, що в Учжені з'явилася якась жінка-міль, яка виходила ночами і вбивала людей!
Невже Юй Шиши і була цією жінкою-міллю?
— Наставнику, наставнику, у нас проблема! — Мо Фань ще не встиг оговтатися від цієї новини, як до нього підбіг іще один студент.
— Що ще сталося? — запитав Мо Фань.
— Багато дітей у районі Дунчжа раптово втратили свідомість, їх зараз везуть до лікарні! — випалив студент.