— Може, ви просто забули його вимкнути, і тому енергія вичерпалася? — припустив Чжан Сяохоу.
— Неможливо! Я точно пам'ятаю, що нещодавно перевіряв Ядро Бар'єра. Його енергії мало б вистачити щонайменше на півмісяця. До того ж, бар'єр узагалі вимкнули після того, як стало зрозуміло, що він не діє на Демонічну Сарану Піщаної Бурі. Наскільки ж гнилою має бути людина, щоб викрасти енергію з Ядра Бар'єра?! — розлючено вигукнув Лю Чжо і з силою вдарив кулаком по кришталевій стіні.
Ядро Бар'єра було єдиною надією містечка. Лю Чжо нарешті побачив промінь світла для порятунку Аньцзяо, але й уявити не міг, що станеться щось настільки обурливе.
— Не дивно, чому магічну ауру на вході було знято. Питання в тому, хто ще знав про Ядро Бар'єра, крім вас? — запитав Чжан Сяохоу.
Мо Фань потягнув Чжана Сяохоу за руку і вказав на щілину. Там застрягла чорна комаха зі зламаними крильцями.
— Вам не здається ця комаха знайомою? — запитав Мо Фань.
Чжан Сяохоу придивився уважніше і здригнувся. Як він міг її не впізнати? Це були ті самі отруйні комахи, що вбили всіх у підземеллі із Земною Маточкою, ті самі комахи, якими керував Ши Цяньшоу!
— Невже це Ши Цяньшоу? — вражено випалив Чжан Сяохоу.
— Б'юся об заклад, це він. Він щойно отримав Земну Маточку, але її енергія була вичерпана. Тож він скористався моментом, коли Аньцзяо атакувала Демонічна Сарана Піщаної Бурі, щоб викрасти енергію Ядра Бар'єра і поповнити нею Земну Маточку! — сказав Мо Фань.
— Я думав, він утік. Хто б міг подумати, що йому вистачить нахабства знову тут з'явитися, — процідив крізь зуби Чжан Сяохоу.
Він щиро ненавидів Ши Цяньшоу і мріяв розірвати його голими руками, але цей божевільний перевершив усі очікування, пробравшись у місто, щоб викрасти енергію Ядра Бар'єра!
Якщо залишити Ши Цяньшоу в спокої, хтозна, які ще жахіття він накоїть із цією Земною Маточкою?
— Хіба він не міг контролювати Демонічну Сарану Піщаної Бурі? Думаю, він єдиний, хто може вільно пересуватися по Аньцзяо, — зауважив Мо Фань.
— Але ж він уже пішов; як ми його знайдемо? — спитав Чжан Сяохоу.
— Він не міг піти далеко. Такі отруйні комахи гинуть, якщо занадто довго перебувають далеко від свого хазяїна. Ми можемо відпустити цю комаху, і вона сама приведе нас до Ши Цяньшоу, — запропонував Мо Фань.
— Ши Цяньшоу? Генерал Ши? — здивовано перепитав Лю Чжо.
— Так, це він. Але він уже давно перетворився на диявола.
— Якщо це він, тоді він точно знав про Ядро Бар'єра і магічну ауру на вході! Проте ви нічого не зможете зробити, навіть якщо знайдете його. У вас немає жодних шансів проти нього, — зітхнув Лю Чжо.
— Це правда, що в іншому місці ми б із ним не впоралися, але тут, в Аньцзяо, правила гри можуть змінитися! — усміхнувся Мо Фань.
Чжан Сяохоу зробив так, як сказав Мо Фань, і випустив отруйну комаху зі зламаними крилами. Вона миттю поповзла в певному напрямку, рухаючись напрочуд швидко навіть без крил.
Отруйна комаха привела їх на захід Аньцзяо. Тут здебільшого розташовувалися заводи та гуртожитки для шахтарів. Ці будівлі явно не припали до смаку Демонічній Сарані Піщаної Бурі, тому залишалися єдиними вцілілими спорудами в містечку.
Заводи були величезними. Демонічна Сарана Піщаної Бурі продовжувала кружляти в небі, опускаючись на дахи фабрик для перепочинку. Дахи були вкриті темними шарами комах. Це було моторошне видовище...
Маленька комаха застрибнула на дах одного з заводів. Мо Фань і Чжан Сяохоу нарешті побачили закривавленого чоловіка у військовій куртці посеред рою сарани. Він сидів у самісінькому центрі, але монстри його не чіпали. Вони кружляли навколо нього, ніби їх приваблювало щось у його руці.
— Геть! Ви, нікчемні створіння, не маєте права навіть дивитися на мій скарб! — Очі Ши Цяньшоу були налиті кров'ю. Нестримна жадібність остаточно звела його з розуму.
Почувши його рев, Демонічна Сарана Піщаної Бурі розлетілася в боки. Вони явно боялися отруйних комах, що роїлися навколо нього, і не наважувалися напасти, поки ті були поруч.
— Їжте, їжте скільки влізе. Коли закінчите, ці землі стануть моїми! — Ши Цяньшоу ніжно погладжував Земну Маточку у своїх руках, наче рідну дитину.
— О, ледь не забув! У бункері ще мають бути люди. Оскільки вони все одно помруть, хай хоч принесуть мені якусь користь перед смертю! — Ши Цяньшоу зловісно вишкірився, раптом щось пригадавши.
Життів його підлеглих та енергії Ядра Бар'єра, яку він щойно викрав, було абсолютно недостатньо для відновлення Земної Маточки.
Ядро Бар'єра маленького містечка було для Земної Маточки мов крапля в морі. Енергія, необхідна для її повного відновлення, дорівнювала енергії, потрібній для підтримки бар'єра міста-мільйонника. Земна Маточка була навіть потужнішою за Ядро самої Фортеці Таримської Западини!
Було б ідеально, якби Ядро Фортеці Таримської Западини все ще залишалося цілим!
Ши Цяньшоу зістрибнув із даху заводу. Йому було важко згадати, де саме знаходиться підземний бункер. Більшість будівель була зруйнована, а Демонічна Сарана Піщаної Бурі кишіла всюди. Знайти вхід до бункера було тим іще випробуванням.
Щойно Ши Цяньшоу зробив кілька кроків, він помітив вогняне кільце посеред рою чорної сарани, що кружляла навколо, наче темне торнадо.
Палаючий Захід Сонця був особливим вогнем. Самий лише його колір свідчив про те, що це не звичайне полум'я. Ши Цяньшоу стало вкрай цікаво, що це за маг вогню, який здатний так само вільно пересуватися серед Демонічної Сарани Піщаної Бурі, як і він сам!
— Ши Цяньшоу! — люто заревів Чжан Сяохоу. Йому кортіло перетворитися на монстра і розірвати цього психопата на шматки.
Ши Цяньшоу махнув рукою, відганяючи сарану, що затуляла йому огляд. Побачивши Чжана Сяохоу всередині вогняного кільця, він розреготався.
— А, то це ти, той жалюгідний щур, якому вдалося втекти! А хлопець поруч із тобою, мабуть, той самий щасливчик, якого не було на місці, коли ми прийшли. І Чжен Тун, і Тун Чжуан попереджали мене про вас. Мгм, треба визнати, ви доволі непогані, раз можете так вільно гуляти серед Демонічної Сарани Піщаної Бурі, — зневажливо промовив Ши Цяньшоу, розгледівши їх.
— Армія вже знає, що ти накоїв. Ти труп! — гаркнув Чжан Сяохоу.
— ХА-ХА-ХА, армія? І що з того? Армія зараз ледве дає раду сама собі. Що вони можуть мені зробити, поки я під захистом Демонічної Сарани Піщаної Бурі? Коли я відновлю енергію Земної Маточки, армія сама приповзе до мене на колінах! — дико розсміявся Ши Цяньшоу.
Вийшовши з пустелі, Ши Цяньшоу помітив, що Демонічна Сарана Піщаної Бурі мутувала і почала вторгатися на людські території. Він був на сьомому небі від щастя, адже ніхто не міг йому нашкодити, поки він залишався серед сарани. Він навіть міг нацькувати її на своїх ворогів.
Він використав Демонічну Сарану Піщаної Бурі, щоб убити всіх на перевалочній станції, до яких нікому не було діла, і хіба хтось дізнався, що за цим стоїть він?
Навіть зараз, поки він ходить серед Демонічної Сарани Піщаної Бурі, саме вона нестиме відповідальність за кожну спричинену ним смерть. Щодо того, що Чжан Сяохоу розповів армії — Ши Цяньшоу абсолютно не боявся наслідків. Якийсь там дрібний командир без жодних доказів не мав шансів його знищити, не кажучи вже про те, що тепер у нього була Земна Маточка. Уся Фортеця Таримської Западини буде змушена йому підкорятися!
Якщо він зможе підтримувати бар'єр, здатний захистити місто з мільйонним населенням, люди заходу будуть поклонятися йому як богу. Бездоказові звинувачення проти бар'єра, що з'явився якраз вчасно, щоб урятувати людей — було очевидно, що армія обере те, що для неї важливіше!
А його злочини? Ши Цяньшоу лише сміявся з їхньої наївності!
Хіба існував хоч один високопосадовець, який не робив би того, про що волів би мовчати?
Порівняно з містом, яке він збирався збудувати і яке захистить мільйон життів, та досягненнями, що впишуть його ім'я в історію, його дрібні грішки не варті були й згадки!
— Щиро кажучи, зараз мені зовсім не цікаво забирати ваші життя. Покажіть мені, де підземний бункер, і я, можливо, дам вам високі посади в моєму місті. Знаєте, хоч у мене і є Земна Маточка, мені справді бракує надійних підлеглих. Якщо вам не до вподоби мої методи усунення невинних, обіцяю, що зроблю набагато більше добрих справ, коли стану мером. Я краще за вас знаю, що потрібно місту і що має робити його очільник! — байдуже сказав Ши Цяньшоу.
Від цих слів Чжан Сяохоу відчув, що от-от вибухне від люті.
-Цей виродок серйозно просить мене відвести його до бункера, щоб він приніс у жертву своїм хворим амбіціям тисячі людей?!-
— Вони все одно помруть. Хіба не краще, якщо їхня смерть послужить великій меті? — усміхнувся Ши Цяньшоу.
— Думаю, буде краще, якщо помреш ти. Тоді все стане набагато простішим! — Мо Фань ступив уперед. Вогонь Палаючого Заходу Сонця спалахнув сильніше, відганяючи Демонічну Сарану Піщаної Бурі ще далі.
— Хочеш убити мене? Навіть якщо забути про те, що твої середні та просунуті закляття не здатні завдати мені шкоди, ти навіть не зможеш їх застосувати через гул Демонічної Сарани Піщаної Бурі. Забудь про це, я тут як бог. Ніхто не може піти проти мене! — самовдоволено заявив Ши Цяньшоу.
— Хіба в тебе самого немає проблем із магією? — запитав Мо Фань.
Шум, який створювала Демонічна Сарана Піщаної Бурі, діяв як величезне антимагічне поле. Тільки ті, чия ментальна сила досягла просунутого ступеня, могли використовувати магію під таким сильним втручанням!
Мо Фань не вірив, що ментальна сила Ши Цяньшоу досягла просунутого ступеня. Ши Цяньшоу використовував катастрофічне вторгнення Демонічної Сарани Піщаної Бурі як свій щит, але Мо Фань використовував його як свою перевагу. Він міг битися із Ши Цяньшоу на рівних, оскільки той теж не міг застосовувати свої просунуті та верховні закляття!
— Мій елемент отрути від цього не страждає. Мої отруйні комахи розберуться з тобою без проблем! — зневажливо пирхнув Ши Цяньшоу.
— Так само, як і мій вогонь. На нього це теж не діє!
Мо Фань стиснув кулак. Полум'я Палаючого Заходу Сонця ковзнуло по його руці, мов дракон, зосереджуючись на зап'ясті та кулаці!