Мо Фань і Чжан Сяохоу нарешті знайшли вхід до підземного бункера. Вони постукали у двері.
Чжан Сяохоу був військовим, тому йому достатньо було відстукати секретний армійський шифр, щоб дати знати людям усередині, що допомога прибула.
Товсті кам'яні двері були останньою лінією оборони для тих, хто ховався в бункері. Їхні серця наповнилися надією, коли крізь безперервний гул Демонічної Сарани Піщаної Бурі вони почули щось інше!
— Вони тут! Допомога прибула! — радісно вигукнули солдати, що охороняли вхід.
— Але ж там іще стільки сарани! Мій викликаний звір щойно виходив на розвідку...
— Це правильний пароль! Негайно відчиняйте двері!
Люди полегшено зітхнули, почувши про прибуття рятівників.
Проте, коли двері відчинилися, вони побачили лише двох молодих магів. Не було ні армії, ні запасів їжі чи води, ні ліків. Їхня радість миттю розвіялася, мов дим.
— Тільки ви двоє? Невже вони справді покинули нас напризволяще? — випалив той самий солдат, який від самого початку був налаштований песимістично.
— Ціла рота солдатів уже загинула. Ми єдині, хто зміг пробитися крізь Демонічну Сарану Піщаної Бурі, — відповів Чжан Сяохоу.
Мо Фань відкрив своє просторове сховище і почав роздавати припаси. Їх було небагато, але для зголоднілих людей це все одно був промінець надії.
— Ми зробимо ще кілька ходок. Будь ласка, зачекайте терпляче, поки ми не знайдемо спосіб відігнати Демонічну Сарану Піщаної Бурі, — сказав Чжан Сяохоу.
— Минуло стільки часу! Невже армія не придумала жодного плану, чи вони просто вирішили списати нас із рахунків? Вони прислали вас двох лише для того, щоб доставити нам останню вечерю перед смертю?! — люто огризнувся солдат.
— Чень Ї, та заспокойся ти вже! Назовні все кишить Демонічною Сараною Піщаної Бурі! Навіть уся армія не зможе перебити їх усіх. Командування явно шукає спосіб нас урятувати. Ці двоє ризикували життям, щоб доставити нам їжу та ліки. Як ти смієш їх звинувачувати?! — вигукнув капітан Лю Чжо.
Чень Ї холодно пирхнув. Він розвернувся і, сповнений злоби, сів у кутку.
— Тримайте ситуацію під контролем, стежте, щоб серед людей не почалася паніка, — наказав Чжан Сяохоу.
Мо Фань відвів друга вбік і прошепотів:
— Поки ми повернемося з новими припасами, Демонічна Сарана Піщаної Бурі, найімовірніше, вже зжере шар землі над бункером.
— І що нам тоді робити? — стривожився Чжан Сяохоу. Він кинув погляд на людей у бункері, які безпорадно тулилися одне до одного. Йому стало не по собі.
— Тут не всім можна довіряти. Краще не казати їм про те, що сарана їсть землю. Поклич капітана Лю Чжо, послухаємо, що він скаже, — запропонував Мо Фань.
Чжан Сяохоу покликав капітана і розповів йому про те, що Демонічна Сарана Піщаної Бурі вже прогризає ґрунт над ними.
Лю Чжо здригнувся. Його очі наповнилися відчаєм.
— Ми кажемо це тільки вам, бо боїмося, що такі люди, як Чень Ї, можуть посіяти серед натовпу ще більшу паніку, — пояснив Мо Фань.
— Я розумію. Та нехай, просто йдіть. Якщо ви змогли сюди пробитися, то зможете і вибратися. Немає сенсу вам помирати разом із нами. Хай там як, ми вдячні за вашу допомогу, — сказав Лю Чжо.
— Ми не збираємося вас тут кидати. Ми хотіли почути вашу пораду. Можливо, у вас є ідея, як урятувати цих людей. Часу обмаль! — серйозно заявив Чжан Сяохоу.
— Бар'єр — це єдиний захист міста. Без нього в нас немає жодних шансів, — відповів Лю Чжо.
— А ми можемо його перезапустити? — запитав Чжан Сяохоу.
Лю Чжо похитав головою:
— Це нічого не дасть. Ця Демонічна Сарана Піщаної Бурі більше не боїться вогню бар'єра.
— А який саме вогонь використовується в бар'єрі? Чи можемо ми його змінити? — поцікавився Мо Фань.
— Точно не знаю, але думаю, що можна. Треба лише помістити інше полум'я в Ядро Бар'єра. Я бачив, як мер робив це раніше, — сказав Лю Чжо.
— Чудово! Моє полум'я ефективне проти Демонічної Сарани Піщаної Бурі. Якщо ми зможемо перезапустити бар'єр за допомогою мого Палаючого Заходу Сонця, можливо, нам вдасться позбутися сарани, — запропонував Мо Фань.
— Ваш вогонь справді настільки потужний? — з ноткою недовіри спитав Лю Чжо.
— А як, по-вашому, ми сюди дісталися? Капітане, ми не маємо гаяти часу. Навіть якщо шанси мізерні, це краще, ніж просто сидіти тут і чекати на смерть! — наголосив Мо Фань.
Лю Чжо згідно кивнув.
Юнак мав рацію — вони не могли дозволити собі просто чекати. Зробити хоч щось, що має бодай найменший шанс на успіх, було краще, ніж сидіти склавши руки.
— Гаразд, я відведу вас до Ядра Бар'єра! — погодився Лю Чжо.
Більше вони нікого не брали. Тільки Чжан Сяохоу, Лю Чжо та Мо Фань. Утрьох вони покинули підземний бункер.
Ядро Бар'єра знаходилося в мерії міста, хоча від самої будівлі залишилися лише руїни.
Хоч Ядро і було під землею, воно не з'єднувалося з бункером. Їм довелося подолати чималу відстань до центру містечка Аньцзяо.
Лю Чжо все ще трохи хвилювався. Він сумнівався у здібностях цих двох молодих магів, аж поки не побачив, як Демонічна Сарана Піщаної Бурі в паніці відступає, щойно Мо Фань вивільнив полум'я свого Палаючого Заходу Сонця. В очах капітана спалахнула надія!
Раніше вони намагалися відігнати сарану за допомогою елемента вогню, але, хоч би якими потужними були їхні закляття, монстри їх зовсім не боялися. Тоді їм довелося відступити. Але, на превеликий подив Лю Чжо, цей молодий маг справді володів вогнем, який був природним ворогом Демонічної Сарани Піщаної Бурі. Якщо йому вдасться помістити це полум'я в Ядро Бар'єра, містечко Аньцзяо буде врятовано!
Гул сарани продовжував бити по вухах, зводячи з розуму.
Попри жар від Вогняного Домену Мо Фаня, Лю Чжо обливався холодним потом.
— Ми вже близько. Та кімната зроблена з природного палаючого каменю. Демонічна Сарана Піщаної Бурі не зможе туди проникнути, — сказав Лю Чжо.
Вони спустилися в підвал. Капітан розгріб товстий шар уламків, відкривши ще один хід під землю.
Вхід був щільно закритий і захищений магічною аурою. Лю Чжо знав, як її деактивувати. Він присів і вже збирався зняти захист, як раптом завмер.
— Що таке? — не розуміючи, запитав Мо Фань.
— Хтось уже зняв магічну ауру, — відповів Лю Чжо. Він схопився за ручку і потягнув.
Двері піддалися без жодних зусиль, відкриваючи сходи, що вели глибше в підземелля.
— Можливо, хтось сховався там, бо не встиг дістатися аварійного бункера, — припустив Чжан Сяохоу.
— Мгм, я теж так думаю. Спускаймося. Якщо ми впустимо сюди Демонічну Сарану Піщаної Бурі, вона висмокче енергію з Ядра Бар'єра, — сказав Лю Чжо.
Утрьох вони швидко спустилися сходами. Світло там іще горіло, освітлюючи їм шлях до магічної формації, яка захищала місто.
Мо Фань і Чжан Сяохоу вперше бачили захисну формацію міста на власні очі. Зазвичай магічна формація міського бар'єра була захована в найсекретнішому місці під суворою охороною уряду. Її розташування тримали в суворій таємниці, адже якщо місто втратить бар'єр, його миттю заполонять демонічні звірі. Людей виріжуть за лічені хвилини!
Бар'єр цього містечка не був надто великим. У підземеллі знаходився лише один зал із магічною формацією.
Зал був побудований із вогняних кристалів, здатних проводити магію. Коли енергія текла Орбітами, Візерунками чи Галактиками вздовж цих кристалів, ефект був таким самим, як і від звичайного закляття. А Ядро Бар'єра слугувало джерелом енергії для підтримки всієї формації.
— Ось та річ посередині — це і є Ядро Бар'єра. Воно живить весь захист. Вам потрібно лише помістити в нього своє полум'я, і вогонь бар'єра має змінитися, — пояснив Лю Чжо.
— Гаразд, я спробую, — сказав Мо Фань.
Він поклав руку на Ядро Бар'єра і спрямував у нього полум'я Палаючого Заходу Сонця. Мо Фаня миттю огорнув палючо-червоний вогонь. Колір Ядра поступово почав синхронізуватися з його полум'ям.
Лю Чжо і Чжан Сяохоу стояли осторонь, трохи нервуючи. Від того, чи спрацює цей план, залежала доля всіх жителів містечка. Вони відчули неймовірну радість, побачивши, як колір Ядра змінюється під впливом магії Мо Фаня.
— Здається... здається, готово, — Мо Фань розплющив очі й подивився на Ядро Бар'єра.
— Ядро поглинуло ауру вашого полум'я. Сподіваюся, цього буде достатньо, щоб відігнати Демонічну Сарану Піщаної Бурі, коли ми активуємо бар'єр, — сказав Лю Чжо.
— То ми можемо його запускати? — запитав Мо Фань.
Лю Чжо кивнув. Він пройшовся всіма кутками залу, щоб запалити магічні вузли.
Невдовзі кожен вузол засвітився. Сліпучі Зоряні Орбіти потягнулися до Ядра з усіх боків. Яскрава, палючо-червона квітка спалахнула над Ядром Бар'єра...
Світло від вогню було не надто сильним. Чжан Сяохоу і Мо Фань очікували, що воно буде набагато яскравішим, але зал невдовзі знову потьмянів; полум'я не протрималося й десяти секунд!
— Що відбувається? Не спрацювало? — стурбовано запитав Мо Фань.
Лю Чжо застиг від здивування. Через мить він похитав головою і відповів:
— Ваше полум'я працює, і я впевнений, що активований бар'єр матиме ефект вашого Палаючого Заходу Сонця... але Ядро Бар'єра... у ньому зовсім не залишилося енергії!
— Воно порожнє?
— Хтось викрав енергію Ядра Бар'єра! — у відчаї промовив Лю Чжо.