Мо Фань чекав на Чжана Сяохоу біля входу. Невдовзі він побачив, як друг виходить із похмурим обличчям.
— Що сталося? Вони тобі не повірили? — запитав Мо Фань.
Слова Чжана Сяохоу мали неабияку вагу, адже він був командиром. Зазвичай військовий трибунал узявся б за таку справу негайно. Навіть якби вони сумнівалися в провині Ши Цяньшоу, то все одно відправили б людей для розслідування.
— Справа не в тому, що вони мені не вірять. У мене навіть не було можливості їм усе розповісти. Фортеця Таримської Западини зараз стикнулася з чимось набагато гіршим, — відповів Чжан Сяохоу.
— З чимось гіршим? Хіба може бути щось гірше за те, що цей диявол наклав лапи на Земну Маточку? Ши Цяньшоу остаточно збожеволів. Він навіть власних людей перебив без краплі жалю. Якщо він вибереться з пустелі, загине безліч невинних! — схвильовано вигукнув Ґе Мін.
— Ми не можемо звинувачувати армію. Я вже розпитав декого. Виявляється, на містечко Аньцзяо напала Демонічна Сарана Піщаної Бурі. Ці монстри кружляють у небі над містом і всіма прилеглими землями. На щастя, патрульний загін вчасно помітив загрозу і наказав жителям міста та шахтарям з рудників евакуюватися до підземних бункерів. Їм удалося уникнути масових жертв, але зараз понад десять тисяч людей заблоковані під землею. У них закінчуються їжа, вода та ліки. Вони просто не встигли перенести припаси в бункери, і тепер усе знищила сарана! — розповів Чжан Сяохоу.
— Серйозно? Хіба ці містечка не захищені бар'єрами? Як вони могли так легко прорвати захист... Невже до цього причетний Ши Цяньшоу? — запитав Сюй Піндун.
Чжан Сяохоу похитав головою:
— Це сталося три дні тому. Ми тоді ще були в пустелі, а Ши Цяньшоу ще не добрався до Земної Маточки.
— Біда ніколи не приходить одна. Ши Цяньшоу досі на волі, а тепер ще й Демонічна Сарана Піщаної Бурі сіє хаос. Убити всю сарану неможливо. Якщо армія відправить туди солдатів, вони, найімовірніше, всі загинуть, навіть якщо їм удасться врятувати людей, — зауважив Ґе Мін.
Демонічна Сарана Піщаної Бурі завжди була величезною загрозою на заході. Поява бар'єрів значно знизила цей ризик. Всі сподівалися, що тепер містечка зможуть розвиватися в мирі, але така катастрофа сталася настільки раптово!
Поки існує загроза Демонічної Сарани Піщаної Бурі, збудувати місто поблизу буде неможливо. Землі залишаться пусткою, а сарана зрештою заполонить усю Таримську западину та сусідні регіони. Дедалі більше територій ставатимуть безлюдними, бо ніхто не наважиться там жити. Це було замкнене коло.
Армія в Таримській западині намагалася використати Фортецю як основу для розвитку прилеглих містечок, спираючись на наявні ресурси. Вони мали на меті збудувати сучасне магічно-промислове місто. Однак Демонічна Сарана Піщаної Бурі з легкістю прорвала бар'єр, який вважався неприступним. Усі їхні зусилля за стільки років пішли прахом!
— Єдина розрада — поки що жертв небагато. Але якщо люди в місті загинуть, більшість жителів просто втече з Фортеці Таримської Западини. Ці багаті на ресурси землі внесуть до списку небезпечних зон, непридатних для життя. Військові сили заходу вклали колосальну кількість людей і коштів у розвиток цього регіону. Багато солдатів пожертвували своїми життями, а тепер Демонічна Сарана Піщаної Бурі от-от усе це знищить! — важко зітхнув Чжан Сяохоу.
Фортеця Таримської Западини завжди була головним пріоритетом західної армії. Популяція демонічних звірів стрімко зростала, а кількість магів була обмеженою. Роками люди здавали свої території. Площа людських земель невпинно скорочувалася, особливо на заході. Їм нічого не залишалося, окрім як відступати перед нездоланними ордами монстрів.
Тож Фортеця Таримської Западини стала своєрідним оголошенням війни демонічним звірам — спробою відвоювати свої землі. Спроба створити безпечну зону і збудувати місто на заході була величезним проривом. Їхній успіх мав би колосальне значення!
Але Демонічна Сарана Піщаної Бурі зруйнувала все саме тоді, коли справи пішли вгору!
У містечку проживало понад десять тисяч людей. Якщо монстри вторгнуться в усі подібні містечка, Рада негайно згорне цей план, адже вони не ризикуватимуть життями десятків тисяч людей заради побудови міста. Це було занадто небезпечно, і подальші вкладення коштів та людських ресурсів просто втратили б сенс...
— Це дуже серйозно... але ж і Ши Цяньшоу становить величезну загрозу... Боюся, він може просто втекти... — промовила Цзян Шаосюй.
Решта замовкли.
Коли Чжан Сяохоу покидав пустелю, його розпирало бажання розірвати Ши Цяньшоу на шматки, але здоровий глузд підказував йому, що безпека містечка Аньцзяо зараз важливіша. Якщо Фортеця Таримської Западини не знайде способу усунути цю загрозу, їм буде не до Ши Цяньшоу!
Група почула кроки, що наближалися до входу. Назовні вийшла жінка-солдат із вельми пишними формами в супроводі жінки у формі радника, за якими йшли кілька високопоставлених командирів.
Ці дві жінки щось обговорювали. Та, що з пишними формами, кинула погляд на вхід і помітила Мо Фаня та Чжана Сяохоу, які здалися їй напрочуд знайомими. Вона швидко придивилася уважніше.
— Сестро, дай мені хвилинку, — сказала жінка-солдат радниці і попрямувала до Мо Фаня та Чжана Сяохоу.
Хлопці підняли погляди, помітивши, що до них хтось іде...
З якоїсь причини Мо Фаню здалося, що форми цієї жінки були йому знайомі. Коли ж вони побачили її вродливе, але водночас суворе обличчя, обидва остовпіли.
— Це ти! — першим випалив Мо Фань.
— Два брати по нещастю, давно не бачилися, — з усмішкою привіталася жінка-командир із привабливою фігурою.
— Лі Мань, хіба ти не відповідаєш за озеро Дунтін? Що ти зараз робиш тут, на заході? — здивувався Чжан Сяохоу.
— З озером Дунтін усе добре. Армія виконує там лише рутинне патрулювання. На заході значно більше можливостей, тому я попросила про переведення. Я тут уже півтора року. І подумати не могла, що зустріну вас обох саме тут... — командир Лі Мань подивилася на Чжана Сяохоу, а потім перевела погляд на Мо Фаня. Вона усміхнулася: — Ти тепер знаменитість, мій маленький печерний жителю.
Мо Фань лише ніяково усміхнувся.
Він і справді жив як дикун у печері, коли його називали Вісником Смерті озера Дунтін, поки він намагався позбутися наслідків використання Елемента Демонізації. Тоді він і натрапив на командира Лі Мань, яка прибула туди для розслідування. Вони навіть об'єднали сили, щоб знищити кількох лютих монстрів.
Лі Мань добре запам'ятала Мо Фаня та Чжана Сяохоу. Тоді вони були лише магами середнього рівня, але їм вистачило зухвалості кинути виклик істоті рівня Командира. Вони були абсолютно безрозсудними.
Відтоді Лі Мань стежила за новинами про них. Вона знала, що Чжан Сяохоу вступив до армії в горах Ціньлін, а Мо Фань представляв країну на Світовому студентському турнірі. Без жодного подиву вона сприйняла те, що обидва здобули неабияку репутацію, незважаючи на юний вік...
— Лі Мань, у нас обмаль часу. Тобі не варто витрачати його на розмови зі старими знайомими, — спокійним тоном зауважила жінка-радник середнього віку.
— Сест... ой, раднице Шао, мені бракує людей. Я сподівалася, що ці двоє зможуть нам допомогти. Вони обидва дуже надійні, — звернулася Лі Мань до суворої жінки.
За військовим рангом статус радника дорівнював генералу, тож вона могла мати вагоме слово у справі Ши Цяньшоу. Чжан Сяохоу й подумати не міг, що натрапить тут на радницю Фортеці, та ще й з'ясується, що вона — старша сестра Лі Мань!
— Це ви повідомили про зраду Ши Цяньшоу? — підійшла ближче радниця Шао.
— Так. Він пішов проти армії і тепер володіє Земною Маточкою. Він використовує життя невинних людей, щоб відновити її енергію. На цей момент він убив уже близько чотирьохсот осіб... — доповів Чжан Сяохоу.
— Я розумію, наскільки це серйозно, але зараз ми маємо врятувати містечко Аньцзяо. Не хвилюйтеся, ми не терпимо зрадників, — сказала радниця Шао.
— Лі Мань, як ти можеш покладатися на якихось двох чужинців? Марнуй свій час тут, якщо хочеш. А ми підемо. Раднице Шао, ми маємо якнайшвидше вирушити до табору! — втрутився один із командирів, що стояв позаду радниці.
Радниця Шао кивнула і більше не зронила ні слова. Вона повела командирів геть від входу. Вочевидь, саме їй доручили командувати армією на передовій.
Лі Мань на мить завагалася. Вона подивилася на Мо Фаня і Чжана Сяохоу й запитала:
— Справа справді термінова, мені самій це завдання скинули раптово. Якщо ви двоє готові допомогти...
Чжан Сяохоу глянув на Мо Фаня, явно залишаючи рішення за ним.
Мо Фань безпорадно зітхнув:
— Якщо ми не вирішимо проблему з містечком Аньцзяо, в армії просто не вистачить людей, щоб розібратися із Ши Цяньшоу. А чим більше часу мине, тим важче буде його вистежити. Ми допоможемо вам, але сподіваємося, що ви передасте радникам і генералам, наскільки це важливо. Цей Ши Цяньшоу — величезна загроза; ми мусимо його знищити!
— Мгм, тоді ходімо зі мною, — усміхнулася Лі Мань.
— Вони теж підуть із нами. Вони досить сильні, — Мо Фань вказав на Му Нуцзяо, Цзян Шаосюй та Лінлін.
— Я впізнаю їх. Ці двоє теж представляли національну збірну! — впізнала дівчат Лі Мань.
Мисливці Золотої Битви до них не приєдналися. Вони були абсолютно виснажені після всього пережитого.
Ґе Мін теж був не в найкращому стані. Він був найсильнішим у групі, тому Ши Цяньшоу добряче над ним попрацював. Йому знадобиться кілька днів відпочинку, щоб відновити сили. Проте Ґе Мін пообіцяв, що прийде на допомогу, щойно зможе.
— Лі Мань, може, спочатку розкажеш, що взагалі відбувається? Я думав, усі містечка захищені бар'єрами. Навряд чи Демонічна Сарана Піщаної Бурі могла б так легко їх пробити! — запитав дорогою Чжан Сяохоу.
— Це і є найбільшою загадкою. Демонічна Сарана Піщаної Бурі ніяк не могла просто оминути бар'єр, — безпорадно зітхнула Лі Мань.
— Доведеться дістатися містечка, щоб дізнатися правду, — підсумував Мо Фань.
— Мгм, єдина проблема полягає в тому, що Демонічна Сарана Піщаної Бурі повністю заполонила ту територію. Пробитися крізь їхній рій надзвичайно важко. До того ж, ми втратили зв'язок із людьми в місті! — зітхнула Лі Мань. — Моя сестра прослужила тут понад десять років! Вона твердо вирішила перетворити це місце на безпечну зону, справжнє місто в Таримській западині. Хто б міг подумати, що все полетить шкереберть за одну ніч... Якщо з людьми в місті щось станеться, зусилля всіх цих років підуть прахом!