Коли настав вечір, свіжа кров заплямувала землю, а мінливі барви неба відображали жорстокість війни.
Основна армія розпочала штурм піраміди. Четвертий табір був останнім перед вирішальною битвою. Настав час безстрашно йти вперед, щоб дістатися піраміди... за їхніми спинами більше не було підкріплення чи міста, натомість вони опинилися в оточенні безлічі нежиті.
Мо Фань уже переживав подібний досвід. Це було в Стародавній Столиці, коли армія нежиті була в рази більшою за людську армію. Тоді в них було чимало Верховних Магів, але цього разу — лише двоє.
Останні п'ять кілометрів!
Це була ділянка з найбільшою щільністю нежиті, і нежить тут була найсильнішою. Темна нежить заполонила жовту улоговину, а міраж піраміди височів просто в центрі.
Уся нежить у радіусі десяти кілометрів, здавалося, знала, що люди задумали щось проти їхньої священної піраміди. Нежить займала позиції, немов величезний ліс, вкриваючи кожен дюйм території своїми дикими обличчями, понівеченими тілами, гнилим отруйним газом та очима, сповненими голоду...
— В атаку!
Щойно генерал Фенна віддала наказ, синій сигнальний світловий захист піднявся в небо, слугуючи сигналом для армії.
— В атаку!
— Знищити піраміду!
— Слава Єгипту!
Армія перетворилася на лютий потік, розкидаючи нежить урізнобіч. Спалахи магії та їхнє сяйво осяяли вечірнє небо, коли їхні руйнівні аури прокотилися полем бою...
Моторошні крики нежиті розносилися місцевістю, як холодний вітер. Їхні гнів і ненависть тиснули на серце кожної людини, наче велетенські гори. Вони були безстрашними істотами, у яких в голові була лише одна думка: розірвати людей на шматки і зжерти їх!
Місце кишіло живими і мертвими. Ґрунт просочився сильним запахом крові. Масштаб битви був схожий на ту, що відбулася у морській фортеці в Японії, і це було досить корисно для тренування групи могутніх, безстрашних магів!
Битва перетворилася з упорядкованої на повний хаос. Оточені нежиттю, люди більше не могли сказати, де піраміда. Багато загонів повністю збилися зі шляху і могли лише інстинктивно битися з нежиттю.
— Генерале, ми втратили зв'язок із загоном на заході! — доповів старий маг Мудін.
— Вони всі мертві? — суворим голосом запитала генерал Фенна.
— Вартові Смерті Лютого Меча завдають нам клопоту, загін, найімовірніше, знищено.
— Це занадто швидко, хтось щось бачив?
— Ні...
У генерала Фенни нарешті увірвався терпець. Кілька поривів вітру з'явилися за її спиною і перетворилися на три пари крил!
Крила були надзвичайно швидкими і спритними, дозволяючи їй вільно рухатися і змінювати напрямок у повітрі...
— Шабля Тисячі Листків: Вітровий Кривавий Розріз!
Лютий вітер навколо Фенни перетворился на тисячі вітряних шабель, що змітали все попереду. Сотні або навіть тисячі мерців попереду були розрубані на шматки в одну мить і розлетілися по землі, як опале листя. Шлях попереду раптом розчистився, нежить більше не могла стояти на ногах.
Після того як Шаблі Тисячі Листків досягли своєї мети, ще один лютий вітер прорізав простір далі. Потужний вітровий розріз простягнувся на кілометр до піраміди!
— За мною! — Коли генерал Фенна розчистила шлях, бойовий дух солдатів миттєво злетів до небес.
Кілька загонів одразу пішли за генералом Фенною і просунулися в зону за кілометр від піраміди.
— Тобі краще захищати її. Якщо з її голови впаде хоча б одна волосина, я згодую тебе нежиті! — гаркнув Мо Фань на нікчемного лицаря Кулуна, що стояв біля Є Сінся, побачивши, що шлях попереду вільний.
— Навіть якби ти нічого не сказав, це мій священний обов'язок як лицаря — захищати її! — відповів Кулун із суворим обличчям.
Цей Кулун справді муляв очі Мо Фаню. Його благородний темперамент, ніби він був вищим за інших, спонукав Мо Фаня вибити йому всі зуби, проте сила хлопця теж була досить вражаючою. Мо Фань бачив, як той миттєво вбив десятьох мерців рівня Воїна, і, незважаючи на хаос ситуації, не дозволив жодній нежиті наблизитися до Є Сінся ближче ніж на сто кроків. Виявилося, що охоронець, якого Храм Парфенону призначив захищати Є Сінся, був не просто декорацією!
— Брате Мо Фаню, ти знову збираєшся робити щось небезпечне? — запитала Є Сінся.
— Не хвилюйся, я можу захистити себе краще за будь-кого. Ми повинні закінчити цю битву якнайшвидше, інакше ніхто з нас не повернеться живим, — серйозно сказав Мо Фань.
Вони були глибоко в оточенні нежиті. Мо Фань знав краще за інших, наскільки безжальною була нежить. Якщо перемогти в битві можна було, просто діставшись піраміди, Мо Фань вірив, що легко впорається з цим завдяки своїй Мантії Темного Аристократа.
— Я піду з тобою, — сказала Є Сінся.
— Просто залишайся ту... гаразд, — Мо Фань передумав, побачивши серйозний вираз її очей.
Є Сінся їхала верхи на Звірі Блакитного Фантазійного Рогу, якого вона підкорила за допомогою Ментального Елементу. Він був блакитним і пухнастим, з величезними бивнями, як у слона, міцною статурою і довгим хвостом дракона...
Звір Блакитного Фантазійного Рогу був синхронізований з волею Є Сінся, дозволяючи їй легко пересуватися навіть у такій сутичці. До того ж Звір був досить сильним. Якщо не брати до уваги його бойові здібності, його здатність ухилятися від атак була порівнянна з Нічною Ракшасою!
— Я теж піду! — заявив Кулун Є Сінся.
— Ходімо!
Мо Фань перетворився на Тіньового Птаха і прослизнув крізь пошматовані трупи нежиті, щоб наздогнати армію, що прямувала до піраміди.
Є Сінся слідувала позаду на Звірі Блакитного Фантазійного Рогу. Хоча їй хотілося блювати, коли вона бачила трупи, органи та кров, розкидані всюди, в її очах не було наміру тікати.
Вона не зводила очей з Мо Фаня, бо боялася втратити його з поля зору. Маги і нежить билися скрізь. Фігура Мо Фаня могла раптово зникнути будь-якої миті. Вона мусила невідступно слідувати за ним, бо хотіла зустріти будь-яку небезпеку разом із ним.
— Контроль Розуму!
Очі Є Сінся випромінювали священне блакитне світло. Обличчя мумії у важких обладунках раптом стало відсутнім, перш ніж вона розвернулася і вдарила своїми велетенськими молотами по іншій нежиті.
Права рука Мо Фаня саме мала вибухнути полум'ям, яке він планував кинути в мумію. Він був приголомшений, побачивши, що мумія натомість розчищає йому шлях.
Мумія в Важкій Броні була майже такою ж сильною, як істота рівня Командира. Вона була навіть сильнішою за Вартового Смерті Лютого Меча, проте Є Сінся змогла взяти під контроль її розум з першої спроби, перетворивши її на танк, що розчищає шлях попереду!
— Святе Благословення: Посилення!
Є Сінся вимовила закляття, яке здалося Мо Фаню знайомим. Мумія в Важкій Броні незабаром скупалася у світлі священного закляття, яке огорнуло її та її молоти сяйвом. Коли молоти врізалися в нежить, світло ще більше посилило завдану ними шкоду!
Отримавши благословення, Мумія в Важкій Броні миттєво перетворилася на лютого бойового звіра, збиваючи цілі натовпи нежиті на землю.
— Неймовірно! — Мо Фань спрямував полум'я на кулаці в інший бік і показав Є Сінся великий палець догори.
Є Сінся теж одразу посміхнулася, ніби весь цей час чекала на комплімент після року старанних тренувань.
Є Сінся підвела очі. Вона мигцем помітила сріблясте волосся крізь армію нежиті. Її довга мантія щільно облягала приголомшливу фігуру. Навіть посеред поля бою, що кишіло брудною, потворною нежиттю, вона залишалася священною і холодною, як крижана лілія під місячним сяйвом!
— Це Нінсюе, здається, вона пішла вперед, — попередила Мо Фаня Є Сінся, щойно побачила Му Нінсюе.
— Дідько, чому вона залізла так глибоко? Вона майже біля піраміди, з глузду з'їхала?! — Мо Фань був шокований, побачивши Му Нінсюе.
Хіба Му Нінсюе не могла бути трохи терплячішою і залишитися поруч із ним? Він уже був божевільним маніяком, але Му Нінсюе була ще божевільнішою за нього!
Мо Фань, Є Сінся і Кулун негайно змінили курс і попрямували до Му Нінсюе.
Сніг швидко падав у хаосі битви. Крижані шипи безупинно витикалися з-під землі. Шипи повністю руйнували стрій нежиті, не даючи їм наблизитися до тієї, хто їх створював.
— Ця жінка дуже вражає! — вигукнув Кулун, дивлячись на Му Нінсюе, що ширяла в десяти метрах над землею.
У її Домені кожна нежить нижче рівня Воїна фактично не мала шансів, оскільки їх убивали за півхвилини густі й точні крижані шипи, що виривалися вперед. Залишалася лише нежить рівня Воїна з міцною плоттю.
Мо Фань був наче вогняна гармата, що пробивала шлях крізь зону, заповнену нежиттю, своїми руйнівними закляттями.
Однак Крижаний Домен Му Нінсюе був ще шаленішим. Чисельність нежиті була абсолютно незначною в її Домені. Сотня рядових мерців повністю замерзала в її Домені менш ніж за хвилину, і те саме ставалося з тисячею. Поки не з'являлася могутня нежить, Му Нінсюе була кошмаром для всіх рядових мерців. Тисячі з них розліталися на шматки, як лід, вкриваючи відстань у півкілометра.
— Нінсюе! — Є Сінся використала Ментальний Голос, щоб передати свій голос у вуха Му Нінсюе.
Му Нінсюе помітила їх. Коли вона збиралася заговорити, її погляд раптом загострився, а губи пробурмотіли щось собі під ніс.
— Крижана Труна! — Му Нінсюе вказала вперед, викликаючи величезний крижаний кристал над Мо Фанем і Є Сінся.
Мо Фань був приголомшений. Про що, в біса, думала Му Нінсюе? Невже вона вже збожеволіла від убивства занадто великої кількості нежиті, що більше не могла відрізнити союзників?