На кордоні Середземного моря та пустелі Сахара чоловік, який сидів на спині літаючого звіра, збентежено вдивлявся в лінію пустелі, що поступово наближалася.
— Пане Девоне, ви не чули, що я сказала? — запитала магеса років тридцяти.
— О, що ви сказали? — Девон нарешті зібрався з думками.
— Згідно з інформацією, яку ми отримали, останнім часом навколо кордонів пустелі Сахара досить часто трапляються дивні піщані бурі. Наші люди дійшли висновку, що це не справа рук природи, — сказала магеса в окулярах.
— Доказів поки що немає; пустеля Сахара відома своїми незрозумілими явищами, тож навряд чи ми зможемо знайти причину. Ми просто увійдемо всередину і врятуємо зниклих людей, — озвався маг у білій шапочці з тканини.
— Чесно кажучи, якби нас не вів пан Девон, я б ніколи не ступила в той пустельний лабіринт. Зрештою, пану Девону вдалося одного разу вийти з пустельного лабіринту!
Чоловік на ім'я Девон сидів, не кажучи ні слова.
Правда полягала в тому, що він зовсім не хотів повертатися в це місце!
— Дивіться, там унизу хтось є, — сказав хтось із команди. Усі негайно глянули в тому напрямку.
Вони справді виявили непритомну людину, що лежала на піску. Судячи з фігури, це була жінка.
Девон прошепотів щось літаючому звірові, на якому сидів. Звір склав крила і повільно приземлився на пісок.
Магеса в окулярах підійшла до непритомної людини і допомогла їй підвестися. Вона придивилася до неї уважніше.
— Вона ще жива, вона... вона виглядає як азіатка, можливо, вона з китайської команди, яку Магічна Асоціація відправила сюди на пошуки зниклої національної збірної? — сказала Сицзя.
Сицзя взяла трохи води і напоїла непритомну жінку.
Випивши води, Нань Юй поступово прийшла до тями.
Вона миттєво оглянула своє оточення. Коли вона зрозуміла, що більше не на тому самому місці, її обличчя зблідло.
Вона явно хвилювалася за Мо Фаня та інших.
Вона мала подавати сигнали команді всередині пустельного лабіринту, але якимось чином знепритомніла тут, а це означало, що команда все ще застрягла в пустелі!
— Я мушу йти! — Нань Юй підвелася на ноги і поспішила вперед. Однак її тіло все ще було занадто слабким. Зробивши кілька кроків, вона почала хитатися.
— Заспокойся і розкажи нам, що сталося. Як ти тут знепритомніла? — запитала Сицзя.
— Це був монстр, що блукав поблизу пустельного лабіринту, він напав на мене... в будь-якому разі, ви можете, будь ласка, відвезти мене туди? Мої товариші по команді все ще там, а я не рівня тому монстру, — благала Нань Юй.
— Не хвилюйся, пан Девон тут — Верховний Маг. Він знайомий із пустельним лабіринтом краще за будь-кого іншого. З його допомогою твої друзі не будуть у небезпеці довго, — сказав чоловік у білій шапочці.
Верховний Маг на ім'я Девон мовчав. З похмурого виразу його обличчя було легко зрозуміти, що він був не таким впевненим, як його описували інші.
«Духовна Хвиля» Цзян Шаосюй миттєво подіяла після гучного ревіння гігантських носорогів, викликаних Просунутим закляттям Виклику Цзян Юя. Вона посилила страх Лисиць Піщаного Страху, і оскільки вони вже втратили понад двісті своїх товаришів, у них почало виникати бажання відступити.
На Отруйних Вогняних Скорпіонів теж вплинуло Ментальне Закляття Цзян Шаосюй. Вони відступили до підконтрольних їм піщаних дюн і завмерли, протистоячи Лисицям Піщаного Страху.
— Що тепер? Перерва? — пробурмотів Мо Фань, побачивши, що два племені демонічних істот припинили вогонь, але не виявляли наміру відступати.
— Можливо, їхні командири вважають, що битися далі безглуздо.
Демонічні істоти припинили битися одне з одним, але наполягали на тому, щоб залишитися. Їхні низькі поклики продовжували лунати, змушуючи Мо Фаня і його команду почуватися ніяково.
Коли група почувалася неймовірно розгубленою, вони раптом почули дзвін цитри. Вони підняли голови і побачили магічний сигнал, на який так довго чекали, що вказував чіткий напрямок.
Чжао Ман’янь і Цзян Юй ледве не розплакалися, побачивши сигнал!
Вони врятовані, Нань Юй нарешті з'явилася!
— Ходімо, поквапмося, два племені ось-ось знову почнуть битися одне з одним, — випалила Цзян Шаосюй, відчувши зміну атмосфери.
П'ятірці більше не потрібно було утримувати свої позиції, тепер, коли в них був чіткий напрямок руху. Вони більше не втручатимуться у війну між двома племенами демонічних істот.
П'ятірка швидко покинула місце, сповнене самих лише неприємностей, але вони пробігли лише кілька сотень метрів, коли зрозуміли, що пісок тремтить, оскільки незліченна кількість Отруйних Вогняних Скорпіонів виповзала з-під землі поблизу.
Темно-сіра блискавка безперервно мерехтіла, коли Лисиці Піщаного Страху почали діяти. Здавалося, вони розпочали повномасштабний штурм!
— Святі какахи, Цзян Шаосюй, ти впевнена, що намагалася їх заспокоїти? Чому в мене таке відчуття, що обидві сторони домовилися спочатку прикінчити нас? — заверещав Чжао Ман’янь.
Лисиці Піщаного Страху і Отруйні Вогняні Скорпіони кинулися навздогін. Це було точно те, чого вони не хотіли бачити!
— Я... я гадки не маю, чому вони раптом так об'єдналися, просто біжімо! — закричала Цзян Шаосюй.
Мо Фань стежив за тилом групи. Він використав Блискавку, щоб паралізувати Лисиць Піщаного Страху, які наздоганяли їх, перш ніж використати Мантію Темного Аристократа, щоб прослизнути крізь демонічних істот і швидко наздогнати решту.
На щастя, його закляття Тіні нещодавно підвищило рівень. Інакше він не зміг би вільно пересуватися між демонічними істотами!
— Ми майже на місці!
— Назад! — очі Мо Фаня заблищали, і він миттєво викликав силу з навколишнього простору, вдаривши чотирьох Лисиць Піщаного Страху поблизу і відкинувши їх!
— Здається, я бачив Нань Юй!
— Дякувати небесам! Мо Фаню, припини намагатися битися з істотами, час відступати! — гукнув Чжао Ман’янь.
Лисиці Піщаного Страху і Отруйні Вогняні Скорпіони намагалися повністю оточити групу. Якщо вони скоро не досягнуть кордонів пустельного лабіринту, то опиняться в пастці між демонічними істотами. Члени групи були поранені в бою, тому їм потрібно було негайно відступати!
Колір піску був чистим, золотисто-жовтим, що означало, що вони успішно покинули пустельний лабіринт.
Група побачила Нань Юй і ще кількох магів, що стояли поруч із нею. Маги спостерігали за Мо Фанем та іншими, коли ті наближалися. Однак їхні обличчя миттєво зблідли, коли вони побачили два племені демонічних істот, що слідували за групою молодих магів!
Нань Юй теж здригнулася.
-Вам справді треба було привести з собою таку величезну зграю демонічних істот, не кажучи вже про те, що кожна з них — істота рівня Воїна?-
— Що, в біса, відбувається? Хіба вони не казали, що демонічні істоти ніколи не покинуть свої території? Чому вони все ще переслідують нас, коли ми вже покинули пустельний лабіринт?
— Біжіть, швидше!
Ніхто не хотів вступати в безглуздий бій. Вони негайно розвернулися і побігли.
Верховний Маг Девон, усвідомивши ситуацію, використав закляття Вітру. Темно-синій вітер подув звідусіль і набув форми плоту, підхопивши всіх на борт. Не використовуючи жодних заклять, люди на борту плоту змогли швидко втекти.
Отруйні Вогняні Скорпіони і Лисиці Піщаного Страху нарешті припинили погоню, оскільки зрештою залишилися далеко позаду за допомогою вітряного плоту.
— Що сталося? Ви знову натворили біди в лабіринті? Втрутитися в справи одного племені демонічних істот було достатньо погано, але ви мусили розлютити аж два племені? — гримнула Нань Юй.
— Ми не те щоб хотіли, ми опинилися посеред війни між двома племенами демонічних істот тільки для того, щоб утримати нашу позицію. Якби ти надіслала сигнал трохи пізніше, ми могли б справді там загинути, — сказав Цзян Юй із скривдженим виглядом.
— Ви нікуди не йшли? — Нань Юй була шокована.
— Так, ми не рухалися, хоча й потрапили в піщану бурю та війну племен. На щастя, ти нас не підвела.
Девон, який мовчав усю дорогу, нарешті заговорив, почувши розмову:
— Ви зробили правильний вибір, що не рухались. Єдиний спосіб залишитися в правильному місці — це стояти на місці в пустельному лабіринті. Інакше ви не зможете побачити сигнал з-за меж пустельного лабіринту.
Група миттєво глянула на Цзян Шаосюй. На щастя, Цзян Шаосюй наполягла на тому, щоб група послухала її. Вони відчули полегшення, що довірилися одне одному, почувши пояснення Верховного Мага. Інакше вони могли б справді загинути!
— Ви бачили інших? — запитала магеса Сицзя.
— Я бачив лише кілька розірваних шматків їхніх наметів. Це десь за шість кілометрів звідси. Більше нічого не пригадую.
— Вони мають бути десь поблизу. Далі ми впораємося самі. Вам варто відпочити, але тримайтеся поруч із нами, нам може знадобитися ваша допомога, — сказала Сицзя.
Усе було добре, поки в них була хоч якась зачіпка. Без неї шукати когось у пустельному лабіринті було все одно, що шукати голку в океанській глибині.
— Я лише сподіваюся, що вони утримували свої позиції, як і ви, — сказав Верховний Маг Девон.
— До речі, ви згадували, що теж пройшли крізь піщану бурю? — поправила окуляри Сицзя і запитала, коли раптова думка промайнула в її голові.
— Так, піщану бурю, що з'явилася нізвідки...
— Піщана буря — це не щось надто особливе. Зрештою, погода тут завжди досить екстремальна. Але мені цікаво, що за монстра згадувала Нань Юй? Чому вона сказала, що бачила пару очей у піщаній бурі? — поцікавився маг у білій шапочці.