— Мантія Темного Аристократа?
— Що це? Звучить досить круто.
Команда зібралася в залі. Вони слухали нові розпорядження від радників і почули, як ті згадали про бонусну нагороду за місію.
Бонусною нагородою було Магічне Спорядження, щось на кшталт магічної мантії. Це був дуже рідкісний тип екіпірування, оскільки належав до допоміжного спорядження, яке можна було носити разом із Магічною Бронею або Щитами. Очевидно, спорядження на кшталт мантії чи вітрівки могло мати подібне застосування, як і Магічні Крила, оскільки вони також могли розгортатися у крила.
Проте як Мантія, так і Крила вважалися розкішшю серед магів. Якби ці два предмети об’єдналися в одне спорядження, це, без сумніву, була б надзвичайно рідкісна знахідка. Знайти щось подібне було неможливо, навіть відвідавши всі аукціони, що проводилися!
— Кажуть, це спорядження використовував у минулому Маг Забороненого Прокляття. Тепер він пожертвував його Світовому Магічному Інституту, щоб мотивувати молодих магів. Зараз ми змагаємося за Мантію Темного Аристократа з двома іншими країнами — Японією та Індією. Вони знаходяться поблизу Карибського моря і об’єднаються з нами, щоб знищити Гільдію Червоних Прикрас, — детально пояснила Нань Юй.
— Чи справді потрібно об’єднуватися з ними, коли ми виступаємо проти зграйки бандитів? — зневажливо кинув Гун Юй.
— Ти помиляєшся; Гільдія Червоних Прикрас — це не просто купка бандитів. Коли гільдію було вперше засновано, це була гільдія корумпованих магів. Її вплив можна було порівняти з магічним кланом, під керівництвом якого перебували тисячі магів. Їхня середня сила — на Середньому рівні, і в них також є багато магів Просунутого рівня. Вони використовують ресурси та гроші, які крадуть, щоб тренувати нових членів, формуючи цілий сімейний ланцюжок! — Нань Юй уже дослідила Гільдію Червоних Прикрас.
— Ми билися з ними нещодавно; їхня загальна сила не є слабкою, — серйозним голосом заявила Цзян Шаосюй.
Було очевидно, що група під керівництвом Сі Ґе та Оні була лише невеликим відділенням Гільдії Червоних Прикрас. За лаштунками їх, напевно, підтримував хтось набагато сильніший. Інакше уряди сусідніх країн не були б такими безпорадними проти них.
— Ми чекатимемо тут, у містечку Ланьші. Японська та індійська команди прямують сюди. Ми повинні побачити їх досить скоро, — сказала Нань Юй.
По обіді японська та індійська команди прибули до містечка Ланьші. Група з тридцяти осіб вирішила зустрітися в парку Морської Чайки.
Оскільки людей було так багато, і не всі вільно володіли англійською, команди надіслали лише своїх представників для обговорення за столом. Інші чекали на траві та алеї.
— Максимум B, — впевнено сказав Чжао Ман’янь.
— Може, C? — засумнівався Мо Фань.
— B, повір мені; якщо це C, форма має нагадувати велику літеру «I». Якщо це B, і бюстгальтер стискає їх, утворюючи улоговину, форма нагадує «Y», — заявив досвідчений Чжао Ман’янь.
Двоє сиділи на лавці. Їм було нудно, тож вони вирішили визначати розміри грудей дівчат.
Їхньою ціллю була студентка з японської команди, одягнена в синю форму морячки з короткою спідницею. Вона, найімовірніше, була прихильницею косплею. На ній навіть були спокусливі панчохи. Якби вона не стояла серед національної збірної, більшість людей просто подумали б, що це дівчина, яка має хобі перевдягатися в костюми. Ніхто б не подумав, що вона могутній маг.
Японець у худі раптом підійшов до Мо Фаня та Чжао Ман’яня і заговорив серйозним голосом:
— Ви двоє, не думайте, що я не розумію, про що ви говорили. Не по-джентльменськи ображати жінку словесно!
Він говорив англійською, і дівчина у формі морячки теж його зрозуміла. Вона зиркнула на збоченців Мо Фаня та Чжао Ман’яня з відтінком шоку.
Чоловік у худі перебільшував. Дівчина у формі морячки гадки не мала, що обговорювали Мо Фань і Чжао Ман’янь. Як нормальна жінка, вона швидко припустила, що вони мають непристойні думки, тому її погляд на Мо Фаня та Чжао Ман’яня миттєво наповнився ворожістю.
Мо Фань і Чжао Ман’янь були досвідченими у безсоромних вчинках. Чжао Ман’янь першим висловив свою незгоду. Він повільно підвівся і сказав:
— Ми обговорюємо наше захоплення прекрасною дівчиною. Чому з твоїх вуст це прозвучало так неправильно і низько? Я казав, що мені подобаються її панчохи та її фігура. Яке тобі до цього діло?!
Чжао Ман’янь справді був язикатим. Він миттєво виправив звинувачення стервозного японця.
— Акіро Мацукі, забудь про це, вони не мають на увазі нічого поганого! — дівчина у формі морячки теж була розсудливою людиною. Схоже, пояснення її не надто стурбувало. Вона навіть подарувала їм вибачливу посмішку.
— Вони казали... прокляття! — Акіра Мацукі, вочевидь, дуже дбав про дівчину в костюмі морячки. Навіть найменша неповага до неї розлютила б його.
Мо Фань і Чжао Ман’янь нахабно проігнорували звинувачення чоловіка.
Акірі Мацукі було важко пояснитися. Він міг лише проковтнути свої слова і люто зиркнути на цих двох.
Тим часом Нань Юй досягла домовленості з представниками японської та індійської команд. Вони перейшли до розподілу завдань.
— Я справді вражений вашою здатністю збирати інформацію. Інформація, яку можна легко отримати, пошукавши в Ґуґлі, не мала для нас жодної цінності. Хоча наші радники просили нас працювати разом, я не маю наміру ділитися з вами нашими розвідданими, — сказав Шоу Ватані з японської команди.
Шоу Ватані був представником японської команди. Його поведінка та манера говорити натякали на те, що він, найімовірніше, був із японських військових.
— Це означає, що ви вже знайшли, де їхнє лігво? — запитала Нань Юй.
— Щось на кшталт того. Вам, китайцям та індійцям, потрібно лише підтримати нас. Я очолю команду і виконаю місію миттєво. Після цього ми розійдемося своїми шляхами і зустрінемося знову у Венеції, — сказав Шоу Ватані.
— Якщо у вас справді є розвіддані, ми з радістю підтримаємо вас, — сказала Нань Юй.
Фан Бінцзі з індійської команди теж кивнув.
(ПП: видно як автору П+П, тож він дав індусу китайське ім'я)
Найбільшою проблемою, з якою зараз стикалися команди, було те, що вони не знали, з чого почати. Усі вони перебували тут короткий час, а Гільдія Червоних Прикрас завжди була хитрою і вміла ховатися. Навіть Священному Залу Свободи було важко знайти їх. Вони не змогли б досягти прориву найближчим часом.
Однак японська команда, схоже, мала певні розвіддані, тому іншим двом командам потрібно було лише надати підтримку для виконання місії. Це була б виграшна ситуація для всіх.
— Я спочатку проясню: оскільки ми пропонуємо важливі розвіддані, Мантія Темного Аристократа буде нашою, коли ми завершимо місію! — Акіра Мацукі негайно нагадав командам про важливу умову.
Нань Юй та Ай Цзяньту перезирнулися, перш ніж Нань Юй сказала:
— Якщо все пройде гладко і розвіддані точні, ми не проти, щоб ви забрали нагороду.
— Ви впевнені в цьому? Ми просто так відмовимося від бонусу? — одразу заперечив Лі Кайфен.
— Безпека понад усе, ми виступаємо проти Гільдії Червоних Прикрас, а це зграя корумпованих магів, які вбивають, навіть не кліпнувши оком. Важливіше зосередитися на виконанні місії, — сказав Ай Цзяньту.
Індійська команда мала таку саму думку. Якщо японська команда мала достатньо розвідданих, щоб гарантувати виконання місії без втрат, навіщо їм зайвий ризик? Що ж до Мантії Темного Аристократа, то японська команда пропонувала свої дані та розробляла стратегію. Вони також були готові йти в авангарді, тож було розумно, що вони заберуть бонус.
— Радники виб’ють з нас усе лайно, якщо дізнаються, що ми навіть не змагалися за Мантію Темного Аристократа, — сказав Лі Кайфен.
— Але я думаю, що немає нічого важливішого за нашу безпеку. Крім того, це правда, що у нас не було жодної корисної інформації, — сказала Нань Юй.
В операції розвіддані були набагато важливіші за силу. Цього разу японська команда справді мала перевагу!
Знищити Гільдію Червоних Прикрас було набагато простіше, коли їм потрібно було лише забезпечити підтримку японській команді. Японська команда навіть знала, де і коли зберуться члени гільдії. Це було справді дивно, наче вони вже давно знали, що збираються знищити Гільдію Червоних Прикрас.
Три команди повернулися відпочивати. Вони мали вирушити вночі.
Нань Юй та Ай Цзяньту мовчали по дорозі назад. Коли вони наблизилися до свого помешкання, Нань Юй сказала:
— Хоча здається, що рішення про місію було прийнято нещодавно, очевидно, що японська команда знала подробиці набагато раніше за нас.
— Угу, б’юся об заклад, навіть радники не думали, що так буде, — сказав Ай Цзяньту.
Вони отримали завдання менш ніж два дні тому. Якби кожній команді дали завдання одночасно, японська команда нізащо не змогла б отримати розвіддані за такий короткий проміжок часу. Місце і час збору членів Гільдії Червоних Прикрас, вочевидь, трималися в таємниці. Навіть людям із Союзу Примусу або Мисливцям знадобилися б роки розслідувань і проникнення в організацію, щоб дізнатися цю інформацію.
— Ми розповімо про це радникам, але Гільдія Червоних Прикрас справді не заслуговує на прощення, враховуючи злочини, які вони вчинили. Поки що ми допоможемо японській команді знищити їх, — сказав Ай Цзяньту.
Нань Юй кивнула.
В операції було щось підозріле, але оскільки їхньою головною метою було знищення злоякісної пухлини, вони поки що відклали свої сумніви. Радники відновлять справедливість, якщо японська команда справді шахраювала.
— Оскільки ми вирушаємо вночі, я піду прогуляюся крамницями в містечку Ланьші! — заявила Цзян Шаосюй.
— Тобі серйозно треба ходити по магазинах, куди б ти не поїхала? — пробурчала Му Тін’їн.
— Звісно, у такому місці легше знайти рідкісну здобич! Ти йдеш теж? — запитала Цзян Шаосюй.
— Я теж планую дещо купити, — сказала Му Тін’їн.
Дві дівчини незабаром залишили команду і попрямували до міста.
Коли Чжао Ман’янь побачив, що хтось запропонував відвідати місто, він підняв брови на Мо Фаня і запитав:
— Хочеш піти подивитися?
— Ні, я збираюся тренуватися, — негайно відмовив йому Мо Фань.
— Я знайшов стриптиз-клуб, — сказав йому Чжао Ман’янь.
— Ходімо!
Коли Цзян Шаосюй і Му Тін’їн йшли вулицею, перша раптом обернулася і глянула в довгий провулок.
— Що сталося? — Му Тін’їн була спантеличена дивною реакцією Цзян Шаосюй.
— Нічого.
Двоє продовжили йти вулицею. Тим часом у провулку хитро блиснула пара очей...