— Якась маячня, я йду спати! — пробурчали деякі гості й почали повертатися до своїх кімнат.
Вони думали, що сталося щось серйозне, але виявилося, що маги прийшли заарештувати повій. Навіть поліція не стала б витрачати час на такі дрібниці. Невже цим Мисливцям нічим зайнятися?!
— Я так злякалася, — полегшено зітхнула Ґо Веньї й злегка поплескала себе по грудях.
— Ага, я думав, що вони знайшли величезного демонічного звіра. Інакше навіщо б їм відправляти сюди тисячу магів?
— ХА-ХА-ХА, відколи це Мисливці Золотої Битви стали ловцями повій? Завтрашні новини будуть цікавими.
Натовп поволі розходився, повертаючись до своїх справ після фальшивої тривоги.
Пан Цзінь ледь не збожеволів, почувши ці коментарі, особливо коли їх назвали ловцями повій. Він ніколи не переживав нічого більш принизливого. Він поклявся, що вб'є виродка, який надав їм неправдиву інформацію!
— Власник цього маєтку справді щось, приховувати інформацію про купу повій так, ніби вони члени Чорної Церкви... поліція ніколи не дізналася б про їхній бізнес тут, — сказав мисливець на ім'я Да Тун.
— Да Тун, чого ти чекаєш? Забирай їх негайно! — Пан Цзіня неймовірно дратувало, коли він бачив жінок, які завели їх в оману. Усі вони плакали й жалібно схлипували.
— Так, так, я вже йду... — Да Тун не наважився більше нічого сказати, знаючи, що його капітан розлючений. Однак, коли він збирався попросити інших забрати жінок, він раптом відчув, що щось застрягло у нього в горлі. Він намагався заговорити, але не міг вимовити ні звуку.
Раптом у горлі з'явився різкий біль. Да Тун сильно закашлявся, намагаючись виплюнути мокротиння, але натомість виплюнув повний рот крові!
Уся кров потрапила на обличчя капітана Пан Цзіня. Пан Цзінь і без того був розлючений. Він одразу оскаженів після того, як хтось плюнув йому в обличчя, але раптом з жахом виявив, що це кров!
Кров, чорна кров!
Горло Да Туна, здавалося, було повністю забите чорною кров'ю. Він не міг говорити й навіть дихати.
Він відчайдушно намагався виплюнути кров, ковток за ковтком.
— Що відбувається?
— Да Тун блює кров'ю!
— Він поранений, покличте Сіру Руку, щоб вилікував його негайно!
Да Тун усе ще блював. Кров зібралася в калюжу. Це виглядало доволі моторошно.
Цілитель на прізвисько Сіра Рука був досить далеко. Коли він нарешті прибув, Да Тун уже впав на землю.
Чоловік уже втратив свідомість, але чорна кров продовжувала виливатися з його рота й горла. Це нагадувало брудну рідину з каналізації. За кілька миттєвостей земля навколо Да Туна була вкрита чорною кров'ю!
Цілитель Сіра Рука викликав Духа Зцілення, але маленький цілющий метелик безпорадно кружляв навколо Да Туна, ніби не знав, як лікувати чоловіка.
Дух Зцілення міг виявити травму людини, але у Да Туна, здавалося, не було жодної рани!
— Це отрута... або прокляття! — нахмурився Сіра Рука.
— Рятуй його швидше, якщо він і далі так блюватиме кров'ю... — закричав Пан Цзінь.
Цілитель похитав головою, даючи зрозуміти, що він поняття не має, що робити.
Кров продовжувала литися. Спочатку тіло Да Туна судомило, поки він блював кров'ю, але з часом воно поступово задубіло.
Кілька сотень мисливців стояли поруч, але вони нічого не могли вдіяти, окрім як з жахом спостерігати.
Да Тун нарешті виплюнув усю свою кров. Його труп був висушеним і чорним, наче з нього витягли всю кров, рідини й жир.
Після того, як Да Тун перетворився на висохлий труп під поглядами натовпу, він продовжував темніти, мов спалене вугілля. Його шкіра відшаровувалася, як сірий попіл, коли налітав вітерець, і розвіювалася за вітром.
— Це... це... — Мисливці заціпеніли.
Без попередження!
Людина, яка ще мить тому була цілком живою, померла просто так!
— Да Тун! — закричав Пан Цзінь. Він ледь не збожеволів.
Мертвий, його брат, який бився пліч-о-пліч із ним багато років, помер жахливою смертю з невідомої причини!
— Капітане, він міг отруїтися. Ваше обличчя все ще в його крові, покваптеся й витріть її... — підійшов мисливець із бородою зі шматком тканини, але його голос раптово зник, перш ніж він встиг закінчити.
Чоловік із бородою злякався. Він намагався щось сказати, але не міг видати ні звуку.
Здавалося, що в горлі застрягло мокротиння. Він підсвідомо виплюнув його, але виявилося, що це чорна кров. Він сплюнув її на землю біля ніг. Невелика ділянка трави миттєво зів'яла, коли кров потрапила на неї. Обличчя чоловіка миттєво зблідло...
— Бородань! — Пан Цзінь раптово щось зрозумів.
— Сіра Руко, Сіра Руко!
Кілька інших товаришів по команді одразу зрозуміли, що у Бороданя ті самі симптоми. Цілитель на прізвисько Сіра Рука квапливо попрямував до них.
Горло Бороданя явно пульсувало, коли чорна кров підіймалася в ньому. Чоловік одразу ж міцно стулив рот, пам'ятаючи, що сталося першого разу. Однак його горло продовжувало роздуватися, ніби могло вибухнути будь-якої секунди!
— А-а-а!
Нарешті Бородань не зміг більше стримуватися. Кров фонтаном вирвалася на кілька метрів у повітря. Мисливці, що стояли поруч, негайно відступили.
Сіра Рука швидко оглянув Бороданя, але не тільки не знайшов причини, а й одразу відчув жах, коли його заляпало чорною кров'ю.
Кров швидко виливалася. Бородань впав спиною на землю. З ним відбувалося те саме, що й із Да Туном. Його кров почорніла і продовжувала литися з рота...
Коли він виблював усю кров, його тіло почало висихати і темнішати.
Через кілька хвилин м'язистий Бородань перетворився на худий, висохлий труп, поступово стаючи схожим на шматок спаленого вугілля!
Коли померла перша людина, інші припустили, що він через необережність підхопив якусь смертельну отруту або став жертвою чийогось отруєння. Однак, коли друга людина померла такою самою смертю, їх миттєво охопив страх...
— Капітане, капітане, Лі Мін теж!.. — у паніці підбіг новачок-Мисливець, щоб доповісти.
Капітан Пан Цзінь одразу почав пробиватися до Лі Міна, але краєм ока помітив, як новачок роззявив рота, не в змозі вимовити ні слова.
Пан Цзінь обернувся і побачив, як новачок випльовує чорну кров!
Усі ще не оговталися після смерті Бороданя, як ця сцена повторилася знову, і цього разу це відбувалося з кількома людьми одночасно!
Страх миттєво поширився серед натовпу, наче чума. Отрута поширювалася з шокуючою швидкістю. Спочатку вони думали, що невидимий демон вбиває їх навмання, але швидко зрозуміли, що серед них орудує не один демон, оскільки все більше людей починали блювати чорною кров'ю!