Як згадував Мо Фань, він був певен, що йому навряд чи вдалось би обхопити її груди однією рукою. А якби він зарився обличчям у них — то, скоріш за все, задихнувся б!
А що до нижньої частини тіла, вигини талії та стегон були напрочуд витончені. Ніжність і ледь перламутровий блиск її шкіри робили видовище просто захоплюючим. Збудження накочувало хвилею, мовби кожна клітина його тіла піднімала прапори й збиралася на бунт, аби лише всі разом кинутися до її тіла.
Та, кажучи відверто, якби Мо Фань знав, що через кілька хвилин висітиме на дереві над урвищем, під магічною формацією, здатною миттєво обернути його на попіл, він би залюбки відмовився від тієї спокусливої сцени!
— Чорт забирай, я ж знав, що з нею буде нелегко впоратися! — вилаявся він подумки.
— Слухай, нам справді треба лізти через це місце? Ти ж із роду Мочідзукі, який охороняє Подвійні Вартові Вежі. Чому ми деремося скелею, а не йдемо через підйомний міст? Я вже відчуваю, як мої ноги слабшають! — Мо Фань підняв голову й глянув на Мочідзукі Чіхаю, що стояла на верхівці сосни.
Її ноги були просто над Мо Фанем. "На щастя", сьогодні вона була не в кімоно. Інакше він би побачив усе знизу.
На ній був обтягуючий чорний одяг із м’якої тканини, що чітко окреслювала всі лінії її тіла. Пропорції, які можна було зустріти хіба що в аніме, робили її ще спокусливішою. Мо Фань був переконаний, що ставати магесою для неї — марна трата таланту. Вона мала б, як видатна наставниця Сола Аой, приносити благо мільйонам учнів Праведної Релігії Правої Руки.
(ПП: якщо що то це японська акторка фільмів для дорослих)
— Саме тому, що я з роду Мочідзукі, і саме тому, що я знаю, як охороняють Східну Вартову Вежу, — це єдиний спосіб туди пробратися, — відповіла Мочідзукі Чіхая.
— Нам справді треба туди лізти? — буркнув Мо Фань.
— Іншого виходу немає.
— Може, я просто вибачусь? Я знаю, що винен, не треба було так влізати у твою кімнату...
— Не смій більше про це згадувати! — її голос знову став крижаним.
Мо Фань миттю закрив рота.
Так, саме так Мочідзукі Чіхая вирішила владнати той інцидент — змусивши Мо Фаня допомогти їй таємно проникнути до Східної Вартової Вежі.
Хоч Мо Фань і не до кінця розумів, що ж там коїться, проте було очевидно: Мочідзукі Чіхая дуже непокоїлася через того, хто володіє таким самим Насінням Душі, як і вона.
Охорона Східної Вежі була надзвичайно суворою, а магічна формація — страшною. Мо Фань ніколи б не подумав, що одна-єдина цікавість втягне його в таку халепу.
Та чорт із ним, він же вже бачив її голою. Нічого страшного, якщо вони разом полізуть у цю божевільну авантюру. Інакше як він взагалі переживе цю ніч?
— Раз ми проникаємо туди, то, може, розкажеш хоч щось? Хто цей користувач такого самого Демонічного Дерева, як у тебе? Чому він убив охоронців? І чому Східна Вежа настільки закрита, ніби всередині проводять якийсь секретний експеримент? — спитав Мо Фань.
Мочідзукі Чіхая йому не відповіла. Вона стояла на дереві, заплющивши очі. Вона використовувала закляття, щоб керувати ліанами, що росли вздовж скелі.
Ліани слугували їм сходами. Весь гірський масив був укритий невидимою формацією. Будь-який птах, що сяде на виступ скелі, миттю згорів би на попіл. Якби Чіхая не знала формацію до найдрібніших деталей, пробратися до вежі було б неможливо.
— Коли перетинатимеш он той проміжок, тримайся якомога ближче до скелі, — спеціально попередила вона Мо Фаня, який підіймався по ліанах позаду неї.
— А ти чому не притискаєшся до скелі? — буркнув він.
— Бо я худіша, — невдоволено кинула вона.
— Але ж у тебе груди й дупа величезні...
— Що ти сказав!?
— Я сказав, що тобі теж треба бути обережнішою! — миттю змінив слова Мо Фань.
Він притиснувся до гострих виступів скелі. Він почувався як найкращий злодій світу, який уникає інфрачервоних променів у музеї.
Він вже бачив, наскільки жахлива ця формація, тому кожен рух робив украй обережно. Хоча спокусливі сідниці Чіхаї були просто перед його руками, він не смів відволікатися. Адже він мусив рухатися впритул до скелі. А якщо б продовжив дивитися на її округлості, йому було б важко триматися близько до скелі... враховуючи його розмір у вісімнадцять сантиметрів...
(ПП: ой всьо)
Східна Вартова Вежа стояла в мороці. Не було видно жодного джерела світла. Темрява була такою густою, що сама вежа зливалася з нічним небом. Навіть світло зірок і місяця не проникало до неї.
Двоє людей дерлися вгору стрімкими скелями вздовж урвища за Східною Вартовою Вежею. Вони вже бачили її основу.
— Стіни вежі теж захищені магічними формаціями. Будь-яка моя рослина згоріла б миттєво, якби торкнулася цих стін. Коли ти пробирався до моєї кімнати, я відчула Тіньовий Елемент. Ти вмієш застосовувати Тінь Втечі, саме тому я тебе спершу не помітила, так? — сказала Мочідзукі Чіхая.
— Ем… — Мо Фань не хотів, щоб надто багато людей дізнавалися про кількість його елементів.
— Мене не цікавлять чужі секрети. Але тобі доведеться використати Тінь Втечі, щоб пробратися на он те місце й опустити мені мотузку, щоб я змогла піднятись, — сказала Мочідзукі Чіхая.
Мо Фань не мав іншого вибору, як підкоритися.
Він відпустив ліани. Його тінь одразу прилипла до стіни вежі й ковзнула вгору.
Стіна вежі була надзвичайно високою, мов величезна гребля. Людина на її тлі виглядала крихітною, немов муха.
Тінь піднялася до ділянки над основою вежі. Там був жолоб, спрямований до урвища, без жодного місця, де можна було б стати. Мо Фаню довелося закріпити кінець мотузки в маленькому отворі — тільки так можна було хоч якось зачепитися за неї.
Нічний вітер зривався поривами. Ідеально рівна стіна урвища виглядала моторошно. Мотузка звисала з тильної сторони вежі до скель унизу.
Мочідзукі Чіхая схопилася за мотузку й стрімко видерлась угору. Незабаром вона дісталася жолоба, де чекав Мо Фань.
— Над нами вентиляційна шахта. Через неї ми зможемо пробратися до Східної Вартової Вежі, — сказала Мочізукі Чіхая.
— Я вже допоміг тобі дістатися аж сюди, далі давай вже сама… гаразд, гаразд, прибери те Демонічне Дерево — я піду за тобою всередину.
— Що за нісенітниці ти мелеш!?
Вентиляційний канал був украй вузьким. На щастя, Мо Фань міг застосувати Тінь Втечі, інакше застряг би тут наглухо. Мочідзукі Чіхая ж пролізла без проблем — вона була значно стрункіша.
— Тепер ти можеш сказати мені, що саме знаходиться в цій Східній Вартовій Вежі? — запитав Мо Фань.
— Ти справді хочеш знати? — перепитала Мочідзукі Чіхая.
— Ти з мене знущаєшся? Я вже всередині!
— Це в’язниця Японії класу S.
— В-в’язниця? — у Мо Фаня ледь щелепа не відпала.
— Мм. Місце, де утримують всіх найвідоміших злочинців світу.
— Таких злочинців, як убивці чи наркоторговці?
Мочідзукі Чіхая похитала головою:
— Кожен, хто знаходиться тут — це злий Маг, який убив щонайменше сотню магів. На одного припадає в середньому більше сотні жертв.