— Крига тріскається, обережно!
— Морська вода більше не замерзає. Чорт забирай, ці Багряні Летючі Демони мають просто жахливу здатність керувати водою. Відступаймо трохи!
— На острів!
Інші, що були неподалік, закричали про відступ. Усвідомивши, що становище команди стало невигідним, Му Нінсюе глянула на безсоромного Мо Фана. Вона не мала часу, щоб покарати цього нахабного залицяльника за його витівки, тож одразу заплющила очі, зосередившись на заклятті.
Му Нінсюе була розлючена до краю. Якби вона не витрачала сили на поширення енергії свого домену до островів, то вже спрямувала б її просто на Мо Фана. Минулого разу він узяв її за руку, а тепер посмів торкнутися ще й талії!
(ПП: домен раніше був областю домінування. так звучить природніше)
Хіба жіноча талія — це те, до чого чоловік може просто так доторкнутися?
— Цей покидьок! Цей виродок, що користується чужою безпорадністю! — розлючено вигукнув Гун Юй.
Му Нінсюе була його святою богинею, найпрекраснішою з усіх. Як він міг допустити, щоб хтось до неї доторкався? У його очах цей Мо Фань був огиднішим за будь-якого Багряного Летючого Демона!
— Якщо ще раз скористаєшся її беззахисністю, клянусь, я тобі руки відрубаю! — вигукнув Гун Юй.
— Насправді, я ще й її перший поцілунок забрав. Може, одразу й рот мені відрубаєш? — відказав Мо Фань.
Гун Юй аж закипів від люті, та перш ніж встиг щось сказати, Му Нінсюе похитнулася. Уся крижана сила, яку вона з такою напругою викликала, розвіялася, щойно вона втратила концентрацію.
Мороз розсипався в небі, а крижинки розтанули просто в повітрі. Лід на поверхні океану почав тріскатись і розпадатись на уламки.
— Відійди від мене! — різко сказала Му Нінсюе, виснажена до межі.
— От бачиш, довів мою Сюе Сюе! Тепер, будь ласка, тримайся від неї метрів на десять! — показав на Гун Юя Мо Фань.
— Я тобі казала! Ти, відійди! — Му Нінсюе метнула в нього гнівний погляд.
Ще мить тому вона чудово контролювала ситуацію: іній рівномірно сковував воду, і лід майже досяг потрібної товщини, аби Багряні Летючі Демони не могли пробити його. Але саме в цей вирішальний момент цей скажений Мо Фань мусив з’явитись і зруйнувати її концентрацію. А втрачена концентрація означала втрату контролю над силою домену!
— Гаразд, гаразд, мовчу, — здався Мо Фань, піднявши руки. — Жодного слова більше.
Та все ж правда полягала в тому, що він дійсно колись забрав її перший поцілунок. У дитинстві вони грали в «сім’ю» — Мо Фань був «чоловіком», і вперто наполягав, що «чоловік і дружина мусять поцілуватися». Так він хитрістю і виманив її перший поцілунок.
На жаль для нього, Му Нінсюе це пам’ятала, навіть крізь туман дитячих спогадів. І коли він нагадав про це, вона просто вибухнула всередині!
Му Нінсюе знову заплющила очі. З якоїсь причини, коли Мо Фань був поруч, їй здавалося, що біля неї цокає бомба — настільки важко було зосередитись.
З цією думкою, щоб уникнути подальших нахабних вчинків, вона викликала навколо себе стіну вітру.
Коли вітряний бар’єр з’явився, Му Нінсюе повільно піднялася над землею.
Її сріблясте волосся м’яко тріпотіло у потоках вітру, а витягнуті руки розкинулися назустріч хуртовині. Вона скидалася на небесну фею, що обіймає заметіль, — і з її настроєм могла змінитися сама пора року.
Сніг падав униз, вкриваючи морську поверхню, і хвилі, що вже майже вирвалися на волю, знову скувала крига. Розбурхана стихія застигла посеред всплеску.
Після того як Му Нінсюе заспокоїла думки, її домен став ще могутнішим — над водою утворився товстіший шар льоду. Океан, що вже майже відвоював собі свободу, знову перетворився на нерухоме царство холоду. Навіть коли демони пробивали лід, під ним не залишалося жодної краплі рідкої води!
Багряні Летючі Демони вже готувалися до контратаки, використовуючи свою здатність керувати водою, але хвилі, які вони щойно підняли, миттєво обернулися на кригу. Від цього Багряні Летючі Демони вибухнули в пронизливому реві люті!
Вони ненавиділи холод і крижаний світ. А Му Нінсюе перетворила їхню стихію — море — на мертве царство льоду, де вони більше не мали влади. Усі Багряні Летючі Демони одночасно звернули погляди, сповнені ненависті, на богиню льоду, що ширяла посеред цього замерзлого світу!
— Лихо, усі вони сунуть до Му Нінсюе! — вигукнув Лі Кайфен, розвернувшись і побачивши близько п’ятдесяти Багряних Летючих Демонів, що мчали просто на неї.
Створіння добре розуміли: поки богиня льоду жива, вони не зможуть знову підкорити собі водну стихію.
Півсотні Багряних Летючих Демонів ринули до своєї мети — одні злітали у повітря, інші піднімали хвилі й ковзали на них, наче морські чайки. Їхні пазурі спліталися разом, готуючись до нищівного удару...
Вони наближалися з усіх боків надзвичайно швидко. Маги, розкидані по узбережжю, просто не встигали зреагувати, щоб прикрити Му Нінсюе!
— Зупиніть скільки зможете! Вони відмовились від оборони й усі сили кинули на Му Нінсюе. Саме тепер — найкраща мить, щоб їх знищити! — вигукнула Цзян Шаосюй, зосереджена не на захисті, а на винищенні морських тварюк.
І вона мала рацію — найзручніше було бити по Багряних Летючих Демонах саме тоді, коли ті зосередили всю увагу на одній цілі!
— Гидота паршива! — Мо Фань сплюнув, побачивши, скільки Багряних Летючих Демонів мчать на них.
Губи Гун Юя смикнулися від роздратування, але він стримався — не час було зважати на звички Мо Фана. Їх було надто багато, сам він не впорався б ніяк.
— Виродок… ох, Гун Юй, ті, що з твого боку, — твої. Решту залиш мені, — наказав Мо Фань.
(ПП: гра слів. “scum” (Виродок) вимовляється подібно до “за ю”, що нагадує ім’я “Гун Юй”.)
— Хм, вирішив показати себе героєм? — буркнув Гун Юй. Та правду кажучи, він і справді міг стримувати лише частину нападу. Його стихії були більше придатні для переслідування та засідок, а не для лобового зіткнення з ворогом, що атакує з усіх боків.
— Я ще не повністю опанував це закляття… але, гадаю, саме час випробувати його! — пробурмотів Мо Фань.
Він наблизився до Му Нінсюе, яка вже спустилася на землю, відчувши загрозу. Вона розплющила очі — і завмерла: понад півсотні Багряних Летючих Демонів летіли прямо на неї.
Вона не могла розширювати межі свого домену — це вимагало надто багато сил. Гун Юй і Мо Фань не встигали зупинити всіх, хто наближався.
Вона вже підняла руку, щоб створити закляття, коли раптом відчула запаморочення й похитнулась.
Мо Фань миттєво підставив їй руку — цього разу без жодного підтексту.
— Відпочинь. Поки я тут — вони до тебе не доторкнуться! — його голос уперше за довгий час звучав по-справжньому серйозно.
Му Нінсюе вже хотіла відповісти, та завмерла, побачивши, як очі Мо Фана спалахнули полум’ям. У них відбилося пекуче, червоне сяйво — з якого народжувалася вогняна галактика!
Навколо Мо Фана почали з’являтися зоряні візерунки, кожен з яких налічував сім зоряних орбіт…
Зоряні візерунки почали перепліталися, зливаючись у складну тривимірну структуру — величну, осліпну й сповнену сили вогняну галактику.