Ай Цзянту підійшов до Багряного Летючого Демона й почав розривати йому живіт.
— Капітане, що ви робите? Це ж огидно! — Му Тін’їн затулила ніс, не бажаючи вдихати сморід, що вирвався з нутрощів демона, аби не заплямувати свої «священні легені».
Інші теж здивовано спостерігали — навіщо Ай Цзянту це робить? Невже він побачив усередині щось важливе?
Ай Цзянту діяв обережно, розриваючи шкіру створіння. Потім повільно занурив руку в розпанаханий живіт і витяг назовні те саме маленьке тіло, ніжка якого визирала з рани.
Мо Фань стояв поруч, і його обличчя перекосилося від люті, коли він побачив, що саме витягнув їхній капітан.
Ай Цзянту глибоко вдихнув, тримаючи у руках істоту, вкриту шлунковим соком, кров’ю та рештками перетравленої плоті.
— Капітане, що ви там... А-А-А!!! — Му Тін’їн не встигла закінчити, як помітила, що в руках Ай Цзянту було маленьке, понівечене тіло немовляти. Її лице зблідло, і вона зойкнула від жаху.
Її крик миттєво привернув увагу решти. Атмосфера змінилася — ніхто не очікував такого. Коли вони побачили дитяче тіло, вкрите кров’ю, обличчя кожного спохмурніло. Дівчата одна за одною відверталися, не витримуючи цієї картини.
Це було страшно... огидно... і нелюдськи.
Ай Цзянту витяг із черева демона тіло дитини, якій було не більше двох років.
Демон проковтнув малюка живцем. Це сталося зовсім недавно — тіло ще зберігалося більш-менш цілим, хоч кислота вже й почала роз’їдати шкіру.
Маги не могли повірити власним очам. Для чого це чудовисько проковтнуло дитину? Невже нещодавно воно напало на прибережне селище й просто зжерло її цілком?
Руки Ай Цзянту були вкриті слизом і кров’ю. Він мовчки підійшов до моря й став обережно змивати з тіла рештки бруду.
Дитина померла від задухи.
Якби Ай Цзянту не знайшов труп, його б роз’їла кислота — від нього б не залишилося й сліду. Усіх магів пройняв холод, коли вони про це подумали.
— Дитину проковтнули живцем. Вона ще дихала, коли потрапила до шлунка, — холодно сказав Ай Цзянту, поглянувши на мертве обличчя з широко розплющеними очима.
— Капітане, досить... — прошепотіла одна з дівчат, відвертаючись і ледь стримуючи нудоту.
— Тут ще одна, — озвався Мо Фань.
Усі обернулися — він стояв, тримаючи в руках ще одне дитяче тіло, теж у багнюці й крові. Цього разу дитині було близько трьох років. Шкіра майже повністю роз’їдена кислотою, вигляд — нестерпно жахливий.
— Дай сюди, — тихо сказав Ай Цзянту. Він передав Мо Фаню вимите тіло немовляти й узяв у нього друге.
Обидва хлопці мовчки сполоснули тіла у морській воді. Але навіть після очищення вони виглядали понівечено — страшно було дивитися.
— Поховаємо їх, — нарешті мовив Мо Фань із тяжким подихом.
Ай Цзянту лише кивнув.
— Я зроблю це, краще спочатку їх очистити, — сказав Чжао Ман’янь.
Яскраве світло упало з небес на скелі біля берега, осяявши два маленькі тіла.
І добре збережений труп, і той, що вже був гнилим, миттєво розпалися під сліпучим сяйвом — їхні тіла розсипалися на попіл за лічені секунди і під золотим світлом понеслися вітром...
Раптовий подих вітру зірвав попіл і поніс його крізь обличчя магів.
— Схоже, нам не все сказали, — тихо промовив Цзян Юй.
Після побаченого ні в кого не могло бути доброго настрою.
— Цзян Юй, Му Тін’їн, ви двоє негайно повертаєтесь до Фейняо й розпитаєте про напади демонічних створінь за останні дні, особливо ті випадки, де зникали діти, — наказав Ай Цзянту.
— Хіба ми не знищимо цих істот? Коли їх не стане — усе владнається, — невдоволено зауважила Му Тін’їн.
— Ви правда вважаєте, що п’ятеро радників просто покинули нас у якомусь випадковому рибальському селі? — холодно відповів Ай Цзянту.
Му Тін’їн відкрила рота, щоб заперечити, але слів заперечення не знайшлося.
Ай Цзянту своїми словами пролив світло на ситуацію в групі. — Ти хочеш сказати, що це якесь випробування, підготовлене радниками? — спитав Ґун Юй.
— Я так думаю. Тут сталося щось серйозне, але влада не може це пояснити. Можливо, радники хочуть, щоб ми розібралися з цією дивною справою під виглядом тренування, — несміливо висловився Цзян Юй.
— Випробування? — примружила очі Нанью.
Ай Цзянту похитав головою: — Неважливо, випробування це чи ні — треба шукати правду. Якщо ми знайдемо мага чи рибалку, що вийшов за межі безпечної зони й опинився в шлунку створіння, ми поховаємо його й заспокоїмось. Але якщо ті двоє, а може й більше, кого ми не знайшли, були дітьми... — у голосі Ая пролунала тиха, але владна зойка люті.
Діти мали б жити в місті, у межах безпечної зони. Вони ледве вміють ходити — як вони могли опинитися на землях демонів і бути проковтнутими живцем Багряними Летючими Демонами?
Вони дозволили демонічним істотам захопити більшість територій, дозволили їм вільно розгулювати по просторій землі. Можна було змиритися зі звуженням безпечної зони, але ніколи — з тим, щоб чудовиська вважали людських немовлят їжею і ковтали їх живцем!
Демони вийшли з-під контролю, а уряд Фейняо байдуже спостерігає!
Не дивно, що економіка помирає і безпечна зона щодня скорочується. Місто втратило будь-яку гідність — воно стало нічим іншим, як курником, підконтрольним морським чудовиськам!
Ай Цзянту тримав себе в руках, коли чув про чудовиськ як перепону розвитку міста. Але після такого він прагнув полетіти назад у Фейняо й знайти того нікчему, що відповідав за оборону, змусити його відкрити очі й подивитись на ті два тіла, знайдені в шлунках монстрів!
— Капітане, не хвилюйтеся: немає правди, яку б я, Цзян Юй, не зміг би розкопати. Я скоро повернуся й доповім усе, що потрібно, — рішуче мовив Цзян Юй.
— Дайте мені імена військових у місті Фейняо, — похмуро додав Ай Цзянту.
— Без проблем!