Навіщо він застосував «Розлом Землі»? Щоб викликати шалене полум’я, яке прорвалося просто з-під землі!
Попереду не було нічого, що могло б завадити його атаці — навіть Кам’яний Бар’єр, який той бовдур із м’язами, Цзу Цзімін, збудував на своє нещастя.
Тепер Мо Фань був Магом Просунутого рівня, і його відчуття стали набагато гострішими, особливо після того, як він осягнув можливості елементу Простору. Навіть якщо зорові перешкоди заступали йому шлях і не давали побачити Багряних Летючих Демонів, відкинутих далеко вперед, він усе одно міг визначити їхнє місце — за коливаннями енергії у повітрі!
Переконавшись у відстані до цілі, Мо Фань стиснув кулак, і в його очах спалахнуло полум’я. Вогонь потік із кулака, що вже вдарив об землю, спрямовуючи силу заклинання!
Червона хвиля швидко поповзла поверхнею. Зазвичай шлях «Розлому Землі» лишався невидимим, але місцеві породи мали особливу властивість: під дією жару вони розжарювалися й ставали червоними — тому тепер його заклинання було видно навіть на відстані!
Хвиля заклинання рухалася неймовірно швидко — менш ніж за мить вона вже досягла двохсот метрів. Багряні Летючі Демони, яких нещодавно відкинуло ударом, підвелися, ще похитуючись, і, переконавшись, що довкола безпечно, раптом відчули, як з-під їхніх ніг вирвався спалах гарячого повітря…
Тверді скелі розкололися, і з тріщин вибухнуло полум’я.
Щойно той демон, якого обрав Мо Фань, збагнув, що відбувається, потужна енергія вибухнула просто під ним.
З-під землі вирвався струмінь лави, розбризкуючи іскри й розпалюючи вогонь у повітрі. Полум’я спалахнуло криваво-червоним кольором, розцвітаючи, немов смертельна квітка!
Багряний Летючий Демон був уже тяжко поранений. Якби Цзу Цзімін не відкинув його так далеко, Мо Фань міг би з легкістю добити його простою блискавкою.
Але навіть так «Вогняний Кулак: Розлом Землі» завершив його життя, перетворивши напівзруйноване тіло на шмат обвугленого вугілля.
— Святі какахи, пряме влучання в ціль! — вигукнув Чжао Ман’янь, який спостерігав із височини, як полум’я Мо Фаня спопелило демона.
Він кинув погляд на Мо Фаня, чий огляд перекривала величезна брила каміння, й мимоволі переміряв відстань від нього до того місця, де впав демон.
Обличчя Цзу Цзіміна потемніло, але навіть він не міг приховати подиву.
Понад двісті метрів… Як той примудрився влучити «Вогняним Кулаком», навіть не бачачи цілі? Невже його заклинання «Розлом Землі» має якусь систему самонаведення?
— Четвертий! — Мо Фань швидко знайшов обвуглене тіло демона і витягнув із нього чорний, закопчений жовчний міхур.
При цьому він навіть недбало кинув погляд у бік Гун Юя.
Той теж виявився вправним — уже здобув три міхури. Якби Мо Фань не вбив одразу трьох на самому початку, він би тепер відставав. І, звісно, якби не Цзу Цзімін, то він мав би ще один на своєму рахунку!
Загалом Багряних Летючих Демонів тут було трохи більше десятка. Слабкі створіння рівня Воїна не могли зрівнятися зі справжніми елітами національної команди.
Усі решта вже давно помітили, що між Мо Фанем і Гун Юєм розгорнулося суперництво. Вони самі лиш відбували номер, час від часу кидаючи по заклинанню, спостерігаючи, хто ж із двох візьме гору.
— Залишився останній. Якщо Гун Юй не встигне, програє парі.
— Здається, він ближчий до демона.
— От божевільні, ми навіть розім’ятися не встигли!
Команда вже стояла осторонь. Майже всіх демонів було знищено, особливих зусиль це не потребувало.
Гун Юю не вистачало одного міхура. Він одразу пішов ва-банк — викликав свої Чарівні Черевики, що подвоювали швидкість руху!
Його товариші бачили лише розмиті силуети. За мить Гун Юй уже опинився біля демона й ударив його пазуристою рукавицею просто в живіт!
Кігті розірвали черево істоти, перш ніж та встигла зреагувати. Із рани бризнула густа синя кров.
Багряний Летючий Демон у відповідь виплюнув у Гун Юй якусь білу рідину — немовби не відчуваючи болю взагалі.
Рідина розбризкалася й у повітрі стала густішою, перетворившись на липку білу павутину, що обрушилася на Гун Юя зверху.
Гун Юй занадто поспішив. Побачивши, як біла маса летить у нього, він інстинктивно відскочив убік, але стояв надто близько — і липка рідина встигла вхопити його ноги, приклеївши їх до каменю...
— Чорт забирай! — вилаявся він.
Рідина змінювалася неймовірно швидко: спочатку, коли демон її виплюнув вона ще була рідкою, але, пролітаючи крізь повітря, ставала клейкою, наче смола. Коли ж торкнулася цілі — миттєво затверділа, намертво прилипивши Гун Юя до землі!
Для мага Вітру це була смертельна помилка — коли ноги скуто, швидкість втрачає сенс!
Та Гун Юй був не якимось там новачком. Його розлютило навіть не те, що демон встиг відповісти ударом, а те, що він сам не встиг добути жовчний міхур, коли мав шанс!
Мо Фань, спостерігаючи цю сцену, лише посміхнувся.
Здавалося, перемога у парі належала йому. Він спокійно рушив уперед, підіймаючи праву руку — на долоні вже палало яскраво-червоне полум’я.
Він зосередив погляд на останньому Багряному Летючому Демонові й викинув уперед кулак. Гігантський вогняний кулак з ревом рвонув у напрямку до цілі...
«Вогняний Кулак» намалював у повітрі дугу — точний і бездоганний кидок.
Але щойно він мав упасти на демона, Ай Цзянту, який спостерігав за всім збоку, раптово насупився й блискавично втрутився.
— Телекінез!
Він різко стиснув повітря в напрямку демона, і простір злегка здригнувся — хвиля енергії накрила Багряного Летючого Демона, рвучко потягнувши його до мага.
Демон втратив рівновагу в повітрі — і лише дивом уникнув удару Мо Фаневого «Вогняного Кулака».
Той гепнувся на спину, але Ай Цзянту знову стиснув палець — і демон злетів угору, мовби його потягнули за невидиму нитку.
Створіння не могло чинити опору — його протягло понад шістдесят метрів, аж поки воно не впало перед самим Ай Цзянту.
Багряний Летючий Демон люто заревів. Вирвавшись, він підскочив на ноги й рвонув уперед із шаленою силою.
Його стрибок був настільки потужним, що він міг одним рухом розірвати ворога навпіл, зімкнувши свої гострі кігті.
Та Ай Цзянту лишався спокійним. Легким рухом тієї ж руки він штовхнув повітря перед собою.
Демон, ніби врізавшись у невидиму стіну, завмер у повітрі — а потім полетів назад.
Його масивне тіло врізалося в скелю з глухим гуркотом, і він залишився там висіти, розпластаний, немов прибитий цвяхами до каменю.
Рука Ай Цзянту світилася срібним сяйвом. Поки цей блиск не зникне, демон лишатиметься нерухомим, прибитим до стіни з розкинутими кінцівками.
— Пане Ай, це, звісно, не надто чесно, але перемога все одно моя, — сказав Мо Фань, стрибаючи вниз із пагорба й глянувши на нещасного демона.
— Поглянь на його живіт, — спокійно мовив Ай Цзянту.
Мо Фань здивовано насупився й підійшов ближче.
Живіт демона був розпанаханий Гун Юєм. Із рани текла кров — нічого незвичного...
Та раптом із розриву звисла крихітна ніжка, що, здається, просто вислизнула з його нутрощів!