Вежа на мурах була переповнена магами. Мисливці, студенти, бойові маги, імперські маги всіх гатунків: новачки, середнього рівня, високого й верховного рівня — зі стихіями Блискавки, Води, Вогню, Вітру, Світла й Землі...
— Авангард, уперед! — грізно вигукнув Хань Цзі.
Щойно наказ злетів у повітря, четверо верховних магів розгорнули свої крила. Їхнє сяйво було таким потужним, що навіть коли вони ринули в океан нежиті, світіння крил продовжувало сліпуче палахкотіти в темряві!
Вони мчали вперед чотирма прямими лініями. Чорний океан немов розколювався під їхнім нищівним натиском, наче чотири червоні килими лягали поверх безкрайніх хвиль, простягаючись на півкілометра. Неможливо було порахувати, скількох зомбі, навалених один на одного, було знищено у цьому прориві. Більшість з них була миттєво перетворена у ніщо!
За чотирма верховними магами, що розчищали шлях як авангардисти, раптом усе навколо спалахнуло вогнем!
Шалені язики полум’я зливалися з неба, наче дощ. Кожна крапля була завбільшки з кулак, і, падаючи, миттєво випаровувала дощові краплини. Грозові хмари спалахнули, немов їх підпалили.
Безліч імперських магів Вогню водночас наклали заклинання високого рівня — Небесне Вогняне Поховання. Вогняний дощ перетворив землю, захоплену нежиттю, на палаюче море, яке шалено ширилося довкола!
— Вперед! — крикнув Хань Цзі, змахнувши рукою й наказавши імперським магам вибудувати квадратну магічну формацію каре з Чжаном Сяохоу, Фан Гу та Су Сяолоу в центрі. Вони рушили вперед, у вогняне пекло.
Формація складалася з магів високого рівня. Кожен малював величну зоряну галактику. Переплетені зоряні узори накопичували безмежну стихійну силу. Першими завершили плетіння маги Вітру!
Зелені потоки здійнялися довкола каре, швидко перетворившись на люту хвилю, що розрізала море полум’я навпіл. Обгорілі зомбі, що блукали в хаосі, потрапляли під шквал вітряних лез і миттю розліталися на шматки.
Вітер створив під ногами немовби пліт. Хвиля котила формацію вперед. Мо Фань і його супутники відчули, як їх тягне вперед на півкілометра; внутрішні мури лишилися далеко позаду, ніби у мить зникли з поля зору!
За п’ятсот метрів від внутрішнього міста кількість скелетів різко зросла. Їхні білі кістки, холодні й блискучі, скидалися на страхітливі машини. Тут було більше простору, ніж серед натовпу зомбі, тож вони вільно розмахували своєю кістяною зброєю.
Блискучі мечі з кісток, довгі шаблі, кулаки, мов молоти, що гулко врізалися в землю, та видовжені руки, гострі наче списи й піки...
Скелети різнилися за розмірами, але їхній вік можна було визначити за відтінком і блиском кісток. З-поміж них Мо Фань одразу помітив чимало скелетів-генералів, що заставило його жахнутися. Їхні кістки сяяли сталевим блиском, а очі палали жахливою ненавистю й кривавим наміром!
Їхні роти розкривалися так широко, що здавалося — щелепи от-от відпадуть. Голі зуби без ясен виглядали моторошно й неприродно.
Один із них — Скелет Чиновник, чиї кістки сяяли, мов відшліфована сталь, — проревів, наказуючи війську атакувати. Вони рвалися вперед, стрибали в повітря, кидалися стрімголов або вистрілювали власними кістками, немов стрілами. Їх була така кількість, що ухилитися було неможливо!
— Водяна Завіса!
— Водяна Завіса!
— Водяна Завіса!
— Водяна Завіса!
Маги Води високого рівня водночас розгорнули заклинання. Блакитні зоряні галактики сягнули аж на кілометр. Кожного імперського мага огорнуло святе синє сяйво.
Водяні завіси, подібні на тонкі водоспади, обступили формацію з усіх боків. Спереду, позаду, збоку — жодної щілини.
Мо Фань відчув себе під захистом водяного кордону. Шари завіс стримували скелетів, і навіть їхня кістяна зброя безсило розбивалася об водяні стіни. Навіть удари воїнів-скелетів не могли прорвати їх!
— Убити Скелета Чиновника! — суворо наказав Хань Цзі.
Мо Фань відчув, як якась тіньова сила зірвалася поруч із ним, мов стріла, й устремилася прямо в середину скелетів.
Знайти Скелета Чиновника було досить легко: його тіло здіймалося над усіма іншими. Перш ніж Мо Фань встиг уважніше роздивитися верховного мага, що атакував з блискавичною швидкістю, він почув гучний вибух з боку Скелета Чиновника.
Потворна постать з плечима, усіяними черепами, розлетілася на шматки разом зі своїм велетенським тілом!
— Я відправлю тебе в могилу, щойно розчищу перешкоди! — пролунав голос із гущі армії скелетів.
Зелені леза вітру вибухнули з усіх боків, їх було щонайменше тисяча! Вони різали скелетів на шмаття, здіймаючи вибухи й спалахи твердого повітря. Тисячі тіл розсипалися на кістки, вкривши землю товстим шаром «снігу».
Та коли Мо Фань подумав, що заклинання скінчилося, усі ці розсіяні леза раптом зібралися в руці тіньової постаті!
— Тисяча Вітряних Лез!
— Вітровий Кривавий Розріз!
Аура мага зросла, його руки стискали меч, сформований із тих самих вітряних лез, які щойно винищили тисячі ворогів.
Маг змахнув цим мечем уперед, випромінюючи шалене сяйво разом із лютим повітряним потоком. Несамовите сяйво й шалене повітря розкололи океан скелетів навпіл. І скелети, і скелети-генерали падали порубаними на друзки!
Сила Вітрового Кривавого Розрізу вразила молодих магів: вони завмерли з широко розкритими очима й відкритими ротами. Заклинання прочистило кількасот метрів шляху вперед!