З-під автобуса сплив Зелений Обривок Душі й повільно втягнувся у Маленький Кулон-Вугор.
Переробка обривків душ рівня Воїна на рядову Есенцію Душі виявилася досить ефективною. Мо Фань, який зосередився на знищенні Нежиті, раптом виявив, що ще одну Есенцію Душі вже очищено.
Останнім часом бої та вбивства тривали безперервно. Маленький Кулон-Вугор працював цілодобово, не зупиняючись ні на мить, очищаючи Есенції Душі для Мо Фаня. Їхня кількість стрімко зростала.
Тим часом до натовпу продовжували сунути нові хвилі Нежиті. Мо Фань глянув на людей і помітив, що деякі з міцних чоловіків, які прокладали дорогу, вже досягли іншого боку вулиці. Вся зебра була вщерть заповнена людьми — Мо Фань бачив тільки голови, які тулилися одна до одної...
Попри те, що понад дев’яносто магів захищали бар’єр, деякі привиди з моторошною манерою руху таки змогли прослизнути крізь оборону й опинитися серед натовпу.
Ці примари мали гострі кігті. Кожен їхній крижаний розріз залишав по собі тіло, що падало на землю, фонтануючи кров’ю з рани. Люди навіть не встигали як слід зреагувати.
На щастя, інерція руху натовпу була доволі потужною. Примари наважувалися нападати лише на зовнішні ряди — отже, кількість жертв була обмеженою.
Нежить низького рівня була водночас і жадібною, і дурною. Якщо якась із них убивала людину, інші, відчувши запах свіжої крові, кидалися до свіжого тіла. Тож смерть одного завжди вигравала трохи часу для інших — доки ці створіння ласували м’ясом, кров’ю та смачними органами...
Мо Фань не міг дістати Нежить, яка проникла в натовп. Навіть якби він і запустив у них Вогняний Кулак, вбив би більше людей, ніж чудовиськ. Ситуація нагадувала виживання термітів, як і згадував Му Бай...
Із кожною хвилею, що проривалася всередину, падало все більше тіл. Щосекунди лунали крики про допомогу — хтось падав у калюжі крові. Та водночас інші встигали добігти до безпечного боку вулиці.
Мо Фань давно вже прийняв жорстокість цього світу. Насправді кожен бій, який тут відбувався, приносив стільки жертв, як і це вторгнення Нежиті.
Мо Фань розчавив у руці чорний Кристал Нежиті. Струмені енергії, підкоряючись його волі, потекли до його Туманності Блискавки...
Одна восьма!
Це був другий раз, коли Мо Фань використав Кристал Нежиты рівня Воїна для відновлення енергії. Як і казав Коротун, воно відновлювало лише одну восьму.
Глибоко вдихнувши, Мо Фань без жодних емоцій почав формувати Зоряний Візерунок. Уміння створювати Зоряний Шлях однією лише думкою дозволяло йому миттєво накладати Базові Заклинання.
Його руки засяяли блискавками. Він метнув блискавку у натовп зомбі за межами бар’єру. Дуги миттєво перетворилися на електричне поле, що поширилося між зомбі.
Однак зомбі було надто багато. Ефективність удару значно знижувалася, коли в полі опинялося забагато істот — їх не паралізувало повністю. Зомбі таранили барикади з машин, і врешті-решт пробили в них діру. Нові хвилі Нежиті ринули всередину й одразу кинулися на людей!
Мо Фань уже було збирався відступити, але, почувши дитячі крики, зціпив зуби, його обличчя зблідло, і він знову силоміць сформував ще одний Зоряний Шлях...
Сріблясто-білий Зоряний Шлях прорвав повітря, і з розриву вискочив поранений вовк, приземлившись саме там, де зомбі прорвалися крізь барикади.
— Знищ їх усіх! — віддав наказ Мо Фань Стрімкому Зоряному Вовкові!
Звір опинився серед Нежиті. Він перетворився на промінь світла в повітрі, що обрушився на землю з шаленою силою, підкидаючи понад десяток зомбі вгору.
Стрімкий Зоряний Вовк відвоював трохи простору й загарчав до неба, викликаючи шалену бурю: вітер закрутив пил у смерч довкола нього самого.
Кам’яні уламки боляче вдаряли зомбі, однак ті не відчували болю. Та щойно смерч набрав силу, мерці почали злітати у повітря, де їх шматував шалений вітер або пазурі Стрімкого Зоряного Вовка.
Піщана буря поступово забарвилась у червоне — натовп зомбі і фантомів розривало на шматки.
Зрештою буря стихла, а з неба пролилася кривава злива.
Діти й підлітки, що відстали від натовпу, обернулися й завмерли від жаху: жодного зомбі не залишилось. Лише розкидані кінцівки, нутрощі, клубки м’яса й калюжі крові...
Посеред дощу стояв вродливий вовк з червонуватою шерстю, важко дихаючи й випускаючи клуби пари.
Його тіло було всіяне шрамами, свіжими порізами й загноєними ранами, та він не зупинявся й продовжував іти слідом за натовпом. Щоразу, коли наближався зомбі чи фантом, він роздирав нежить навпіл.
— Зц... зцілення!
Підліток, зціпивши зуби, вимовив назву закляття. Священні білі зорі одна за одною з’єднувались у Зоряний Шлях, здригаючись щораз сильніше — особливо на шостій і сьомій Зірках. Усе магічне коло от-от могло розсипатися.
Однак погляд підлітка був сповнений рішучості. Лоб заливав піт, але він завершив побудову Базового Закляття.
Нарешті світіння Закляття Зцілення з’явилося в нього на долоні — мов зграя світлячків. Юний маг із ніжною шкірою щасливо метнув закляття у бік Стрімкого Зоряного Вовка.
Щойно сяйво торкнулося довгого розсічення на спині Вовка, рана миттю почала затягуватися. Півметровий розріз став тонким, як волосинка.
Ця рана була в нижній частині спини, тож кожен розмах лапи спричиняв пекучий біль. Хоч закляття й було слабким, воно дозволило Стрімкому Зоряному Вовкові позбутися найбільшої загрози.
Підліток сяяв від радості. Але коли обернувся — раптово помітив, як з тіні беззвучно виринув чоловік...
Хлопець одразу впізнав його — це був молодий Маг, який зверху винищував натовпи нежиті. В очах підлітка спалахнула повага й захоплення.
— Це... це вперше, коли я наклав закляття, — промовив він, володіючи Елементом Зцілення.
— Який у тебе рік навчання?
— Десятий. Дозволь мені допомогти тобі! Я можу лікувати твого Викликаного Звіра. Твій Викликаний Звір такий сильний — всього за кілька секунд зміг знищити стільки мерців!
— Швидше наздожени інших. У цілому місті лише кілька людей пробудили Елемент Зцілення як основний. Ти хочет тут загинути? — спокійно відповів Мо Фань.
— Але я ж можу...
— Збережи завзяття до того часу, як дістанешся внутрішнього міста. Вилікувавши одного Мага, ти фактично рятуєш цілий натовп, — Мо Фань більше не став нічого пояснювати. Він одразу віддав наказ Стрімкому Зоряному Вовку доправити його в безпечне місце.