Тиск, що обрушився на Гу Цзяня, був майже як півтонни ваги — його тіло буквально втиснулося в землю. На землі залишилося заглиблення у формі людини, а збоку розбризкалася кров.
Гу Цзянь уже був близький до піку Середнього Рівня, та проти Ай Цзяньту він не міг зробити абсолютно нічого. Якби не те, що в останню мить він встиг активувати своє захисне спорядження, цей тиск просто розчавив би його в м'ясо!
Ай Цзяньту не збирався його жаліти. Йому було байдуже, чи є у Гу Цзяня ще захисне спорядження, чи ні.
Якби його броня ще була на перезарядці, він би загинув тут і зараз.
Навколо здійнялася хмара цементного пилу, а натовп миттєво стих — ніхто не наважувався ані втрутитися, ані навіть перевірити, чи живий Гу Цзянь.
Сила, яку продемонстрував Ай Цзяньту, була зовсім не на рівні звичайних студентів. Багато хто навіть не зрозумів, що він зробив!
Мо Фань тихо пробурмотів:
— Простір… Елемент Простору!
Якби він не бачив, як Просторову Магію використовувала Вогняна Чаклунка Цзян Фен, він би нічого не зрозумів. Магія Просторового Типу: Елемент Простору!
Елемент Виклику також вважався Магією Просторового Типу, але лише Маги Вищого Рівня мали мізерний шанс пробудити його.
Елементальна Магія — найпоширеніша. Її всі вивчали ще в середній школі й продовжували розвивати у вищих навчальних закладах.
Але крім цього, студенти також чули про Білу Магію, Чорну Магію та Магію Простору.
Для Магів Початкового й Середнього Рівня побачити Білу, Чорну чи Просторову Магію — рідкісна удача. І серед них Елемент Простору — один із найрідкісніших!
Елемент Простору Ай Цзяньту був надто грізним. Навіть троє рефері завмерли від шоку.
Мо Фань і сам хотів дізнатися, наскільки сильний той другий тимчасовий кандидат у збірну, але, зустрівши його вперше, він був просто приголомшений!
Гу Цзянь лежав у ямі — важко було сказати, живий він чи мертвий, але виглядало так, ніби половина його життєвих сил уже зникла.
Мо Фань нарешті отямився й побачив, що страшний «Чорний Диявол» Ай Цзяньту перетворився на турботливого брата — він ніжно погладжував голову Ай Туту, цілком демонструючи свою братерську прихильність.
— Він... він живий? — тихо спитала Ай Туту.
— Якщо йому не надати допомогу, довго він не протягне, — спокійно відповів Ай Цзяньту.
«...»
Мо Фань був вражений цим жорстким і водночас до абсурду упередженим Ай Цзяньту. Він швидко кинув пильний погляд рефері.
Рефері досі приходили до тями. Лише через кілька хвилин вони витягли Гу Цзяня з ями й понесли його в медпункт. Якщо б хоч один студент загинув під час їхнього чергування — це була б для них катастрофа!
— Тут надто багато людей. Ходімо звідси, — сказав Ай Цзяньту й окинув поглядом натовп.
Проте, щойно він це промовив, студенти навколо в одну мить розсіялися, ніби боялися, що цей божевільний просто змете їх, щоб отримати трохи спокою.
Після того, як вони побачили, що сталося з Гу Цзянем, і Лі Цзе, і Лю Сін з полегшенням подумали, що добре зробили, що не ображали Ай Туту, навіть якщо й тримали на неї злість.
Усі пішли разом, а Ай Цзяньту, ніби нічого не сталося, запросив усіх випити.
Ай Цзяньту явно був любителем випивки — він швидко спустошив кілька чаш, навіть не встигнувши обговорити жодних справ. Проте він уже не виглядав таким суворим, як на початку — тепер це був звичайний молодий хлопець.
Можливо, лише коли він пив, він міг зняти з себе цю холодну маску військового.
— О, так ти — Мо Фань, — Ай Цзяньту здивовано глянув на Мо Фаня.
На цей момент було всього двоє тимчасових кандидатів, і одним із них був сам Ай Цзяньту з військової академії. Тож йому було цікаво, хто ж той другий. На його подив, ним виявився сусід його сестри.
— Мм, якби я знав, що в неї є такий брат, як ти, я б навіть не морочився з усім цим, — посміхнувся Мо Фань.
Ай Цзяньту ще жорсткіше помстився за сестру!
— Це не одне й те саме. Ти зробив це як друг, а я — як брат, — суворо мовив Ай Цзяньту, похитавши головою.
— Гаразд, — Мо Фань міг тільки криво всміхнутись. Якщо слідувати логіці Ай Цзяньту, то якби кожен друг і родич Ай Туту вирішив провчити Гу Цзяня, скільки разів тому довелося б помирати, щоб це було справедливо?
— У будь-якому разі, радий познайомитися заздалегідь. Я дуже суворий до своєї команди: дивлюсь не тільки на силу, але й на сміливість та характер. Здається, ти відповідаєш цим критеріям, — сказав Ай Цзяньту.
— Твоя команда? — уважно перепитала Дін Юмянь.
Ай Цзяньту на мить здивувався, потім швидко махнув рукою й перевів розмову на іншу тему.
Схоже, Ай Цзяньту ненароком проговорився, випивши кілька чаш.
Мо Фань був не дурний — він одразу зрозумів, що мав на увазі Ай Цзяньту.
Цей хлопець — капітан національної збірної! Він не просто тимчасовий кандидат — йому вже віддали роль!
Якщо подумати, це зовсім не дивно. Цей хлопець із військової академії не раз ходив по лезу між життям і смертю, мав величезний досвід у боях, умів командувати й тримати дисципліну краще за будь-якого студента. А ще був сильніший за більшість ровесників і володів рідкісним Елементом Простору...
Якщо такий, як він, стане капітаном збірної, Мо Фань ще з більшим нетерпінням чекатиме Світового Турніру Коледжів. Скільки ж геніїв і сильних суперників він зустріне там?!
Пізніше Ай Туту потягла брата гуляти Шанхаєм. Ай Цзяньту приїхав до сестри, хоч і був дуже зайнятий, тож інші не стали їм заважати.
Коли Мо Фань повернувся до своєї квартири, він важко впав на диван і пробурмотів:
— Хто б міг подумати...
— Про що це ти? — Му Нуцзяо з’явилася з-за барної стійки, мов привид. У блідих пальцях вона тримала келих яскраво-червоного вина.
— О, ти знаєш брата Ай Туту? — запитав Мо Фань.
— Ти маєш на увазі Ай Цзяньту? — Му Нуцзяо запитала з ноткою поваги в голосі.
— Так, він дуже сильний.
— Авжеж. Я ще в юності чула про нього багато легенд. Він справжній божевільний: пішов у військову академію, винищив безліч демонів і все одно був сильніший за нас, студентів, які лише й робили, що культивували, — Му Нуцзяо виглядала дуже втомленою. Вона сіла на інший диван і відставила келих убік.
— Що з тобою, чому ти п’єш вино? — Мо Фань відчув, що з Му Нуцзяо щось не так.
Му Нуцзяо сумно всміхнулася й зітхнула:
— А що тут скажеш... Я, мабуть, не отримаю номінації. А без неї моя родина більше не буде в мене вкладати.
Вона знову взяла келих, але Мо Фань мовчки забрав його в неї й осушив.
Очі Му Нуцзяо округлилися, а на щоках з’явилася легка ніяковість.
Цей безсоромний чоловік! Це ж був її келих!