Шуй Інь проходила повз перший поверх, коли зверху раптом впав скомканий аркуш паперу і приземлився біля її ніг.
— Эй, Юнь Цинкун! - Хтось закричав з третього поверху.
Це була дівчина з дев'ятого класу, яка спиралася на перила.
- Я чула, твоя мати раніше працювала нянею в родині Ло Нянь? Тобто вона була прислуговою? А ти, виходить, дочка служниці?
Ло Нянь стояла біля тієї дівчини і з ухмилкою підспівала:
- Зараз вона у нас вже не працює. Я чула, вона тепер вбирається у якомусь дешевому готелі. Правда, Юнь Цинкун?
Вони говорили дуже голосно. Був якраз перерва, і в коридорах цього корпусу було багато учнів, які чули все це.
Компанія Ло Нянь розлучилася. Один з хлопців, який тусувався з ними, запитав:
— Юнь Цінкун, твоя мати працює нянею і прибиральницею. А ким працює твій батько?
- Ти не знаєш? У неї немає батька.
Кілька хлопців з роз'єктивним виглядом розкрили роти і захотіли. Але в той момент, коли вони веселилися, чорна тінь раптом полетіла прямо до них і потрапила в обличчя промовця. Той звил і повалився назад, впавши в коридорі. Пластикова пляшка з водою, яка вдарила його по обличчю, відскочила і покотилася.
Дивовижні цією несподіванкою, учні дев'ятого класу, які щойно хохотили, втупилися з відкритими ротами на хлопця, який катався по землі, натискаючи ніс, а потім погляд перемістив на Шуй Інь, що стояла внизу.
Ця відмінниця... Вона, здається, просто так кинула недопиту пляшку води на третій поверх і потрапила парню прямо в обличчя. Найщиріші помітили, що пляшка догодила йому точно в рот.
Якийсь хлопець з іншого класу зверху присвиснув і похвалив:
- Відмінний кидок! Десять очок!
Шуй Інь посміхнулася і ввела на себе пальцем:
- Дякую за комплімент. У мене дійсно непогана точність.
Ім’я Юнь Цінкун вже греміло по всій першій школі завдяки її успішності: кожній контрольній назві вона була першою в червоній дошці оголошень, вчителі любили про неї говорити, а самій дівчині можна було побачити на різних шкільних конкурсах. І в останні дні через плітки Ло Нянь піднявся такий переполох, що навіть учні, які не цікавилися чутками, знали її ім'я.
Всі думали, що така супер-відмінниця буде холодною і чопорною дівчиною, але виявилося, ніби вона досить цікава людина: її ображають, а вона посміхається. А вже цей кидок! Точний, сильний і жорстокий.
Багатьом учням з інших класів сподобалася її реакція. Вони закачали зверху пляшками з водою і навперебій питали:
— Ще кинеш? У мене є пляшка, можеш мою кинути!
У такій великій школі, де так багато учнів, обов’язково знайдуться такі, як Ло Нень, які вважають себе вищими від інших і отримують задоволення, копаючись у чужих ранах. Але є й ті, хто розуміє добре і погане. Не всі мають добре становище в сім’ї. Лоні з його компанією постійно дивилися на людей зневажливо, і це викликало в багатьох гнів. Тож не дивно, що декотрі з них були неприємними.
Шуй Інь ще нічого не сказала, як побачила, що зверху хтось вибіг з першого класу і, повний ентузіазму, теж запустив пляшкою на третій поверх.
— Чорт, хто це кинувся в папочку, а?
— Попали! Ай, в мене потрапили!
— От лайно, нам внизу погано кидати, а їм зверху зручніше!
Учні дев’ятого класу сварилися, задерши голови, а учні першого класу брали приклад зі старости і влаштували перестрілку. Шуй Інь швидко відійшла в коридор і жестом наказала іншим учням сховатися, щоб їх випадково не зачепило.
Тепер вона гостро відчула, що цих шістнадцяти-сімнадцятирічних дітей у старшій школі дуже легко роззадобрити. Не встигнеш сказати двох слів, як вони вже сваряться, а якщо не можуть домовитись, відразу переходять у бійку, в загальному, їх не зупиниться. Але в такому оточенні вона і сама відчувала, що стала молодшою. Наприклад, та пляшку, що вона зараз кинула, може не покинула б у минулих двох світах.
Вона почала трохи розуміти задоволення від того, щоб дражнити дітей.
Цю перестрілку з пляшками між поверхами розбили вчителі. Учні збирали по класах пляшки, складали у задній частині класу, щоб потім здати і наповнити класичну « казну », а тепер вони використовували їх як "розумні" в великій битві, і всі вони відлетіли, багато потрапляли вниз.
Класний керівник Хе Чупін, як завжди, читав їм нотацію і наказав побудуватися та піти вниз збирати пляшки. Учні не приховували нарікання, вони неохоче топтали на місці і відмовлялися йти.
Шуй Інь сказала:
- Ідіть швидше. Ми також заберемо їх дев'ятого класу. Не дайте їм перехопити їх.
Кількість пляшок, зібраних за місяць на переробку, враховувалася учетверо і була одним із показників змагань між класами. Почувши, що можна отримати перевагу над дев’ятим класом, всі гурбою побігли вниз збирати пляшки.
Хе Чупін пів дня заварював їх і нічого не міг домогтися, а тут побачив це і розсміявся через злость. Він вагався подивився на Шуй Інь і сказав їй:
— Цинкун, підійди до мене на хвилинку. Вчитель хоче з тобою дещо обговорити.
— Останнім часом про тебе в школі розмовляють по - різному. Але вчитель хоче сказати, що проблеми в сім’ї — це не твоя проблема, а робота батьків не є причиною для того, щоб ігнорувати інших і ображати їх. Тому не звертай уваги на чужі плітки, — сказав Хе Чупін.
Він помітив, що її обличчя не змінилося. Він не знав, чи вона була дійсно однаковою.
Він вже кілька місяців працював вчителем і на власні очі бачив, наскільки видатною була Юнь Цінкун. Але хоч би якою сильною вона була, вона все - таки була шістнадцятирічною дівчиною. Коли вона зіткнулась з таким, то мала розстроїтися.
Хе Чупіну було трохи шкода її через її сімейне становище, і він захоплювався її стійкістю. Його голос мимовільно став м'якшим:
— Завуч говорив зі мною про це. Він вважає, що це сильно впливає на навчання всіх учнів і сподівається, ніби я зможу поговорити з вами обома та залагодити це якомога швидше.
— Те, що Ло Нянь та її компанія насміхаються з тебе, не є правильною для них. Я зроблю їм умову і не дозволю їм продовжувати в тому ж дусі. Але я сподіваюся, що ти, Цинкун, теж зможеш виявити щедрість і простити їх. Ви поступитесь один одному, помиріться і потисніть одні одним руки. Добре?
Метод Хэ Чупіна... був звичайною модою для більшості дорослих до дитячих сварок. Якщо не брати до уваги, хто має рацію, то спочатку покарати обох поразок, а потім попросити більш зговорену сторону бути поблажливішим і вмовляти її примиритися.
Ніби така фальшива дружба, досягнена примусовістю, може називатися справжньою. Це була чиста вода доросла зухвалість.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno