— Ти програла, — сказала Ло Нянь, підбираючи м’яч. - Забирайся звідси.
Вона обвела ракетою натовп учнів першого класу.
- Є у вашому класі хтось, хто вміє грати? Якщо є, виходьте, не марнуйте мій час. О, тільки таких чайників, як ця дівчина, не виставляйте. Як це слово? Я за мовою не дуже. Чи це означає, що "ззоритися" - значить "нарватися"?
Цзян Мен так і застила на місці. Вона почерпнула від приниження, сльози навернулись на її очі і покаталися по щоках. Декілька дівчат, які мали з нею близькі стосунки, обурилися на Лоаня і підійшли потішити подругу.
Цзян Мен дивилася крізь сльози в землю і слухала, як однокласники обговорювали її за спиною. Її щоки горіли вогнем, а в голові стояв гул. Вона не хотіла плакати, але все, що накопичилося в її серці, вилилося з очей.
Спелеве сонце не давало їй підняти голову. У цей момент вона відчула, що хтось взяв її за руку. Це була прохолодна, м'яка рука, яка стиснула її злегка тремтяче тіло. Її відвели на край майданчика і звичайною спокійною, неквапливим голосом сказали:
- Ти втомилася, посидь тут небагато.
Цзян Мен підняла голову і побачила старого чоловіка, до якого раніше не ставилися добре. Староста взяла у неї з рук тенісну ракетку, підняла вільної руку і витерла хлинули сльози з очей дівчини, а потім під загальним поглядом встала навпроти Ло Нянь.
— Давай, — сказала Шуй Інь, перехопивши ракетку.
Вона згадала, що раніше якась не дуже розумна дівчина теж намагалася принизити її за допомогою тенісу. Мабуть, всі не дуже розумні дівчата люблять використовувати одні й ті ж прийоми.
Ло Нянь не спішила починати. Вона озирнулася Шуй Інь з голови до ніг, не приховуючи ворожості.
- Перша учениця, а ти взагалі вмієш грати в теніс?
Шуй Інь посміхнулася:
— Умію чи ні, дізнаєшся, коли спробуєш.
З лиця Ло Нянь зникла надмна усмішка:
- Ти забагато про себе згадуєш.
Шуй Інь відповіла:
- Бо я маю на це підставу.
Її голос був не такий гордий, як у Ло Нянь, але таке спокійне і зневажливе ставлення зачепило молоду дівчину.
Ло Нянь, не кажучи ні слова, різко подала м’яч. На її обличчі застигла фраза людини, яка з нетерпінням чекає на свого противника. Але Шуй Інь зробила вправо і без жодних труднощів відбила м'яч. Ло Нянь розірвалася, не встигла захиститися і програла очко.
— О-о- о! Староста, клас!
— Староста, прочи її!
Учні першого класу відразу закололи духом і почали шумно хворіти. Шуй Інь подумала про себе: « Діти дійсно легко піддаються почуттю колективної гордості".
Ло Нянь вирубалась крізь зуби.
— Ще раз! - Вона не вірила, що не може перемогти.
Шуй Інь точно повторила той матч, який Ло Нянь щойно гралася з Цзян Мен. Вона змушувала Ло Нянь бігати по всьому корту, але дівчина ніяк не могла дотягнутися до м'яча.
- Досить! — Ло Нянь, запихаючись від люті, з силою зіштовхнула ракетку на землю, зробила кілька кроків уперед і підняла руку й звернула увагу на Шуй Інь. — Ти що, знущаєшся наді мною?
Шуй Інь підняла ракетку, притиснула до зап'ястя Ло Нянь і опустила руку дівчини вниз. Холод в її очах різко контрастував з м'якою посмішкою на обличчі.
— Ло Нянь, ти чула коли-небудь приказку «ок за око»?
Якщо ти пишаєшся своїми маленькими досягненнями і принижуєш тих, хто гірше тебе, то будь готова до того, що знайдеться хтось краще, який знехтує тобою.
Зарозумілість породжує почуття власної гідності, а пихатість — ні.
Ло Нянь не була зразковою ученицею. Якщо вона була не в дусі, вона готова була попастися з ким завгодно, а вже терпіти цю принизливу відмінницю вона тим більше не могла. Вона відштовхнула чужу ракетку, схопила Шуй Інь за комірець і спробувала повалити на землю.
— Черт! Ти що робиш?
— Відпусти нашу старосту!
— Совість втратила? У теніс програла, так відразу полізла битися?
Ситуація переросла в бійку між двома класами. Хлопці сварилися один на одного. Шуй Інь хтось відштовхнув убік, і її, як курча, прикрили собою дівчата. Навіть Цзян Мен, у якої очі все ще були червоними, підійшла до неї і, соромившись, запитала, чи все гаразд.
Але бійка тільки почалася, як підспівав вчитель фізкультури і вчасно її зупинив. Кінець кінцем, не було серйозних наслідків, тому обидва класи відпустили з уроку раніше і відправили по своїх класах.
На відміну від похмурої фізіономії Ло Нянь, Шуй Ін та її однокласників були набагато веселіші. Якби інші класи цього часу не займалися, їхні радісні крики, мабуть, рознеслися б по довгому коридору і через два поверхи до дев’ятого класу.
Навіть повернувшись у клас, вони все ще обговорювали цю справу. Атмосфера стала ще ближчою. Кілька високих хлопців, які першими кинулися захищати дівчат, отримали від них похвалу і явно підбадьорились. Це трохи порушило коли клас був розділений на три групи, які майже не спілкувалися між собою.
Справді, найліпший спосіб для молодих людей — це підтримувати єдність у стосунках з іншими.
Шуй Інь, яка до деякої міри дозволила цій бійці статися, не бачила в цьому нічого поганого. Все було в допустимих межах. Сьогодні урок щодо використання обставин пройшов непогано, і тепер можна спокійно готуватися до шкільних змагань.
В полудень у клас прийшов Хе Чупін. Зазвичай він здавався дуже лагідним вчителем, але цього разу нахмурився і відчитав їх. Шуй Інь особливо дістався, тому що вона як старий чоловік не запобігала бійці.
Чим більше він лаявся, тим частіше учні першого класу обурювалися за свій старост. Невидима нитка знову наблизила їх.
— У понеділок буде батьківський збір. Для всіх десятих класів воно пройде в першій половині дня. Передайте батькам. — Хе Чупін замовк і додав: — Не хвилюйтеся, цього разу я не скаржитимуся на бійку.
Він спеціально подивився на Шуй Інь і усміхнувся їй. Шуй Інь не зреагувала, лише ввічливо відповіла.
Батьківський збір... Саме на цьому зборі мати Юнь Цінкун, Юні Пін, знову зустріне свою колишню господиню Ло. І Ло Нянь дізнається, що її донька Юня Цінкун — колишній дім родини. Ло Нянь з радістю рознесе цю новину по всій школі.
Шуй Інь подивилася на цих дітей з першого класу і запитала: « Як ви цього разу відреагуєте? »
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno