Вони обійшли найбільше озеро, і Шуй Інь потягла Яо Сінь по стежці праворуч. Довкола стояли указатори, і вона вважала, що лише вибирає собі шлях навмання. Тут також росли лотоси, а берег заросли густою оском і очеретом.
Яо Синь, як і планувала Шуй Інь, ледь заздалуши її звідтіля, відразу ж тхнула пальцем:
— Підемо подивимося на ту балакунку!
Однак, наблизившись до нього, вони побачили, що мандрівники не пускали проходи до розмовки. Шуй Інь повільно пройшлася навколо уважного дослідження місцевості.
Якийсь працівник на човні вилазив щось з води. Пан Тан гукнув його:
— Вибачте, а чому не можна пройти до розмовки? Вона відкривається лише в певний годинник?
Той, хто служить, не хотів говорити; він відмахнувся, але побачивши Яо Синь і Шуй Інь, все ж гукнув:
- Не можна туди. Ідіть звідси з дітьми, швидко.
Пан і пані Тан здивовано переглянулися, але побачивши, що людина не підходить до розмови, поспішили завести дітей подалі. Яо Синь зволікала надула губки і заворчала:
- Який неввічливий! Так грубо розмовляє!
По тій же дорозі проходила інша працівниця, на вигляд дуже доброзичлива. Шуй Інь зупинила її:
— Сестричка, а в ту бамбукову розмову можна залізти?
Дівчина подивилася на них і винна усміхнулася:
- Вибачте, туди зараз не можна. Там немає огорожі, тому в ній небезпечно. Та й туристи туди майже не ходять, вид звідти не дуже. Я б порадила вам піти до тих озерців, там багато птахів і можна помилуватися ними.
Шуй Інь, злегка надувши губки, з ноткою образи в голосі повернулася до теми:
— Але я дуже хочу в ту бамбукову розмову!
Яо Сіні відразу енергійно закидала, — раз сестричка хоче, отже вона бажає туди і підтримує її!
Дівчина здалася і, понизивши голос, сказала батькам:
- Взагалі-то там нещодавно нещасний випадок стався... Один з батьків не спостерігав за дитиною, і малюк потонув...
Пан і пані Тан миттєво посерйозили. Вони швидко подякували дівчині і, відвівши дітей подалі, не приховуючи тривоги, суворо-настрого покарали:
— Не здумайте самі туди бігати! Це дуже небезпечно, розумієте?
- Що ж, повинні бути ще розмовки, підемо далі подивимося.
Яо Сінь швидко переключилася на пошуки інших визначних пам’яток, а Шуй Інь слухняно слідувала за батьками і продовжувала гортати в голові побачене, намагаючись відновити картину загибелі Ян Шаню.
Навіть для того, щоб оглянути місце смерті дівчинки, поїздка з сім’єю приносила задоволення і розслаблення. Особливо коли поряд бігає галаслива, активна дитина, але не набридлива.
До обіду, коли родина зайшла в ресторан, Шуй Інь так втомилася, що ледве могла говорити. Її тіло було настільки слабким, точніше з « прописованою» системою слабкістю, що воно не піддавалося зміцненням і тренуваннями та ліками.
Вона мовчки сиділа, повільно киваючи ложкою десерт, схожий на желе, і відпочивала, слухаючи базікання інших трьох осіб.
Неподалік за колоною, яка чудово приховувала його, сидів Ян Чаншань. Він стояв трохи вперед і чудово бачив чотирьох людей, їхніх облич та жести.
Він бачив, як вони про щось весело розмовляють, коли тихо сидить лякаюча його дівчинка, тільки час від часу посміхаючись у відповідь на жарти, наскільки поруч з нею крутиться інша дівчина, більш жива і безпосередня ... Мало - помалу його фігури злились для нього в одну фігуру — Янь Шань.
Руки Янь Чаншаня задрижали.
- Пан? Все готове для вашого замовлення — офіціант, який приніс їжу, здивував його.
Янь Чаншань здригнувся, опустив голову і, кашлянувши, прикрив обличчя.
— Так, дякую.
Шуй Інь, наче відчувши щось, підняла голову і окинула поглядом повний зал.
— Яо Юэ! — Билася її за рукав Яо Синь. — Кажуть, що увечері в парку будуть танці, вони навіть співака запросили! Підемо подивимося!
Пані Тан здивувалась:
— Ви з самого ранку в машині, стільки проїхали і ще не втомилися?
— Не утомилися, не втомилися! Подивимося і відразу підемо спати! — Упевнила Яо Синь.
Пані Тан повернулася до своєї молодшої доньки:
- А ти, Яо Юе, хочеш?
Шуй Інь похитала головою:
— Я не піду. Посиджу в номері, відпочину.
Я дуже засмутилася.
— А-а... Ти втомилася? Тоді і я не піду.
Шуй Інь зупинила її:
— Я втомилася і не можу йти, але я хочу подивитися. Ти сходиш, а потім розповіси мені все і покажеш фотографії.
Цих слів було достатньо, щоб заспокоїти Яо Сінь. Шуй Інь хотіла, щоб пан і пані Тан пішли з її сестрою, але вони відмовилися. У результаті всі вирішили, що пані Тан залишиться з молодшою довірою в готелі.
Хоч і не думала, що їй потрібна така турбота, але була вдячна за її турботу. Вона дійсно збиралася просто відпочивати в номері, але випадково побачила у вікно того службовця, який вдень вилазив щось з озера. Він явно міг знати щось важливе. Шуй Інь потягнула господиню Тан за руку:
— Мам, підемо погуляем внизу?
Пані Тан погодилася і навела її на вулицю.
Той чоловік сидів на лавці і курив. Шуй Інь навмисне всялися ближче. Для дорослих розмова з незнайомою людиною була незручною, але діти мали привілей — їхню цікавість зазвичай не викликає підозри.
Тому Шуй Інь, подарувавши йому свою найтемнішу усмішку, запитала:
— Дядя, я бачила вас вдень, ви щось витягали з озера. А що ви ловили?
Чоловік був немолодий і виглядав, як той добродушний. Але раптом він сказав:
— Та все підряд. Сміття, який туристи покидали, телефони утоплені...
Шуй Інь наблизилася і, знизивши голос, запитала:
— А одна тітка сказала, що там дитина потонула. Девочка?
Сором’язливі складки на обличчі чоловіка дали йому суворий вираз:
— Да... Я ж її і витягав з-під тих самих водоростей.
Шуй Інь в перелякі затулила очі й прикрила рот ладаном, який був у неї просто шокований. Пані Тан ззаду злегка потягла її на себе, наче натякаючи, що не варто про це питати. Шуй Інь обернулася, поглянула на неї і з справжнім сумом у голосі запитала:
— А її тато з мамою, напевно, дуже плакали?
Чоловік висихнув попіл з сигарети:
— Батько першим прибіг. Весь трясся, сорочка наскрізь мокра від поту. Мати знепритомніла, коли її тіло дісталося. Батько так і сидів, обіймав її та плакав — він нікого не підпускав. Жах. Тож дітям не можна підходити до води однаково.
Більше нічого не вивівши, Шуй Інь закінчила розмову і взяв пані Тан за руку, зібралася повертатися в номер.
Раптом її погляд загострився. Попереду розпочалося чиєсь силует, силает до болю знайомий і занадто схожий на Ян Чаншаня.
— Мам, дай телефон, будь ласка я подзвоню татові.
Шуй Інь миттєво прийняла рішення і, не зводячи очей з тієї фігури, взяла у пані Тан телефон.
Вона набрала номер не пана Тана, а Янь Чаншаня.
Людина продовжувала йти вперед. У ту ж мить, коли в трубці роздалися гуски, Шуй Інь побачила, як він швидко дістав з кишені засвітлений телефон. Рінгтон збігав.
Це був він!
Він теж приїхав сюди!
Шуй Інь скинула виклик і почула поруч голос пані Тан:
- Що таке? Не беруть трубку?
— Ні, я не той номер набрала.
Солодкий голосок Шуй Інь навіть не здригнувся. Провівши поглядом силует Янь Чаншаня, який розчинився в темряві, вона набрала номер пана Тана.
На дзвінок швидко відповіли, але на тому кінці було шумно, так що пану Тану довелося говорити голосно:
- Що сталося?
Шуй Інь, тримаючись за руку пані Тан і все ще дивлячись туди, де зник Ян Чаншаню, сказала:
— Пап, повертайтеся с Яо Синь раніше.
Пан Тан на тому кінці розсміявся:
- Це Яо Юе? Що таке? Сумуєте там з мамою?
Шуй Інь відповіла:
— Нет. Просто мені страшно.
Пані Тан з посмішкою похитала головою і взяла трубку:
— Ця дівчинка тут з одним чоловіком розмовляла і почула, що в одному озері втопилася дівчина. Мабуть, налякалася. Гаразд, не затримуйтеся там занадто і повертайтеся раніше, добре? Завтра всі разом сходимо на виставу.
Шуй Інь знову потягнулася до телефону, і пані Тан піддалась, передала його назад. Шуй Інь вже набагато серйозніше сказала:
— Пап, коли підете назад, дивись на Яо Синь і не відпускай її одну. Обережніше в темних місцях і не підходьте близько до води.
Пан Тан пообіцяв виконати все.
Через півгодини вони з Яо Сіні щасливо повернулися. Яо Синь підбігла до сестри з фотоапаратом, розповідаючи їй:
- Шкода, що ти не пішла! Я стільки всього не сфоткала... Дивись...
Шуй Інь запитала:
- Ти нікого дивного не бачила? Наприклад, чоловіка в кепці, у якого обличчя не було видно?
Яо Синь намостила лоб, згадуючи, і невпевнено відповіла:
— Начебто нет.
Всю ніч Шуй Інь не могла зомкнути очей. Вона була майже впевнена, що той поспішно видалений силует належав Ян Чаншаню. І якщо він тут, навряд чи його поява сулить щось хороше. Його поведінка останнім часом свідчить про те, що він може бути не зовсім в собі. А в такому стані від нього можна очікувати чого завгодно.
За ним треба стежити.
Наступного дня вони знову блукали парком. Шуй Інь постійно стежувала за наслідками Ян Чаншаня, але безрезультатно — навіть його тінь не було видно. Можна було подумати, що їй вчора поміркували.
Знову настав вечір. Родина вечеряла в ресторані. Пані Тан пішла до стійки замовляти їжу, а Яо Сінь встала, щоб піти у туалет. Про всяк випадок Шуй Інь відразу піднялася і пішла за нею.
У ресторані туалет був з кабінками — лише чотири вагони, одна з яких заперта зсередини. Яо Синь вибрала наобум одну і зайшла, штовхнувши сусідню дверцятку:
— Яо Юэ, давай сюди.
Шуй Інь кивнула:
— Ага. Тільки швидше.
Як тільки Яо Сіні зайшла в крайні кабінки і зачинила двері, відчинилися дверці сусідньої кабіни. Шуй Інь відразу ж побачила Ян Чаншаня в пальто. Її зіниці звузилися, і вона негайно відкрила рот, щоб закричати:
— Помо...
Ян Чаншань блискавично кинувся до неї, затискаючи їй рот і ніс рушниками. Шуй Інь, затримуючи дихання, відчайдушно забилася в його хватці і потягнула пальцями до очей чоловіка, але дитяче тельце було занадто слабким. Вона була безпорадна проти сильного дорослого чоловіка.
Яо Синь, почувши якийсь звук, постукала в стінку кабінки:
- Яо Юе, ти щось сказала?
Відповідь не пішла. Вона швидко поправила одяг, відкрила двері і вийшла. Сестри біля дверей не було.
— Яо Юэ? Сестренка?
*
Сумерки згущалися. Янь Чаншаня, міцно притиснута до себе затухле немовля і однією рукою поплескав її по спині, вирушав у безлюдне озеро з бамбуковою розмовкою.
Шуй Інь була в свідомості, але сили у неї вже не залишилося. Притиснута до грудей Ян Чаншаня, вона дізналася дорогу і зрозуміла. Він ніс її туди, де потонула Ян Шань.
Усередині неї все було скуто крижаним спокоєм. Вона з останніх сил, ледь чутно, намагаючись наслідувати інтонацію Янь Шань, прошепотіла:
- Тату, ти хочеш знову втопити Шаншань?
Янь Чаншаня раптово затрясло. Шуй Інь побачила, як у темряві його обличчя спотворилось — кожна риса тепер дихала одночасно твариною страхом і лютістю, нелюдським злобою.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno