Шуй Інь багато разів переглядала імена, номери телефонів та нотатки з телефону Ян Чаншаня. Коли в неї з’явилась така сама думка і вона зацікавилась, що насправді сталося з його дочкою Янь Шаню, то взялася за розслідування.
Вона робила це зовсім не з якогось почуття справедливості. З більш практичної точки зору вона чудово розуміла, що оскільки вони з Ян Чаншанем стали ворогами, то для неї він тепер є фактором нестабільності, який в будь-який момент може вийти із-під контролю і зашкодити їй сама. Якби існував спосіб покінчити з ним раз і назавжди, це було б ідеально.
Через кілька контактів, позначених у телефонній книжці як « вчителі» Шуй Інь відправила SMS, замаскувавшися під батьків учня, щоб дізнатися про правила прийому до школи. Так вона з'ясувала, в яку школу раніше ходила Ян Шань. Це була досить відома початкова школа з хорошою репутацією в сусідньому місті.
Коли вона спробувала дізнатися, чи сталися в школі за минулі роки якісь події з учнями, співрозмовник перестав відповідати, можливо, запідозривши нещасливе.
Вона мусила шукати в Інтернеті адресу школи та іншу інформацію, а потім переглядати місцеві форуми і форумі шкіл у пошуках хоч якихось заціпок.
Тоді на форумах ще існувала анонімність. Шуй Інь не вдалося знайти повідомлень про смерть учениці, але вона наткнулася на тему, де хтось питав про цю школу, і багато батьків відповідали.
Вона вибрала найпопулярніший піст і залишила під ним коментар:
[Що стосується цієї школи... Все інше я більше не буду говорити. Хто ще пам’ятає ту подію кілька місяців тому? Ну, коли померла та учениця на ім'я Янь?]
Люди падають на плітки, особливо на новини про смерть - це завжди викликає цікавість. Незабаром з’явилося багато відповідей на її запитання, що ж там сталося. Шуй Інь на них не відповідала. Вона лише приблизно уявляла, що Янь Шань померла кілька місяців тому і більше нічого не знала. Це була просто "рибалка" і що потрапить на гачок - залежало від удачі.
Тільки наступного дня вона побачила відповідь. Людина, очевидно, була якось пов'язана зі школою, можливо, він навіть був вчителем. Він був незадоволений:
[Не треба розпускати чутки. Я знаю, що сталося з тією ученицею на ім'я Ян. Її смерть ніяк не пов'язана зі школою. Не треба на порожньому місці вішати до школи відповідальність за подію. Вчителі відповідальні.
Цей чоловік явно був у курсі справи. Очі Шуй Інь загорілися, і вона сказала йому:
[Врете! Я знаю батьків тієї учениці, і чула, що її смерть якраз пов'язана зі школою.]
Як вона думала, чоловік знову відповів. Навіть через екран було видно, як він розлютився:
[Учениця загинула під час канікул, потонула, коли поїхала кудись відпочивати. Це її батьки не додивилися, це стовідсоткова відповідальність батьків. Як це стосується школи? Школа перед кожними канікулами і виїздними нагадує про безпеку дітей...
Погляд Шуй Інь затримався на слова « утонула під час канікул». Вона намагалася написати цьому чоловікові особисто, але він не відповів.
Довелося продовжити пошуки. Вона з'ясувала назви всіх озер і парок у сусідньому місті, де можна відпочивати разом із дітьми, перевірила, чи не було там випадків затоплення, і паралельно домагалася на форумах в усіх тих хто хоч щось знав про цю історію.
Нарешті вона знайшла відповідь. Янь Шань потонула в озері тисячі Птиць у сусідньому місті. Кажуть, що вони поїхали туди цілою сім’єю. Батько не спостерігав за дитиною і дозволив одній дівчинці піти до озера. Коли батьки кинулися шукати дитину, її тіло вже витягли з води.
Шуй Інь почала шукати інформацію про озеро тисячі Птиц. Виявилося, що це досить відоме озеро: велике озеро з зарослями лотоса, де водиться багато водоплавних птахів, і там можна навіть взяти човен для прогулянок.
У розмові з Яо Сіні вона обмовилась, що варто поїхати кудись на канікулах. Яо Сіні, звичайно, зацікавилась і з радістю почала обговорювати куди б поїхати, а потім розповіла про це панові та пані Тан.
Діти захотіли відпочити на канікулах, а пан і пані Тан були тільки "за". Зазвичай під час таких подорожей була найстарша донька Яо Сінь, але вони завжди запитували і свою думку. Тепер вони поцікавилися її думками.
І дівчина, яка зазвичай не висловлює особливих уподобань, цього разу сама назвала місце.
— Озеро тисячі Птиц? — Пан Тан на мить задумався, а потім згадав: « А це в сусідньому місті?
Шуй Інь кивнула:
— Да. Я хочу покататися на човні.
Пані Тан не була у сусідньому місті і про це озеро не чула. Вислухавши пояснення чоловіка, вона відразу підтримала ідею:
Чудово! Це ж недалеко звідси, можна поїхати на своїй машині. Якщо місце не дуже розкручене, то на канікулах там буде мало людей. Після кількох днів спокійного відпочинку цілою сім’єю не доведеться штовхатися в черзі.
Ще б не підтримати таку ідею! Молодша донька вперше сама сказала, куди хоче поїхати. Пан Тан і Яо Сін дуже закинули й почали обговорювати дати та що взяти з собою. Пан Тана мав ще поєднувати все на роботі.
Яо Синь поплескала сестра по плечу:
— Скоро канікули! Можна відразу ж, як вони почнуться і поїхати. А потім, якщо захочемо, ще кудись поїдемо, так?
Вона вважала, що піклується про молодшу сестру не менше, ніж пан і пані Тан.
Перед самою поїздкою Шуй Інь віднесла момент і повідомила про це Лу Ваня та Ян Чаншаню. Вони ж сусіди, і хоча Ян Чаншань останнім часом намагався уникати зібрань, по дорозі на роботу й назад вони іноді стикалися.
Після того як Шуй Інь прийшла і помхала рукою, коли вона вийшла з дому.
— Дядя Янь! Тітка!
Ян Чаншань виглядав похмуро, від його колишньої поважної добрості не залишилося і сліду. На обличчі Лу Ваня була ще одна усмішка:
- Ти сьогодні не в школі? А, канікули вже почалися, так?
Шуй Інь чарівно посміхнулася:
— Так, канікули! Ми їдемо на озеро тисячі Птиць, до сусідського міста.
Тисячі чоловіків і жінок з озера відразу змінили своє обличчя. Це було те місце, про яке вони обидва не хотіли згадувати.
Честь Янь Чаншаня напружувалася, а м'язи на щоці помагали. Стоячи за спиною Лу Ваню, він дивився на Шуй Інь страшними очима. Лу Вань замовкла, але врешті-решт через силу посміхнувшись видала:
— Там правда красиво... Добре вам відпочити. Тільки дивіться, не розбігайтеся, Не ходіть до озера самі. Близько води все-таки небезпечно.
Думки її були далеко, і вона не помітила провокації Шуй Інь. Переїхавши сюди, вони нікому не розповідали про те, що сталося з їхньою дочкою. Ніхто не міг знати, де саме вона загинула. Напевно, це просто збіг... Але це збіг був нестерпний для неї. Лу Ваню знову згадала той день.
Вони поїхали відпочивати цілою сім’єю. Донька в дорозі стала поганою, і чоловік постійно носив її на руках і так сильно хвилювався за неї, що вона навіть підшукала над ним. Вони збиралися провести там два дні. Чоловік, знаючи, як вона втомлюється на роботі, запропонував їй відпочити і сам пішов з дочкою оглядати околиці. Хто знав, що всього за один день її дівчинка не стане?
Вона вимагала від свого чоловіка відповіді, чому він не спостерігав за Шаньяном. Лу Ваня розуміла, що не повинна звинувачувати його одного. Вона сама втекла до озера. Але, дивлячись на її холодне тіло і синьо-батько, вона не могла стримати ненависті до свого чоловіка.
Тріщина в їхніх стосунках стала непереборною. Вони переїхали сюди, сподіваючись почати все спочатку, але чомусь віддалилися один від одного дедалі більше.
Кожної безсонної ночі Лу Вань пригадувала свою дочку і мучилася почуттям провини. Вона завжди була на роботі і не була хорошою матір'ю. Від самого народження вона більше возилась батько, і до нього вона була ближче.
Якщо б вона, мати, приділяла їй більше уваги і турботи, якби того дня не пішла відпочивати, а йшла з ними до озера — можливо, нічого й не сталося? Чим більше вона думала про це, тим важче було їй дивитися на чоловіка і свою мертву дочку. Вона й сама не знала, чого хоче.
Можливо, вона ніколи не зможе це пережити.
Яо Сінь вибігла з дому. Побачивши, що сестра розмовляє з сусідами, вона також підійшла і ввічливо привіталася. Коли вона усміхнулася, Лу Вань мимовільно відвернулась, а погляд Ян Чаншаня став ще божевільнішим.
Коли вони пішли, Яо Сінь сміла сестру за руку:
- Якісь вони дивні обидва.
— Ось і я про те ж. Тож тримайся від них подалі, зрозуміла?
— Поня-а-ала!
Яо Синь потягнула її до будинку збирати речі:
— Мама сказала, що купить нам басейни і на місці навчить нас плавати.
Шуй Інь була байдужою, адже вона вміла плавати.
Пан Тан взяв їх на машині в сусіднє місто. Через кілька годин вони дісталися до невеликого, але й не зовсім крихітного туристичного комплексу: готелів, ресторанів і магазин. Пан Тан заселився, залишив речі, обняв по черзі обох дочок і запитав їх думку:
— Спочатку відпочинемо, чи покатаємося на човні?
Яо Синь першою вкинула руку:
— Спочатку на човні!
Пан і пані Тан, взявши дітей за руки, з веселим сміхом попрямували до озера. Ще не підійшовши до води, вони побачили багато птахів і безкрайні лотоси біля берега. Саме тут з’явилися рожеві та білі бутони, які спалахували в зеленій рослинності.
На маленькому причалі вони взяли човен. Працівник попередив:
— Як сядете, дивіться за дітьми. Якщо човен встане, просто почекайте, ми допоможемо. І, якщо ви рватимете квіти, листя або коробочки лотоса, то будете платити.
Вони пливли по зеленій косі повз зарослі. Яо Синь сиділа біля краю човна і з захопленням дивилася на квіти:
— Мам, я хочу лотос! Можна?
Пані Тан похитала головою:
- Звичайно, можна, але багато квітів не рвати, а то вся ця краса впаде. По одному квіточку тобі й сестрі було домовлено?
— Договорились! — Яо Синь повернулась до сестри: « Я тобі зірву!
Вона ретельно вибрала два квіти і те, що краще для неї, неохоче дала молодшу сестру.
Шуй Інь якраз думала про Ян Чаншана, але коли перед її очима виявився білим-розовий лотос, вона раптом згадала інший світ і того сором'язливого юнака, який простягав їй квітка в ночі.
Здається, що всі згадані нею квіти були пов’язані з ними.
Вона взяла лотос і дозволила собі трохи розслабитися, відклавши на деякий час похмурі думки та зосередившись на красі навколо і на трьох людях, які сиділи поруч.
Поки вони каталися по озері, на стоянці біля озера в’їхала машина. Передні двері відчинилися, і звідти вийшов Ян Чаншань в кепці.
Обличчя в нього було бліде, нездорове і очі налилися кров'ю.
Увесь цей час він був розчавлений фізично й морально. А коли почув, що Яо Юе збирається на озеро тисячі Птиць, у ньому зміцніло шалена впевненість, ніби це його дочка в її тілі повернулася йому помститися.
Страх і розпач викликали в нього шалену думку: якщо вона повернулася, він відішлють її назад. Якщо дівчинка, в яку вселилася його дочка, помре, то донька слухняно повернеться до озера і припинить переслідувати її.
І він поїхав слідом за машиною сім'ї Тан, щоб знову опинитися в місці, яке не міг забути.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno