Це село було дуже віддалене, майже відрізане від зовнішнього світу і оточено рядами високих гір. У селі не було засобів пересування, а лише одна підземна дорога виходила з неї. Жителі села час від часу виходили щось купити або продати, але така вилазка зайняла два-три дні.
Шуй Інь вийшла на сільську дорогу, зрізала траву для свиней на найближчій міжміській стороні і згадала знайдену раніше пляшку з пестицидами, роздумуючи, як же діяти.
Лю Сянсюе була дуркою, і до того ж вже багато років вела себе струнко. Вони звикли, що вона готує, і не будуть насторожі, але вона вже понюхала запах пестицидів і зрозуміла що він був досить сильним. Те, що вони зазвичай їли, було майже без смаку і якщо просто підмішати туди пестициди, запах буде занадто явним. Вони теж не були дурні, тому треба було використовувати їжу з більшим смаком, щоб частково перебити запах.
У неї був тільки один шанс, потрібно було досягти успіху з першого разу.
Шуй Інь випросталася і подивилася в бік річки. Деякі сільські ловляли рибу, щоб врізатися харчування, і час від часу до берега прибивало одну-двох рибин. Мешканці села не були надто прискіпливими, він навіть підбирав і їв злегка суху дохлу рибу.
Якби з'явилася трохи суха риба, у якої і так був дивний запах, тоді було б набагато простіше. У той час і не потрібно було б класти багато отрути, можна було обійтися без смертельної дози - достатньо щоб вони втратили свідомість, їх вирвало, і в них не залишилося сил чинити опір.
На обличчі Шуй Інь зберігалося звичайне для Лю Сянсе дурний вираз. Вона сиділа на корточках у межах, але в думках подумала: якщо дощечок риби не знайти, можна буде спробувати положити дрібну рибу в поблизькому ставку. Маленьку рибку, палець завдовжки, підсмажити до сухості і потім погасити з водою. Можливо, вона також підійде...
— Эй, дура!
По дорозі проходив чоловік, жартома її. Шуй Інь, опустивши голову, продовжувала зрізати траву, роблячи вигляд, що не чує його криків.
Той чоловік зірвав біля дороги колючі ягоди і штовхав їх Шуй Інь в спину:
— Дура, ей, дивись сюди!
Шуй Інь знову не звернула на нього уваги. Чоловіка, мабуть, нудило, він кликав на плечі коромисло з кошиками і пішов геть. Шуй Інь дочекалася, коли кроки віддаляються, і тоді повільно розслабила руку з ножем.
У свинях було достатньо трави, і Шуй Інь вирішила піти до річки, щоб подивитися, чи не знайдеться біля берега риби. Проходячи повз хліву за одним будинком, вона побачила, що біля вікна є жінка і дивиться на неї похмурим поглядом.
У цьому селі не тільки Лю Сянсюе була божевільним. Ця жінка, замкнена в хліву, теж була божевільною, тільки невідомо чи вона купилася зовні або виявилася божевільна дружиною з сусіднього села.
В сюжеті, який був в голові у Шуй Інь, говорилося, що ця жінка була зовсім не схожа на початкову Лю Сянсе. Лю Сянсе стала великою матір'ю, а ця безіменна жінка ніколи не залишала спроб втекти і врешті-решт в останньому побіжищі зірвалася зі скелі та загинула.
« Кілька дітей народила, а всі тікають і подягають їй! » — була реакція селян на смерть тієї жінки. З їхньої точки зору, чужа жінка мусить народжувати синів і залишитися прив’язаною до них — це й є нормальна жінка.
Жінка, що все ще хоче втекти від свого способу життя — ненормальна, божевільна і мусить її замкнути.
У цьому будинку тримали собаку, який часто бігав по дорозі без прив’язі, тому що собачий ланцюг був на цій жінці в хліву.
Шуй Інь проходила повз хліва, а жінка дивилася на неї. Жінка була німою і не могла говорити, але її погляд, коли вона дивилася на людей, був лякаючий.
[Порівняно з нею, Лю Сянсе життя було набагато кращим! Сім'я Лю добре до тебе ставиться, ти маєш бути вдячною і не роби марного.
[Подивися на її долю, хіба ти теж хочеш стати такою ж?]
Шуй Інь пройшла повз річки, але безрезультатно. Вона понесла назад півкорзини трави для свиней і, як очікувалося, знову отримала сильну збунту від старовини. Але дурка не реагувала б на таке, тому Шуй Інь зробила вигляд, що нічого не розуміє і слухняно сіло біля вогнища, запалюючи вогонь.
У вечірній гостині молодший брат Лю несподівано сказав, що завтра піде у села за покупками. Рухи Шуй Інь, що сидів осторонь від неї і мала батат, трохи сповільнилися. Вона не знала, що молодший Лю збирається йти. Якщо він дійсно піде, то повернеться лише через три дні. Невже їй теж чекати три дні, перш ніж продовжити свій план?
Але вона не хотіла чекати занадто довго, гнів в її грудях спалював її кожної хвилини.
У ту ніч Шуй Інь довго бурчала на жалюгідному ліжку, усоленій соломою. Тонкое, ковдра з багнюкою накинуте до тіла покривало не давало ні краплі тепла.
Наступного ранку молодший брат Лю встав рано і пішов. Шуй Інь також мусив встати рано, бо їй треба було полити город навоє.
Цей город розташовувався неподалік від великої дороги, що вела до сіл. Шуй Інь здалека побачила, як іде молодший брат Лю. Проходячи повз неї, він зупинився. Він озирнувся по сторонах, раптом поставив на землю флягу з водою і мішок з зерном за спиною і, розстібуючи пояс, подався до Шуй Інь, що стояла на городі.
Молодшого брата Лю зараз було за тридцять. Оскільки сім’я була бідною і не могла купити другу жінку, він та його старший брат мали одну дружину. Будинок Лю був занадто маленьким, будь-який шорх всередині був чутний іншим, тому іноді брати ґвалтували Лу Сянсе прямо на вулиці.
Вони знаходили укримний куточок, долали по-швидкісному, застібати штани - і справа з кінцем. Очевидно, цей молодший брат Лю зараз раптом збудився. Можливо, він забув, що Лю Сянсе народила дитину всього пару днів тому.
Шуй Інь пильно дивилася, як він наближається, і раптом зрозуміла, що це хороша можливість. Її рука натрапила шило з гострим кінцем. Ця річ стара шила взуття, і Шуй Інь таємно прикривала її в перший же день у цьому світі. Коли вона не відчувала себе в безпеці у навколишньому середовищі, їй потрібно було носити з собою щось, яке могло б захистити, - це була її звичка.
Молодший брат Люропліво потягнув її за штани. Шуй Інь вдавала, що противиться, дочекалася, коли його увага розсіється, і раптом різко піднялася та, вклавши всю силу свого тіла, зачепила гостре шило у шию чоловіки ззаду, одночасно міцно притискаючи до себе голову, щоб чоловік не міг видати звук.
З уст чоловіки почули булькання, прямо у вуха Шуй Інь. Її рука твердо тримала потилицю.
Коли кров пошкодила землю на городі, цей чоловік повільно перестав дертися.
Шуй Інь витягла шило, витерла слизьку кров з рук, швидко зібрала сухий пак і флягу з дороги та потягнула тіло молодшого брата Лю до хліва. Там була велика гноява яма — можна кинути туди тіло, і через кілька днів ніхто його не побачить.
Жінка знову дивилася на неї в хліву. Шуй Інь не звернула на неї уваги. Вона прив’язала до тіла молодшого брата Лю камінь і занурила його в чорну трясовину гнойової ями. Як тіло повільно опускається і зрештою ковтає смердючу яму, то Шуй Інь трохи шкодувала: було б краще втопити його живим у гній.
Не затримуючись там надовго, Шуй Інь швидко відтягла флягу та сухий паок під поблизький міст біля річки і сховала.
Вона смертельно втомилася. Володарка цього тіла не відпочивала після пологів, працюючи щодня, і вона майже спалювала життя, роблячи все це. На щастя, Лю Сянсе вже звикла до важкої праці і їй вистачило сил на те, щоб справитися з тілом.
Шуй Інь з’їла сухий паок, який приніс із собою молодший брат Лю, щоб відновити сили. Останні два дні вона не наїлася досита, а мала багато роботи і якщо продовжувати голодувати, то її сили можуть не вловити.
Можливо, удача була на її боці — того дня біля річки вона таки знайшла суху рибу. Шуй Інь, яка вже збиралася йти до ставка за дрібною рибою, понесла рибу назад. Вона нерозумно посміхалася, вказуючи на чумазого, загоряючого хлопчиську:
— Риба... Синку... Є рибу.
Як справжня хороша мати.
Вона добилася свого і почала готувати рибу, скрупульозно та поступово йти за своїм планом.
Опустивши пляшку з пестицидами, вона промила її водою і налилася в ковш із гарбузів-горлянки. Вона зайшла на кухню, щоб покласти своєму дорогому внуку цукрів, і Шуй Інь вилила той ковш води в суходіл.
Запах риби і солодкий запах сушеного перцю вітали на кухні, повністю перебиваючи аромат отрути. Шуй Інь ще спеціально зачерпнула повну ложку олії і вилила в каструлю. Коли вона побачила це, то розлютилася і напала кілька разів, вказуючи пальцем на неї, але не повернула олії. Вона ж бурчала й шкодувала, поставивши рибу на стіл, приговарюючи чоловіка, старшого сина та внука скоріше поїсти.
Рибу поставили на стіл, і всі, крім Шуй Інь, могли її їсти — хоч би якою була добра страва, Лю Сянсюе, як низьке ланце в цій родині, не повинні були торкатися його навіть тоді, коли ця риба знайшла саме вона.
Вони їли з задоволенням, Шуй Інь, яка їла батат біля вогнища, теж була задоволена. Вона час від часу поглянула на той стіл. Ніхто не помітив нічого дивного, тільки старший брат Лю сказав: « Робу недоготовили, смак якийсь гіркий», але від цього я їв так само.
Риба була запашною, та ще в неї поклали стільки олії, що сім'я Лю за звичкою ні за що не стала б її викидати, навіть якщо смак був трохи дивний — вони все одно з’їли дочіста.
Під час вечері всі будинки вже зачинили двері, ніхто не почув блювання в кухні сім'ї Лю. Шуй Інь відклала миску з бататом і взяла заздалегідь приготовлений сокиру.
*
Восени вночі в горах було холодно. Шуй Інь вийшла з дому помити руки. Незабаром вона понесла решту 50 - ї каструлі тушеної риби до одного дому в селі.
Вона не встигла наблизитись, як собака на подвір’ї того будинку зайшла і з дому запитали, хто прийшов.
Шуй Інь підійшла, поставила миску з рибою в кутку за дверима, щоб приманити собаку, а сама прийняла вигляд дурки, показуючи жестами:
— Дайте... Дайте ниток.
Господарі нічого не підозрювали. Так у селах і було: голки-нітки закінчувалися, і жителі займали їх один в одного. Сім'я Лю була відома своєю бідністю і скупістю, це був не перший раз, коли вони приходили щось зайняти. Взявши маленький клубок ниток, Шуй Інь вийшла і підняла собаку, який вирвало, швидко прикінчила й кинула в найближчу гнійну яму.
Це була єдина собака в селі, і хлів теж належав цій родині. Жінку в хліву розбудив легкий шорх, вона піднялася і знову підійшла до вікна хвилеподібного, щоб подивитися на неї.
Шуй Інь знову не звернула на неї уваги. Вона повернулася в будинок Лю, помила велику каструлю, розбила замкнену шафку з зерном, дістала рис і борошно, напікла хлібів, спочатку сама поїла досита з миски, а потім спакувала флягу з водою та сухий пайок у тканову сумку разом із рисом.
Весь будинок Лю вірш, чутно було тільки дихання Шуй Інь, і від цього вечора було спокійно до джуті. Але вона не боялася. Напівсонна, вона задрімнула, а перед самим світанком взяла сумку і сокиру, виїхала з дому Лю, спеціально замкнувши двері на засів.
У цей час небо ще було темним, на дорозі не було душі. Знову проходячи повз хліву, Шуй Інь побачила, що та жінка притиснулась до вікна і простягла руку.
Вона безпорадно розкрила рот, наче намагалася вирватися з вузькі дерев’яних перекладин.
Шуй Інь підійшла, взяла її за руку і запитала:
- Ти теж хочеш піти?
Жінка розкрила рот і плакала, видаючи звуки "а-а".
Шуй Інь притиснула їй руку до рота:
— Не шуми.
Вона підняла руку і відсунула дерев’яну задовку, яка стримувала двері.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno