— Му Сян, ти тоді забрала всі сімейні гроші, кинула нас в селі, а сама приїхала сюди добре жити. Невже не думала, що одного дня ми прийдемо за тобою? — кричала Хэ Сяолянь. — Сьогодні ми всім відкриємо твою підлість, отруйна жінка!
Шуй Інь, залишаючись невгасимою, просто вказала на двері:
— Будь ласка, йдіть.
Хе Ченцза окинув її глузливим поглядом:
- Ти думаєш, що скажеш нам піти і ми підемо? Подивися на себе! Готовий посперечатися, що ти вже знайшла нового чоловіка. Поклич його, ми розповімо йому про твоє минуле.
Усмішка Шуй Інь зникла. Вона зробила крок вперед і з усієї сили встромила візок.
Хе Ченцзу з гуркотом впав на підлогу. ХХІ СЯОНІ, перелякано відстрибнувши, вигукнула:
- Що ти робиш? Я попереджаю, Ченцзу вже знайшов батька! Посмій чіпати нас, і він тебе не пощадить!
Саме на це вони і сподівалися, наважуючись прийти сюди. Але ця Му Сян, наче рехнулася, посміла вдарити навіть Хе Ченцзу!
Він розтягнувся на полу Хе Ченцзу, і в нього почалася лайка:
— Шльондра! Ти сміла вдарити мене!
Він спробував піднятись, щоб вдарити Шуй Інь тростиною, але вона настала на палицю ногою, вирвала її і, не кажучи ні слова, з усієї сили вдарила Хе Ченцсу по обличчю. Від удару його щока миттєво розпухла.
Це видовище змусило скрикнути не тільки Хе Сіолянь, але й бабусю Ян. Вона звикла бачити Шуй Інь м'якою, стійкою і талановитою, але вона ніколи не бачила її в такому гніві.
Шуй Інь як і раніше нехтувала їх. Хе Ченцзу з палаючими в єдиному оці ненавистю і лютістю все ще намагався піднятися й відібрати тростину. Шуй Інь крокнула вперед, наступила ногою на його зап'ястя, зафіксувавши їх на підлозі, і з висоти свого зросту нанесла ще один удар тростиною, від якого розпухла та друга щока.
Хе Сіольнь з пронизливим криком вибігла за двері. Хе Ченцзу продовжував лаяти злобу, але Шуй Інь навіть не повела і знову вдарила тростиною.
Удар слідував за ударом без натяку на зупинку. У всій фігурі Шуй Інь сковзила дивна, що ледячи холодність, ніби вона дійсно збиралася забити його до смерті прямо тут.
Хе Ченцзу нарешті відчув справжній страх і забився в відчайдушній спробі вирватись:
- Ти божевільна... Відпусти... Йди до біса...
Бабушка Ян нарешті встала і, кинувшись вперед, вхопила Шуй Інь за руку:
- Зупинись, кохана! Якщо продовжуватимеш бити його, він помре!
Тільки тоді Шуй Інь розжалала пальці. Звертаючись до переляканої старшокласниці, вона заговорила тихим заспокійливим голосом:
— Все гаразд, я не дам йому померти.
Бабусю Ян ця сцена наплутала не жарт. Вона розплакала на підлозі Хе Ченцзу, не знаючи, що робити. Шуй Інь ж легонька погладила її по спині:
- Перевірте, будь ласка, бульйон на кухні. Я поставила його варитися і не пам'ятаю, чи вимкнула вогонь.
З цими словами вона підхопила Хе Ченцзу, протягла його через весь двір до воріт і викинула на вулицю разом з інвалідним візком. Защелнувши замок, вона повернулася в будинок, привела у порядок перевернуту з ніг на голову вітальню, знову одягла фартух і спокійно продовжувала шикувати овочі.
Бабуся Ян була на межі нервового зриву після такого шокування.
— Кто... Ким вони тобі приходяться? — Не втрималась вона.
Лезання ножа мерехтіло по дерев’яних дошках.
— Мої пасинки і падчерица. Я дещо від вас утаїла, насправді я вже давно розшукала свого колишнього чоловіка, але він уже встиг одружитися знову.
Бабуся Ян не намагалася далі. Її уяву вже вимальовувала неточна деталь. Пам'ятаючи, як поводились ці двоє усиновлених дітей, вона зі співчуттям зітхала:
- Бідна ти моя, скільки ж тобі довелося витримати. Але все ж, як ні круті, вони твої названі діти. Потрібно вирішувати проблеми словами, а не кулаками. Що люди подумають, побачивши таке? Ти найстарша, вони, я гляну, ще молоді, недосвідчені. Якщо поговорити з ними по-доброму, може вони і послухають тебе. Будь - які непорозуміння можна розв’язати мирно.
Незважаючи на всю свою мудрість, бабуся Ян була типовою людиною свого народу, де основною чеснотою в сім’ї вважалася підтримувати гармонію за всяку ціну. Замість того щоб дозволити іншим засумніватися у своїй моралі, ліпше терпіти образу та уникати гордості.
Гармонія за будь - яку ціну?
На жаль, Шуй Інь ніколи не вважалася « гармонією» за те, що він купив свою ціну приниження чимось вартим.
Але вона не посперечалася. Вона добре розуміла, що навіть найпривабливіша прихильність не означає повного взаєморозуміння між людьми.
Однією з головних причин самотності є те, що одна душа ніколи не може повністю прийняти іншу. Завжди знайдеться щось, що інша людина не зможе зрозуміти або схвалити. Тому Шуй Інь лише посміхнулася у відповідь:
Наступного разу я спробую поговорити з ними по-доброму.
Звичайно, цього "займання" не буде.
*Тук!*
Лізання з силою розлилося на свиню, яка розсіяла її надвоє.
- Допоки мене не буде, будь ласка, відкривайте двері нікому, хто б ні стукав. Боюся, як би вони знову не прийшли влаштовувати неприємності. Я мучуся докорів сумління, якщо ви через мене постраждаєте - попередила Шуй Інь перед відходом.
Бабуся Ян лише похитала головою.
- Куди мені боятися? Та й не настільки вони відчайдушні, думаю. Йди на роботу, не турбуйся.
Бабушка Ян, мабуть, справді розлютила своє життя, коли доживав до такого віку. Вона все ще не розуміла, чого може досягнути підлий чоловік, якщо дасть волю своїй злобі. Можливо, саме ця наївна необізнаність і дозволила їй бути такою люб’язною.
Шуй Інь не стала піддавати сумніву її погляд, лише м’яко усміхнулася і знову нагадала гарненько замкнути двері.
Вона вийшла з дому, але пішла не на роботу, а звернула до будинку сім’ї Сан.
Оскільки Хе Сялянь сказала, що Ха Ченцза возз'єднався з батьком, то Хэ Дунпен, напевно, відновив пам'ять. Щоб раз і назавжди покласти край таким проблемам, треба було усунути їхнє джерело.
ХХІ Сяольнь сама по собі не уявляла проблеми. Та й Хе Ченцза був лише побічним наслідком, « псмптомом» головною хворобою на ім'я Ге Дунпен. Якщо з’ясувати корінь проблеми, то вона буде змушена постійно відбиватися від атак цих двох маленьких пакостю.
У тих колах, куди її запровадила Дун Лін’є, не пройшли безслідно. Шуй Інь знала адресу сім'ї Сан, це був досить просторна вілла з садом.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno