Хе Сялянь, яку тоді Шуй Інь налякала і вигнала, спочатку збиралася повернутися в село, але глибоко у душі їй не хотілося просто так покидати це квітуче місто. Як вона могла змиритися з поверненням в глуш і шлюбом з яким-небудь сільським чоловіком після того, як побувала у цьому місці?
Тому, стиснувши зуби, вона залишилася і знайшла роботу, щоб якось прожити. Її зовнішність була досить гарною, вона виглядала тендітною. Власник однієї закусочної, з жалем узяв її на роботу і побачив, що вона залишилася сама в чужому місті.
Але робота в закусочній була важкою і виснажливою. Хе Сялянь раніше ніколи не працювала, і миття купівлі брудної посуду на задвірках кухні, життя у старій та дешевій кімнаті — все це викликало в неї глухий опір.
Вона живе в Шанхай, яка недавно приїхала до неї. Але вже з модних сукнях і фарбованою губами іноземного виробництва завжди була улюбленою й квітучою.
Хе Сіолянь швидко сміялася, чим вона займається. З одного боку, вона знехтувала цією дівчиною і не могла протистояти спокусі. Вона навіть не була такою вродливою, як Хе Сіольнь. У наш час всі сміються над бідністю, але не з проституцією. Чи ж багатому чоловікові, який став коханкою і родив йому дитину, не можна чекати на багату господиню? Хто тоді буде зневажати її?
Зрештою вона не встояла перед спокусою і стала на це. Але реальність виявилася не настільки оптимістичною, як їй грізло. Справжні багатих клієнтів їй не довелося зустріти, серед них були лише одні невдахи, які хотіли користуватися нею, і конкуренція була жорстокою.
У Шанхаї не бракувало гарних дівчат, особливо в підпільних закладах, де молодих і привабливих жінок було хоч відбавляти, і більшість з них були сюди продані.
Хе Сіольнь з усіх сил черпала за будь-яку можливість. Вона навчилася накладати макіяж, щоб виглядати привабливіше. Але вона й уявити не могла, що зустріне тут Хе Ченцзу.
Сором, нестерпна радість, нерішучість, страх... Всі ці емоції зрештою злилися в одну тверду думку.
Вона більше не хотіла жити в злиднях! Їй було байдуже, з ким вона на все готова, якщо тільки це дасть їй комфортне життя!
Коли Хе Сяля побачила ноги Ченцза, вона впала в брезент і зрештою довела справу. Яка різниця? Все одно краще, ніж спати з потними старцями, яких вона навіть не знає!
Після всього Хе Ченцзу притягнув ХЕ Сялянь до себе і нарешті згадав про її колишні слова.
- Ти казала, що знаєш де живе ця повія Му Сян?
— Так, я бачила її. — Тоді я була у безвиході і попросила її допомогти. Але я й уявити не могла, що вона виявиться такою жорстокою! Вона не тільки вдарила мене, але і тикала в мене голками, а потім вигнала на вулицю.
Вона люто ненавиділа ту жінку, вважаючи, що саме вона довела її до такого стану. Якби Хе Ченцз пішов і влаштував Му Сян неприємності, це було б просто чудово. Сама вона не сміла завдавати Му Сян шкоди, але Хе Ченцзу був іншим. Він був чоловік, та ще з грошима і підтримкою, хіба він міг боятися тієї Му Сян?
Хэ Ченцзу фиркнув:
— Вона тоді втекла з грошима моєї сім’ї, я ще почитаю. Раз знаєш, де вона, веди мене, влаштуємо скандал прямо у неї вдома.
Хе Сяйля, як уже бачивши зганьблену Му Сян ганяти з дому, із задоволенням приготувалася:
— Ладно. Я якось потайки простежила за нею до її будинку. Я також часто бачила, як вона ходить у ресторани західної кухні.
Ці слова лише посилили обурення Ге Ченцза:
— Вона має нахабство жити таким комфортним життям? Поглянемо, як я знищу її!
*
Шанхай покрив густий шар снігу. У бабусі Ян була особливо хвора коліна, тому вона могла сидіти біля пічки і щодня ходити Шуй Інь. Коли вона поверталася з вулиці, то стряхивала з парасольки товстий шар снігу.
— Іди швидше погрійся, на вулиці просто жахливий холод! — Бабусю Ян квапила її залишити речі і підійти до вогню. Вони сиділи біля пічки, пили гарячий чай і дивилися на падаючі за вікном сніжинки.
— Скільки років живу в Шанхаї, а такий сильний сніг бачила лише кілька разів. У минулому році сніг теж був слабким, коли бабуся Ян несподівано відвернулася, зняла окуляри і протерла очі.
Шуй Інь знала, про що вона думала. Дорогенька, мабуть, згадала Хе Сіоань. Минулої зими вони проводили разом, тільки тоді снігу майже не було, лише кілька разів порошило, і Хе Сянь, обшукавши весь двір, дещо як осліпила двох маленьких сніговиків на кам'ятому столі. Бабуся Ян тоді говорила дівчинці, що через кілька років вона може випасти « сніг », який сипається біля входу великого снігу.
Цього року було багато снігу, а дитину, яка любила ліпити сніговиків, вже не існувало.
Шуй Інь встала, щоб нарізати овочі, а бабуся Ян взяла шерсть, що лежала поруч, і почала класти, але незабаром пролунав гучний стук у двері.
— Хто там? — Бабця Ян піднялась і пішла відкривати.
За дверима стояли хлопець з дівчиною. Молодий чоловік сидів у інвалідному візку і потиснув тростиною на двері. Побачивши її, він зухвало підняв брову:
— Му Сян тут живе?
Бабушка Ян не сподобався з першого погляду, але тон її залишався ввічливим:
— Вона дійсно живе в мене. Вы к Му Сян? Ким ви їй приходите?
Але Хе Ченцза не став її слухати. Відштовхнувши стару палицю, він наказав Ге Сіольню відвезти його всередину і закричав:
— Му Сян! Му Сян, виходь, твою мать!
Шуй Інь, почувши шум, вже вийшла, на ній все ще був фартух.
Бабуся Ян мало не впала від поштовху тростиною. Побачила. Що пара врвалася у будинок, вона поспішно увійшла слідом, строго запитавши:
- Що ви робите? Негайно забирайтеся!
Хе Ченцз і Хэ Сяольнь проігнорували її, звертаючись тільки до Шуй Інь:
— Му Сян, а ти добре заховалася, живеш у розкоші! Ну, ми прийшли з тобою розрахуватися!
Шуй Інь зняла фартух і відкинула в сторону. На її обличчі гралася легка усмішка, коли вона окинула непрошених гостей поглядом з бігу.
Хе Сялянь, зустрівшись з її поглядом, відчула, як мимовільно смикається колись проколотий палець, але, подивившись на Хи Ченцзу, що розмахує тростиною, вона відчувала себе впевненіше.
https://literna.net/uk/books/115-aktrisa-potraplyaye-v-melodramu-strazhdannya-zaversheno