Люди, які оточували мене, дивилися на мене з жахом і сміхом.
Вони думали, що мене жорстоко кинули, і я була настільки пригнічена через це.
На мить всі подивилися на мене з жалістю.
Насправді, після повернення додому і отримання цих грошей я хотіла зробити ще дещо.
Хоча я не знала, чи це можливо, але після довгих роздумів вирішила спробувати.
Я швидко витерла сльози, встала у центрі села і попросила всіх зібратися навколо мене:
- Жителі села, Чаонь хоче дещо сказати. Чжаолан... як наслідний принц, після повернення до палацу ти неминуче будеш думати про труднощі, які тобі довелося пережити в Лотосовому селі.
Усі присутні зрозуміли, що я кажу.
Зрештою, серце правителя непередбачуване.
Ніхто не наважувався ризикувати, думаючи, що Лі Юаньчжао раптом змінить думку і захоче стерти з пам'яті про своє нещасне життя в Лотосовому селі.
Для такої безсердечної людини, як він, це було цілком можливо.
Я хотіла використати це як привід для розгону жителів села.
І дійсно, все запідозрили несправжнє і почали обговорювати між собою:
- Чорт забирай, що нам тепер робити?
- Наші предки жили тут поколіннями, якщо ми переїдемо...
- Люди ось-ось помруть, кому яке діло до таких речей!
Настав відповідний момент, і я повільно сказала:
— Чжаолан — той, кого я прибирала, тому я мушу нести за нього відповідальність до кінця. Тому я, Чжу Чаойнь, готова взяти на себе всі витрати по переїзду з Таросового села і продовжити розселення всіх людей, яким потрібно буде переїхати протягом двох днів.
Це викликало обурення.
— Це чудово, Чаойнь, невже це правда?
— Правда?
Я кивнула.
Коли я побачила, як дедалі більше селян з ентузіазмом занотовуються, то відчула полегшення.
З дитинства я не мала нікчем, але харчувалась їжею для мешканців Лотосового села.
Тепер, коли я використала цю можливість переродитися, я природно хочу зробити все можливе для всіх.
Таким чином, мої тривоги нарешті вщухли.
Проблема села була вирішена і тепер виникла інша проблема...
Я подивилася на Ван Цзіньхуа поруч зі мною.
Вона сиділа на краточках і ридала.
- Я цього не хочу! Я теж хочу, щоб до мене додому прийшов красивий чоловік в чоловіка, бажано навіть гарніше Його Височності наслідного принца...
Мої губи прослизнули.
Ми з нею були сиротами, без родичів.
Згадуючи її трагічну долю в попередньому житті і враховуючи її теперішнє становище, навіть маючи гроші, вона могла легко стати жертвою шахрайства якої-небудь безсердечної людини.
Я впала на коліна, витерла її сльози.
- Я відведу тебе в найкраще місце. Хочеш піти зі мною?
Вона підняла очі, затуманені слізьми.
— Куда? Може, щоб знайти чоловіка?
— ...Заткнись.
***
Як остання, хто пішла, я спалила це місце дотла.
Сидячи на камені і дивлячись на руїни села Лотоса, я повністю прощалася з болісними спогадами про минуле життя, відчуваючи абсолютне полегшення.
Цього разу ніхто не помре від цієї чуми.
Усі матимуть гроші, і вони житимуть добре.
- А де саме знаходиться те місце, про яке ти говорила на днях? — запитала Ван Цзіньхуа.
Я трохи усміхнулася, підняла вуаль і відповіла:
— Столиця, - Це був ще один план, який я придумала після отримання грошей.
Як тільки я збагатила цей зріст, то хотіла покинути це місце і поїхати в найбезпечніше місце у світі, де могла б заробити більше грошей.
Столиця була жвавою, абсолютно необмежених можливостей.
І найголовніше, я не хотіла бути подібною до своїх предків, які ніколи не покидали це маленьке село аж до смерті.
Річка поступово відступила далеко.
Але я не знала, що через три дні до села Лотас прибуло кілька чоловіків у чорних одягах.
Перший, однак, був у синьому одязі, і його гарні риси обличчя все ще були ледь помітні, витверезна неприступна ауру благородства.
Він прибув у село, яке тепер було спустошене, залишилися тільки руїни.
Фігура трохи б’ється, але не зрушила.
Решта чоловіків в чорному, йдучи вздовж струмка вниз за течією, здавалося, щось шукали, але врешті повернулися з порожніми руками.
Тільки юнак у синьому, коли він збирається піднятися на платформу, раптово впав на землю.
З’ясувалося, що його з силою вирвало кров.
Коли новий імператор зійшов на трон, у Шенцзіні раптово з’явилася вишивала майстерня Юньшеан.
Коли майстерня тільки відкрилася, вона широко розповсюдила оголошення про бездомних і бідних жінок у ролі робітниць.
Вона не тільки забезпечувала їжу і житло, але й пропонувала навчання вишивці. Вони навчилися працювати в майстерні.
Це оголошення викликало переполох серед мешканців столиці, які вважали його рекламним трюком.
Лише за шість місяців Юньоан прославилася по цілій столиці своєю « вишивкою золотими листками ».
Вишивка була дуже різноманітною і новаторським дизайном, вона приваблювала багатьох поклонниць серед відомих дам столиці.
Ходили чутки, що власницею вишивальної майстерні була жінка на ім'я Ван, яка завжди носила тонку вуаль, а це додавало їй загадковості.
— Пані Чжу, ви явно волоцюгальної майстерні, так чому ж ви дозволяєте пані Ван демонструвати себе публічно? - Дочка прем'єр-міністра Інь Ціньюнь вибирала в майстерні повишивку і розмовляла зі мною.
Я посміхнулась, але замовкла.
Коли я вперше приїхала до столиці, то відкрила Юшіан і купила для себе великий маєток. Циньхуа, фармацевт, відкрила клініку біля Юншеан.
Завдяки наполегливій праці кожен з цих невеликих бізнесу зрештою досяг успіху.
Однак це територія Лі Юаньчжао.
Я все ж таки призначила Цінґахуа стати публічною власністю Юньшана.
Раптом вона, здається щось згадала:
— Ах так, на днях, коли я супроводжувала батька на палацовий бенкет, я подарувала імператору пару квіткових ширм, які ти вишила, — Раптом мої руки, що рухалися рахунком, раптово зупинились.
— Він подивився на вишитий тобою ієрогліф « Голоко», перекинув келих з вином і раптом сильно закашляв... Він також ставив мені багато дивних запитань. Він запитав мене, хто вишив ці ширини.
У ті часи, коли я була з Лі Юаньчжао, кожного разу, як в нього рвалася одяг, я ремонтувала її для нього і завжди непомітно вишивала ієрогліф « облако» біля його грудей.
Я назвала це його талісманом.
Я думала, що Лі Юаньчжао ніколи не помічав такої деталі.
Але потім я помітила, що в ім'я цієї дівчини теж є символ "облако" і мимовільно відчула себе щасливішою.
https://literna.net/uk/books/106-palats-pozolochenikh-klitin