Останнім часом його охоронець почав з'являтися дуже часто.
Кожного разу Лі Юаньчжао мучив мене, наче у нього не закінчувалася енергія.
Після того як я засинала від виснаження, він вставав, одягався і виходила з кімнати.
Так само і сьогодні.
Його повернення до палацу неминуче?
Я уважно стежила за тим, що відбувається. Коли Лі Юаньчжао встав, я тихо підійшла до дверей.
За дверима він розмовляв зі своїм охоронцем, стоячи до мене спиною.
Захопивши подих, я прислухала.
- Ваше Високість, цей день наближається. Які у вас плани щодо міс Юнь?
Почувши це, я відчула хвилювання.
Лі Юаньчжао мовчав.
- Зрештою, міс Юнь врятувала вас. Вона закохана в вас. Якщо вона цікава для вас, ви можете зробити її своєю наложницею - Я сказав вартовий.
Юаньчжуо, який має надзвичайно м'який голос, відповів спокійно:
— Я б ніколи не привів сільську жінку до палацу. Наші стосунки були лише скороминущими заняттями. Подарувати їй тисячу таелів золота — Це вже величезна послуга.
Через те, що Лі Юаньчжао стояв до мене спиною я не могла розгледіти вираз його обличчя.
Я бачила лише, як охоронець похитав головою і жалкував.
У цей момент всі його слова розчинилися в моїй пам'яті.
"Ти сідаєш таелей золота" - У мене було єдине, що я пам'ятаю.
Я подавала дику усмішку, стримала сміх і знову лягла на ліжко.
***
Лі Юаньчжао не знає, що я народилася.
З самого початку я знала, що він — покидьок.
До мого переродження його знайшла не я, а Ван Цзіньхуа з того ж села.
Одного разу, збираючи траву, вона знайшла біля входу в село вродливого молодого чоловіка, що викликало переполох у цілому селі.
Ван Цзіньхуа була неприродною, але вона цінувала свій зовнішній вигляд і довгий час залишалася одинокою.
Вона без пам’яті закохалася в Лі Юаньчжао і наполягала на тому, щоб вона одружилась.
Напередодні весілля я порадила Цзіньхуа добре все обміркувати:
— Чоловіки повинні мати справжні навички, а не просто гарне обличчя.
Раптом я помилялася.
У день повернення Лі Юаньчжао в палац він був одягнений у розкішну корону і зміїну мантію, а сто тисяць солдат стояли на колінах, вітаючи його. Дороги в селі були повністю закриті.
Мешканці села ніколи не бачили такого видовища і жахалися.
Тільки тоді я зрозуміла, що чоловік, якого Ван Цзіньхуа прихилила, насправді був наслідним принцом.
— Амнезія Лі Юаньчжао завжди була приданою.
Це був всього лише привід, щоб приховати його справжню особистість.
Він навмисно переховувався в нашому віддаленому селі, чекаючи слушного моменту і таємно залагоджуючи плани.
І тепер він став абсолютним переможцем у боротьбі за трон.
Коли Лі Юаньчжао проходив повз Ван Цзіньхуа, він був абсолютно байдужий: його мантія пронеслася повз неї навіть не подивившись на неї.
Проте Ван Цзіньхуа почала одержимо ідеєю стати наслідньою принцесою.
Вона плакала, чіплялася за скарби, які дала їй Лі Юньчжао.
Я була абсолютно спантеличена.
Чому ж мені було плакати?
На її місці я б використала цим майбутнім імператором, спала б з ним стільки душ.
Як тільки він повернеться до палацу, я буду забезпечена на все життя, живучи за багатством імператорського палацу.
У будь-якому випадку, я б нічого не втратила.
Несподівано, через рік після сходження Лі Юаньчжао на престол у селі спалахнула чума.
Мешканці села захворіли й померли, і я теж не могла уникнути своєї долі.
Перед тим як я випустила останній подих, у моїй пам’яті з'явилося холодне обличчя Лі Юаньчжао.
— Я справді заздрила...
Ось це удача!
Якби мені так само пощастило, як Ван Цзіньхуа, я б хоч могла змінити свою теперішню долю.
Я думала, що моє життя закінчилось так швидко...
Коли я знову розплющила очі, то переродилась.
Цього разу, не кажучи ні слова, я кинулася в село - не для чогось іншого, а щоб знайти Лі Юаньчжао раніше Ван Цзіньхуа.
Я щодня впряглася, півмісяця з нетерпінням чекали його прибуття, аж поки не з’явився тяжко поранений Лі Юаньчжао.
Перед тим як він впав у непритомність, я відразу привітала його усмішкою і обережно підтримувала.
— Хто ти? Де це я? — Злеглий Лі Юаньчжао все ще був у свідомості.
Він притиснув меч до мого горла, не даючи мені наблизитися.
Але мені було байдуже.
— Пане, я прийшла врятувати вас, — напружений, але турботливим голосом вимовила я.
Я не дозволила Лі Юаньчжао чинити опір: одним швидким рухом я підняла його на спину і потягнула додому.
На зворотному шляху, ігноруючи його приглушені стогнисті стогони болю, я була вкрай зворушена:
« Ця неймовірна удача, я нарешті отримала її!»
***
Коли Лі Юаньчжао знову прокинувся, його доля була повністю перекладена — цього разу він лежав у мене вдома.
Перед ним були підготовлені ліки від помилок, падінь, синців і розчавлень. Все це я приготувала для нього давним-давно.
Я вже скупила всякі рідкісні ліки на ринку, боячись, що не зможу вилікувати Лі Юаньчжао.
Я зневажила руки:
— Пане, що призвело до вашої травми? Я вас вилікую!
Це дивно, що Юаньчжао глянув на мене і вагався потягнутись за ліками.
Цього разу, як і раніше, він збрехав про амнезію.
Схоже, все повернулося на круги своя.
Я не почала викривати Лі Юаньчжао і натомість підіграла йому, тримаючи його у себе вдома.
Через деякий час ми одружилися.
***
Після одруження я почала ставитися до Лі Юаньчжао ще важче.
Не тільки тому, що він був моїм джерелом доходу, але й тому що був наслідним принцем, майбутнім імператором.
Якщо б я зараз не заробляла на нього і він завдавала мені болю, то навіть моє життя опинилося б у небезпеці.
Щодня Лі Юаньчжао ходив у місто забивати свиней і продавати м'ясо, а я, несучи маленьку кошику з їжею, йшла по дуже довгому гірському шляху, щоб доставити йому воду та продукти.
https://literna.net/uk/books/106-palats-pozolochenikh-klitin