Після того, як Лінь Вейся пояснила це з Цзян Хеном, він більше не турбував її і вони знову стали просто колегами.
Лінь Вейся працювала в центрі зовсім недовго, коли її відправили у відрядження до Гаучена. Разом з нею поїхали двоє старших співробітників, які по дорозі багато піклувались про неї, так що командування пройшло досить гладко.
Коли вони прибули до Хучена, спочатку зустрілися з партнерами, а потім провели довгу і нудну конференцію, головною темою якої були клінічні випробування та підтримка застосування електроакупунктури для лікування пацієнтів із депресивними розладами.
Після переговорів партнери запросили їх до ресторану на узбережжі Гуцзян, вечеря пройшла досить приємно. Після того як Лінь Вейся щодня поверталася до готелю, вона ледве вмилася і впала на ліжко.
Дорога і цілий день нарад вимотували її до межі. Важкі повіки зімкнулися, і через мить вона вже міцно спала, а екран телефону в її руці загорявся кілька разів, показуючи вхідні виклики від Бань Шена.
Вона так і не відповіла.
Наступного ранку, о восьмій годині, Лінь Вейся прокинулася. Коли вона чистила зуби у мушлі, колега зовні гукнув її:
— Вейся, твій телефон.
— Иду.
Лін Вейся сплюнула піну з зубної пасти, набрала в долоню води з-під крана, ополоскувала рот, поставила склянку і вийшла.
Піднявши телефон з подушки, вона побачила, що дзвонить тітка. Лінь Вэйся відповіла, і наступної секунди в трубці пролунав телефонний голос тітки:
- Ой, я тобі цілу вічність дзвоню що ж ти тільки зараз взяла трубку?
— Тільки що чистила зуби, тітка, — відповіла Лінь Вейся.
— Ах так, сьогодні ж твій день народження, знаєш? Я тобі червоний конверт відправила, не забудь отримати, а після роботи сходи з колегами поїси нормально, - кричала тітка на тому кінці проводу.
Сьогодні її день народження 25 квітня. Ще тиждень тому Лінь Вейся згадала про це, але сьогодні зовсім забула.
Вона піднесла телефон до очей, відкрила WeChat — тітка і правда прислала їй червоний конверт. На губах мигнула легка усмішка:
— Спасибі, тітка.
Добре, що тітка цього року згадала про її день народження.
Лін Вейся посиділа на краю ліжка, поговорила з тіткою ще трохи про домашні справи і повісила трубку. Коллега Жуй якраз наносила пудру на обличчя і, посміхнувшись, сказала:
- Сьогодні твій день народження? З днем народження.
— Дякую, - згадавши щось, Лінь Вейся звернулася до неї: "Серце Жуй, у тебе сьогодні немає ніяких планів? Може, після роботи я запрошу тебе повечеряти біля пристані? Я якраз бачила в інтернеті, що там є один досить відомий ресторан.
Та зачинила кришку пудрениці, і в кутках її очей з'явилися ніжні зморшки:
що у день народження даєш мені нагоду покохатися.
Вранці Ліне Вейся та її колеги об’їхали одну психіатричну лікарню за іншою, збираючи дані. Пройшовши весь ранок, вона натерла п'ятки до тонких кривавих мозолів.
Під час перерви кілька колег піднялися на дах будинку і закурили.
Затиснувши в губах тоненьку дамську цигарку, Лінь Вейся звиклий рух запалювала запальничку і потім передала запальничцю поряд з колегою. Тонки струмені диму обвивали її фігуру, придаючи їй ще більш холодний і загадковий вигляд.
Лін Вейся присіла на кам'яний виступ, в лівій руці тримала сигарету, а правою дістала телефон і набрала номер Бань Шена.
Бань Шен не відразу взяли, здавалося, був у галасливому місці — голос доносився крізь гул натовпу, а його холодний голос звучав як крижини в склянці:
— Алло.
— Це я, - машинально відповіла Лінь Вейся.
Бань Шен розслаблено посміхнувся, його кадик дригнув, і він запитав:
— Чим займаєшся?
Довгий блідий пальці стискали сигарету, тютюн повільно тлів. Лінь Вейся сама не знала чому, але їй стало трохи ніяково. Вона затушила тліючий кінчик сигарети об камінь, пролунав шипливий звук, і йскри безшумно погасла. Вона відповіла:
— Відпочинаю. Ти сьогодні мені так і не подзвонив, — визнала Лінь Вейся.
Бань Шен посміхнувся, низький і хрипловатий голос пролунав прямо у вуха через нестабільні перешкоди:
— Сама подивися, скільки пропущених у тебе було вчора?
Вона не відповіла ні на один.
Ці слова допомогли Ліні Вейся почуватися ніяково. Сьогодні її день народження, і вона не знала, чи пам'ятає про це Бань Шен, тому запитала:
- Я хотіла сказати, сьогодні...
У трубці, здається хтось гукнув його. Бань Шен не звернув уваги, а потім повільно вимовив:
— Є справи, я передзвоню.
Через мить у трубці роздалися гуски, відрізавши три слова: « У мене день народження» і на душі раптом стало порожньо.
Лінь Вейся дзвонила тільки заради того, щоб почути від Бань Шена « з днем народження », але він не пам'ятав. Ну і добре, звичайно, але вона хотіла хоча б попросити у нього поздоровлення, проте він просто кинув трубку.
Колега якраз покликала Лінь Вейся вниз. Вона прийшла в себе, дістала з сумки серветку, підібрала окупок і, спускаючись по сходах, скомкнула його та викинула у смітник.
Після того як Лінь Вейся закінчила роботу, вона відкрила міні-програму у телефоні і знайшла той самий ресторан причалта й взяла талончик в чергу. Спускаючись сутінки, розкоші й марнота Хувена переливалися в неонові вогні, вечірній вітер був куди прохолодніше денного дня.
Лінь Вейся вийшла з консультаційного центру разом із сестрою Жуй і вже хотіла зловити таксі, як телефон сестри Джуї задзвонив повідомлення. Та відкрила їх і винна подивилася на Лінь Вейся:
— Сяо Сю, извини, мій чоловік у відрядженні до сусіднього міста, він закінчив раніше і вже їде поїздом, мені потрібно зустріти його. З днем народження!
Лінь Вейся трохи посміхнулась:
— Нічого, будь обережна.
Коли вона пішла, Лінь Вейся залишилася стояти посеред вулиці і не знала куди побитися. Вона дістала телефон і відмінила тільки що взятий талончик. На дорозі вирвалося багато руху, довкола нас постійно прогулювалися перехожі.
На душі чомусь стало самотньо. Дивно, можливо тому що сьогодні її день народження.
Вона безцільно блювала по вулиці Фуань і побачила магазинчик з морозивом. Лінь Вейся відразу купила коробочку лимонного морозива. І, наче у відметку, взяла найхолодніше з морозильної камери.
Все одно його зараз немає поруч, можна їсти скільки завгодно.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno