Дівчинка зажмилася, потім кивнула і, вказуючи на шию, ледве виговорила:
— Там... один брат, у нього на шиї метелик... Він просив мене віддати їх тобі. Він сказав... Якщо він сам дасть, ти напевно відмовишся. Він сказав, що ти не хочеш його бачити.
Очі Лінь Вейся наповнились слізьми. Вона сильно потекла повіки, і сльози покотилися ще сильніше.
У неї був свій робочий стіл у притулку. Вона побігла до кімнати, відкрила замкнену скриню — там лежали всі листівки і подарунки, які Дінддін щороку передала їй.
Вона сіла і почала перебирати листівки. На кожній було написано:
«Xia, вітаю з перемогою».
«Xia, з днем народження».
«Xia, з Різдвом. На вулиці сніг".
«Xia, с Днем Св. Валентина".
Кожна листівка починалася з «Xia», а в кутку був намальований маленький синій акулок, ніби він ховався, боячись, що його помітять.
До листів додавалися подарунки: браслети, шарфи та сережки. Вона завжди отримувала їх наспех і не вдивлялася, просто прибирала до скриньки та охороняла.
Весь цей час, навіть коли вони розлучилися, Бань Шен таємно залишався частиною її життя.
Розставання було важким: його відправили за кордон, він був поранений її вчинком, але навіть після того, як вона завдала йому болю, Він продовжував любити її.
І "Фонд Вейся" - він пожертвував гроші, називаючи фонд її ім'ям. Як сильно потрібно любити людину, щоб так піклуватися про те, що дороге їй?
Раптом Лінь Вейся згадала вечірку на другому курсі. Грали в « праводу або дію» і їй випало подзвонити першому кохання, кажучи: « Я тебе не люблю.
Вона була п'яна і погано співображала. Вона набрала номер, думаючи, що він вже не працює, але в трубці роздалися гуски.
Серце завмерло.
Відповідь не була. Тиша. Вона не могла вимовити ні слова, в голові було порожньо.
Тоді, набравшись сміливості, вона випалила:
- Я тебе не люблю.
Відповідь - тиша. На іншому боці хтось упустив пляшку, і по залу пронісся крик. Всі заклопоталися, і в цьому шумі вона раптом почула низький голос:
— Но я люблю тебя.
Вона тоді подумала, що їй почулося. Але тепер вона знала, що це правда.
Сльози текли по її щоках. Вона зібрала всі листівки та подарунки в пакет і забрала з собою.
Ніч опустилася, неонові вогні мерехтіли. Лінь Вейся йшла додому, телефон був розряжений, в руках вона несла пакет з листівками і подарунками. Вона відкрила двері, і її зустрів аромат їжі.
Піднявши голову, вона зустрілася з Беном Шеном, який сидів у вітальні.
Вони не бачилися місяць. Його волосся трохи відросло, але він залишався все таким же зухвалим. На ньому була чорна футболка, яка відкривала ключицю з татуюванням-бабкою. В руці він тримав відгортку, в роті - сигарету, дим струмився з його губ. Він збирав для неї обувну полицю.
Вона замовила її минулого тижня і скаржилася йому, що не може розібратися в інструкції. Він сказав: « Залиш, я зберу, коли повернуся».
Тоді вона відповіла: « Коли ти повернешся, на ній вже буде порох ».
- Ти повернувся раніше? - Вона дуже здивована.
— Ага, — ліниво відповів він.
Насправді він працював без вихідних, щоб закінчити все раніше і приїхати до неї.
- Що ти приготував? — запитала вона, стоячи в передпокої.
Він продовжував крутити відгортку, його м'язи напружувалися, і він недбало відповів:
- Тушену яловичину з картоплею.
Коли він був за кордоном, вона розповідала про те, як знайшла смачну страву. Але цей ресторан закрили і вона встигла спробувати його всього раз.
Він запам'ятав.
- Ти казав, що зустрічаєшся з дівчиною... Це я? - Нарешті вона зрозуміла.
Він підняв на неї очі:
- З ким же ще?
Вона поставила пакет і підбігла до нього, схопивши за талію.
Він мало не впав, але підтримав її, тримаючи за бедра:
- Хочеш мені спину зламати? Гаразд, якщо зламаєш, будеш все робити сама - посміхнувся він.
Вона почервоніла від його слів. Він плескнув її по стегнах, даючи зрозуміти, щоб вона встала.
Вона відірвалася, але він підхопив її на руки, присадив до себе на коліна і, зтиснувши її обличчя, запитав:
— І за що мені таке щастя?
Вона рідко виявляла ініціативу.
- Хочеш, щоб я взяв тебе у ванній чи перед дзеркалом? Вибирай, — сказав він з хитрою.
Він говорив такі речі без тіні сорому. Вони ще не дійшли до кінця. Іноді, коли поцілунки ставали надто гарячими, вона лякала і говорила, що не готова. Все закінчувалося тим, що вона допомагала йому рукою, або він просто не заходив далі, а потім йшов у холодний душ.
У неї пересохло в горлі. Вона тихо сказала:
- Я хочу тобі дещо сказати.
— Кажи.
— Я все знаю. Про поштові картки... про фонд "Вейся" - вона дивна подивилась на нього. — Я думала, що люблю тебе більше, а ти мене - менше. Прости...
Він перебив її, дивлячись серйозно:
— Нет.
Він любив її сильніше.
Вони дивилися один на одного, дихання змішувалось, і вона бачила себе в його очах.
Він притягнув її за підборіддя і поцілував. Його язик ковзнув всередину, вона обгорнула його шию руками. Поцілунок ставав глибшим, її светр з плечей, відкривши колодку чорного бюстгальтера.
Він підхопив її і поніс до кімнати. Вона обхопила його ногами за талію, поки він цілував її плечі.
Він опустив її на ліжко, і вона напружилася. Вона була твереза, на відміну від тієї ночі, коли у неї була температура. Пальці на ногах підтиснулися, і на тілі виступив піт.
Один з його дотиків — Лін Вейся роздратувала. Бань Шен, зтримуючись, ривав краплі піта їй на ключі.
Біла кофта і чорна футболка з'їхалися на підлозі, малюючи картину пристрасті.
Вона повернулася, обгорнувши білу спину і тонку талію, перехвалену чорним мереживом. У складний вузол були зав’язані бюстгальтера. Він нахилився, пальцями доторкнувся однієї з зав'язок і хрипло запитав:
— Порвати?
— Ні, він новий.
Він посміхнувся:
— Я що, не можу собі дозволити?
З тріском чорне мереживо розірвалося, обвившись навколо його дому. Він перевернув її до себе. У тьмяному світлі вона помітила у нього на грудях, ближче до серця, татуювання англійською, але було занадто темно, щоб розібрати.
Вона нервово відвернулася, але він взяв її за підборіддя і прилькнув до її губ. Поцілунок був різким і пряним, як м'ята, змушуючи її напружуватися.
Її довге волосся переплелися з його сильними руками, в очах його горіла пристрасть. Він дістав щось і впевнено розпакував.
— Ты... Такий умілий... — Прошепотіла вона.
Він посміхнувся, не відповідаючи. Коли він увійшов до неї, вона відчула його напір і силу, і їй здалося, що її ламають навпіл.
— Я це роблю вперше, — прошепотів він хрипло, рухаючись всередині неї.
Вона плакала від болю, але дивне задоволення наростало, і все навколо розпливалося.
Він не внімався:
коли побачив тебе у червоній сукні, що грала на ерху.
— Замолчи, — прошепотіла вона, піднімаючи вії і дивлячись йому у вічі.
Але в його обіймах цей погляд здавався повним принадою.
Він зковтнув, підвів її, розгорнувши спиною до себе і продовжив:
— Коли я був за кордоном і закривав очі, думаючи про тебе... Знаєш, скільки разів я міг?
Вона не знала, як пережила цю ніч. Вона була як метелик у бурю, її крила тремтіли на вітрі.
Але тепер вони нарешті належали один одному.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno