- Якби не ця дівчина, я б і не дізнався про твою хворобу... А-Шен, повертайся додому. Сім'я чекає тебе. Смерть твоєї матері була нещасним випадком, це не твоя провина. Я знав, що ти хороша дитина. Це я збив твоє уявлення про добро і зло. Я не був твоїм орієнтиром у дитинстві, і ти так довго йшов по життю сам.
Батько, не в змозі більше тримати обличчя, просив вибачення, благав.
Хвороба змінює людей. Можливо, він просто постарів.
Бань Шен все ще мовчав. Ніть, натягнута в його розум, була готова обірватися. Він закрив очі, губи його побіліли, біль перекручувала всі нутрощі, наче його живим розривали на частини.
Він був розбитий на осколки і не знав, як зібрати їх докупи.
Раптом з телефону пролунав чистий, телефонний дитячий голосок:
— Братик... Я хочу до братики.
Його темні вії здригнулися, він відкрив очі. На екрані була дівчинка років двох з невеликим, в пухнастій шапці, з великими круглими очима, яка дивилася на Бань Шена.
Нове життя.
У нього з'явилася сестра.
Незалежно від того, була причина зміни номера правдивою чи ні — всі вигадані хрести вини, які він ніс на собі, нарешті можна було скинути.
Сльоза, яку він так довго стримував, нарешті скотилася по його щоці. Оки, що звалили його стільки років... Вітер підійняв їх, і вони розсипалися до пороху.
Бань Шен відчував, як все темне, хворобливе і важке йде з його тіла, поступаючись місцем чомусь новому.
Дівчинка не розуміла, чому її брат плаче і з тривогою в голосі сказала:
— Братик... Не плачь. Гого підує, щоб тобі стало краще. Братку, коли ти повернешся додому? Гого залишила для тебе багато цукерок. Я нікому не дам, тільки тобі. Вона засунула пальчик у рот і нахилилася до телефону.
Бань Шен посміхнувся. Щось тверде в його душі стало м'якше, і він ніжно відповів:
- Коли я видужаю.
— Добре, Гого чекатиме тебе вдома! Братку, я тебе люблю! — Дитинка, навчена бути веселою і живою, послала йому повітряний поцілунок.
Коли розмова закінчилась, настала тиша. Бань Шен вперше відчув, як його нерви розслаблюються, а майбутнє стає ясним і повним надій.
Він повернув телефон Лін Вейся і зустрів її усміхнений погляд.
- Хто сказав, що тебе ніхто не любить? — запитала вона.
Він прибрав прядь волосся з її обличчя і, дивлячись їй в очі, серйозно сказав:
— Сяся, спасибі тобі.
Він розумів все, що вона для нього зробила.
— Хіба ти не хочеш якнайшвидше поправитися і побачити свою сестру? « Вона злякалась його погляду і поспішила змінити тему.
Він повільно зковтнув і подивився на неї:
- Ти поїдеш зі мною?
— Можна, але мене не так легко купити. Вона обернулась руками до ліжка і її очі хитро блищили.
Він підняв брову, ліниво, але серйозно відповів:
- У мене є гроші. Я віддам тобі все.
З того часу Бань Шен повністю присвятився лікуванню — психотерапії та фізіотерапія. Його стан поліпшувався, в очах знову з'явилося світло, він все більше нагадував себе попереднього — впевненого і енергійного.
Лінь Вейся часто гуляла з ним, вони грали в баскетбол або просто сиділи в одній кімнаті, читаючи кожну свою книжку. Їй здавалося, що бути поряд з ним — це вже саме щастя.
Пройшло понад два місяці лікування. Настав Новий рік.
До Нового року лікар виписав йому ліки, і Бань Шена виписали з лікарні. Вони вирішили приготувати вечерю вдома. Разом пішли в супермаркет за продуктами, купили прикраси, парні новорічні написи і вирізьблені з паперу візерунки на вікна.
Повернувшись додому, Бенй Шен вигнав Лінь Вейся з кухні і сам взявся за приготування їжі. Він навіть зварив її улюблений суп.
Лін Вейся взяла стілець, встала на нього і спробувала приклеїти паперове прикраса на чисте вікно, витягнувшись навшпиньки. Вона задерла голову, руки тремтіли від напруженості, і стілець захитався.
Вона злякалася, серце пішло в п'ятки, але наступної секунди сильні руки підхопили її за талію і легко підняли у повітря.
Вона скрикнула.
Він посадив її на плечі і, притримуючи, запитав з легкою усмішкою:
- Куди приклеїти?
— На твоєму лобі, — гризнула вона, але глянувши вниз, злякалась і благала: « Опусти мене!
Він тихо розсміявся, і його груди здригнулася. Він більше не дражнив її і обережно опустив на підлогу.
Все інше він зробив сам.
О восьмій вечора вони сіли один навпроти одного. Бань Шен приготував цілий стіл, в основному її улюблені страви. Лін Вейся сфотографувала їжу і вперше в житті виклала пост у WeChat з підписом: [З Новим роком ^_^]
Це був її перший пост, і він зібрав безліч лайків та коментарів. Коли Мінхуа побачив на фото чоловічу руку з парками та кільцем, він із підозрою запитав: [З Новим роком, невістка! Але чия це рука?]
[Ban: Моя.]
[Цю Минхуа: Вибач, позначився. Наївся "собачої їжі"... З Новим роком!]
Іжань також сказав: [Ну ти даєш. Що ти йому підмішала? Навчи й мене.
Бань Шен відповів: [Я сам так хочу.]
Вони вечеряли разом, налили собі вина. Лін Вейся зробила маленький ковток і, дивлячись на нього, тихо сказала:
— З Новим роком.
— З Новим роком, — відповів він, витираючи краплинку вина з її губ.
Наступного року вони теж будуть разом.
Після вечері вони дивилися новонний гала-концерт. Бань Шен сидів на дивані в чорній товстовці і, обнявши її, присадив до себе на коліна.
Спочатку вони дивилися телевізор, але він почав цілувати її шию. Лін Вейся засміялася, намагаючись ухилитися, але він був наполегливий. Вона повернулася і відповіла на поцілунок.
Його рука заплуталася в її чорних волосах, руки обгорнули його шию. Вони цілувалися, відкриваючись одне одного лише на мить, щоб подивитися в очі і посміхнутися. У їхніх поглядах була така ніжність, що вони могли розтопити один одного.
Він знову нахилився і поцілував її. Дихання змішалося, руки ковзали по її тілу. Лін Вейся здригнулася, відчуваючи, як всередині все перевертається. Поцілунок поглиблювався, і дихати ставало дедалі важче.
Вона злякалася, відштовхнула його, і коли вони відрізалися, на її губах залишився вологий слід. Він дивився на неї важким поглядом, горло його пересохло, і він знову прив'язав її до себе, цілуючи в губи.
« У мене є для тебе подарунок, — сказала вона, вислизнувши з його рук, і втекла до кімнати.
Вона повернулася з великою прямокутною коробкою. Бань Шен, ліниво розвалившись на дивані, дивився на неї тим же тісним поглядом.
— У мене є подарунок для тебе, - сказав він, простягаючи її темно-синю коробочку.
Вона сіла поруч з ним, тримаючи свою велику коробку, і відкрила його. Усередині знайшли коло Van Cleef & Arpels у вигляді метелика, який має рожеві сапфіри та діаманти. Воно сяяло у світлі, засліплюючи своєю красою.
— Воно чудово, — захлеснула вона.
— З Новим роком, дитинко, — серйозно сказав він.
Він зацікавився її коробкою і хотів її відкрити, але вона соромилася й сказала:
- Мій подарунок не такий дорогий.
Він підвів брову, повільно розгорнув її і заглянув всередину. У коробці лежали десятки зелених дахів. Він нахилив коробку, і кришки посипалися йому на руки та коліна.
Він підняв одну кришку, на ній було написано: « Ще одна пляшка». Він повернувся до неї, і вона соромившись пояснила:
— Це недорогий подарунок. Ти казав, що тобі не щастить, тому я хочу віддати тобі трохи своєї удачі.
Щоб зібрати ці кришки, вона купила багато пляшок і випила стільки, що їй стало погано. Потім вона роздала їх своїм дітям у притулку та однокурсникам, з однією умовою — віддати їй кришки. Зрештою друзі почали ховатися від неї, тому що не могли більше пити.
Вона зробила це заради нього.
Вона хотіла зібрати весь удачу в цьому світі і подарувати її своєму юнаку.
Його погляд був прикутий до неї, і всі стіни, які він вибудував навколо свого серця, впали. Він був переповнений вдячністю і любов’ю.
Її подарунок був безцінний.
Він відчував, що удача всього його життя полягала в тому, щоб зустріти її.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno