На вихідних Мен Цза з друзями приїхала до Ліні Вейся переночувати. Лінь Вейся вміла піклуватися про людей: коли Мен Цзи прокинулася вже далеко за полудень, виявилося, що Лін Вейсь не тільки зварила їй суп від похмелья, але й на кухні її чекав теплий сніданок.
Мен Цзи обхопила Лінь Вейся за плечі.
Ліній Вейся гримнула її по плечу:
— Ладно, иди мой руки.
Мен Цзи помила руки, сіла за стіл, взяла ложку, але, згадавши щось, підмигнула Лінь Вейся:
- Я все-все чула.
- Що чула? — Линь Вейся налила їй склянку води.
— Про вас с Бань Шеном. Хтось бачив, як в четвер вдень ви вийшли з лабораторного корпусу один за іншим. На дошці оголошень університету просто ураган, особливо твої поклонники-парні там воюють, жартома кажуть, що теж будуть копіювати на GTR. Що за нісенітниця, як поверхнево! Крім цих криків, я ще подивилася на фото, які вони таємно зробили. У вас двох прямо хімія, очей не відторвати, дуже красива пара, - піддразила Мен Цзи.
Фото, про яку розповідала Мен Цзи, на дошці оголошень університету було дуже яскраво з фіолетовим символом. Ракурс спіймає вдало: хлопець в чорній куртці, з прямої світлою шиєю, крокує назовні. Ззаду йде висока струнка дівчина, видно лише профіль — яскраві губи, білі зуби і рука опущена вниз. Високий хлопець тримає сигарету, рука відведена назад.
На тлі білого неба ракурс створює ілюзію, ніби вони тримаються за руки, але точно нічого не розгледіти.
Мен Цзи домовила і помітила, що вираз обличчя Лінь Вейся змінився. В мить ока вона згадала все, що Вейся розповідала раніше, усе складалося докупи і вона випалила з пафосом:
— Да ладно? Колишній? Господи, він же кинув такий вуз, як Пенсільвіанський університет, повернувся до Китаю — значить, саме заради тебе, такої відданої!
У Лін Вейся стисалося серце, вона похитала головою, обличчя помрялось:
— Навряд чи, зараз він зі мною майже не спілкується.
А спілкування — це дуже холодне явище.
Мен Цзи хотіла ще щось сказати, але на столі задзвонив сигнал повідомлення. Лін Вейся взяла телефон, глянула - це було від Нін Чао: [Гей, подруга, ти ще минулого разу перед від'їздом пообіцяла мене пригостити, а я все чекаю.]
Лінь Вейся посміхнулась. Поліцейська академія, де Нін Чао навчався в університеті, була лише шість зупинка на автобусі.
[Тоді приїжджай, угощаю шашликом по-сичуаньськи] — Відказала Линь Вэйся.
Відправивши повідомлення, вона згадала, що Мен Цзи все ще сидить у неї і підняла очі:
— Я зустрічаюся з однокласником, поїсти. Хочеш приєднатися?
Мені все одно нічого робити, Мен Цзи погодилася.
Лін Вейся набрала Нін Чао: [Ти не проти, якщо я приведу подругу?]
Нін Чао відповів швидко: [Які проблеми, приходьте разом.]
Взимку в торгових центрах ресторани з хого завжди чергуються. Лінь Вейся і Мен Цзи сіли один навпроти одного. Мен Цзи вибирала страву на айпаді і одночасно питала, чи є Лінь Вейся гриби.
Лінь Вейся відповіла, що їй все одно, обмеження на їжу немає. Незабаром знизилася висока фігура Нін Чао.
Він був у чорній куртці з шнурівкою, тільки що після тренування, під нею - темно-синя форма, м'язи на грудях рельєфно виступали.
На лівій стороні грудей виблискувала зірочка.
За два роки в поліцейській академії очі Нін Чао стали ще темнішими і яскравими, у ньому вже не було тієї хуліганської зухвалості, він став дорослішим та стриманішим.
Нін Чао, як тільки сів, почав ошпарювати окропом посуд для дівчат. Мен Цзи з того моменту, як він увійшов, не сводила з нього очей.
- Сяйся, познайомишся? — Мен Цзи штовхнула Линь Вейся ліктем.
Ліній Вейся відірвалася від меню і потихнилась:
— Це мій друг зі школи, Нін Чао, вчиться в сусідній поліцейській академії на другому курсі. А це моя подруга, Мен Цзи, з мого курсу, режисерський факультет.
Мен Цзи відразу ж широко простягнула руку, розкрила алі губи в усмішку:
- Привіт, значить ти молодший.
Вона спеціально підкреслила слово "молодшийкурсник" і не зводячи з Нін Чао своїх темних очей. У голові пронеслося, і ми побачили вовка. У цьому чоловікові було щось грубе, але привабливе, з нальотом аскетизму.
Офіціант приніс страви, Нін Чао відразу прийняв їх і поставив на стіл. Він зовсім не зреагував на загравання Мен Цзи, тільки подивився на неї:
— Я другогодник.
Цей епізод швидко забувся. Лін Вейся і Нін Чао, поїдаючи хого, говорили про свої справи, а Мен Цзи змушувала жарти - атмосфера була неприємною.
У середині вечері офіціант подав суп. Мен Цзи сиділа з краю і, не думаючи, потягнулася рукою, щоб прийняти його. Лінь Вейся помітила це і від страху закричала.
У той самий момент, коли її білі, як цибуля, пальці вже майже торкнулися розколеного глиняного горщика, сильна рука перехопила його - Нін Чао прийняв посуд і коротко сказав:
— Давай я.
За їжею Мен Цзи мигцем глянула на руку Нін Чао, покриту венами.
Мені Цзи, навпаки, стало ніяково.
Коли обід уже наближався до кінця, Нін Чао відклав палички і пішов у туалет, Мен Цзи також поставила склянку з соком та пішла за ним. Вона почекала біля виходу з туалету, помітила чорну фігурку, крокнула назустріч, і в голосі на відміну від колишньої грививаності, прозвучала серйозність:
- Дякую.
Коридор до вбиральні був вузьким і повним людям, Нін Чао вже відкрив рот, щоб щось сказати, як раптом побачив, що перехожий от-ось вріжеться у неї, і різко дёрнув за руку.
Зазвичай тренування в поліцейській академії Нін Чао були на межі, та і звідки йому було знати, що ця дівчина на вигляд досить висока, на ділі виявиться такою легкою, - одним ривком притягнув до себе.
Мен Цзи всім тілом влетіла йому у груди.
Його гарне та ніжне створіння в руках - Нін Чао на мить розтерався, потім обличчя його потемніло і процідив крізь зуби:
- Ти встанеш чи ні?
Мен Цзи трохи відірвалася і знову прийняла легковажний тон, вона недбало стягла з зап'ястя гумку для волосся з гелікоптером, звунула її в руку хлопця і сказала:
— Наступного разу приходь з цим на перший курс режисерського факультету, до мене буде тобі нагорода - вважаю це моєю вдячністю за сьогодні.
Раніше Мен Цзи завжди закидала удочку і чекала, поки її наздоженуть, а сьогодні вона проявила ініціативу. Вона вже в думках раділа, але не встигала опам’ятатися, як над нею нависла висока тінь.
Нін Чао спритно, як заправський оперативник, перетворив гумку на наручники і потягнув тугою вузол у неї на зап'ястях. Обидві руки були зв'язані, бліда шкіра почервоніла від стирання і чим більше вона дихала, тим сильніше стягувало.
Мен Цзи мало не розплакалась від болю, ледь не виручалася з матом.
У очах Нін Чао не було ні краплі жалю, з нього так і пробився бандитський характер, він хмикнув з посміхом:
- Знаєш, для чого поліція? Щоб усмирити таких відпетних студенток, як ти.
З цими словами Нін Чао пішов, навіть не обернувшись.
Лін Вейся якраз доїла останній шматок яловичини, побачила повернутий Мен Цзи, промокла рот серветкою:
- Сяо Цзи, ти ще будеш? До речі, Нін Чао сказав, що у нього справи і він пішов.
« Ха, я сита », — відповіла Мен Цзи.
При вході в торговельний центр Лінь Вейся та Мен Цзи розлучилися: Лінь Вейсі трохи переїла і вирішила прогулятися пішки додому, щоб допомогти травленням. По дорозі до кишені завибрував телефон — вона дістала його.
Це була адреса від невідомого номера: [VIP-комната 1203 в барі TAK.]
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno