Він йшов, засунувши одну руку в кишеню, весь просочений вологою тайфуну, від нього велося похмурим рішучістю. Коли він підходив, натовп розступилася і давала йому дорогу.
На очах у всіх він різко дёрнув Лінь Вейся за руку, зачинивши її собою.
— Вибачте, - повільно вимовив Бань Шен.
Він дивився на Лю Сицзя.
У Сицзя, яка до цього з усіх сил стримувала сльози, вони хлинули потоком. Невже він не бачив, як Лінь Вейся з нею зробила? Вона закричала, голос зірвався:
- Навіщо? Я нічого не робила!
Вона дійсно була ні при чому.
Дівчина з каштановим волоссям втягнула голову у плечі і сховалася за спину Сіцзя, боячись, що Бань Шен прийметься за неї.
— Вийди, — сказав Бен Шен з погордою.
Три секунди - і та вийшла.
Погляд Бань Шена був гострим, і його значення було ясно без слів.
Вибачиться вона чи ні - її вибір. А через хвилину вибір буде за ним.
Дівчина з каштановим волоссям не витримала його погляду і, затинаючись, прошепотіла:
— Извини.
Гра почалася з Лю Сіцзя, тому що вона взяла на себе роль жертви.
Ті, хто її підтримував, прикривали свою владу, щоб випустити з неї свій давню злобу: « Чому Лінь Вейся? "Що в ній такого особливого?"
Але на цьому все не скінчилося.
Бань Шен змінив погляд на Лю Сіцзя, причину всього трагедії, і він звернувся до всіх, запитав її:
- Скажи, скільки разів я тобі відмовляв?
Виникло питання, і натовп пробіг гульнею.
Зеваки переглянулися: « Ну, королева, не соромно? Він тебе не любить, а ти так себе ведеш".
Сицзя мовчала, боячись відкрити рот. Бань Шен чітко показав їй, що вона йому не подобається і ніколи не сподобається. Вона стиснула зуби.
Тричі відмовлявся.
Але, будучи чоловіком, він залишив їй трохи гідності.
Його погляд, гострий, як бритва, ковзнув по Сицзі і всій всієї компанії:
- Слідкуйте за своїми руками, щоб я вас більше не бачив. І раз сьогодні все тут, я скажу один і назавжди... « Голос Бань Шена був повільним, жорстоким і кожне слово звучали як вирок. Це було попередження для всіх. — Хто зачепить Лінь Вейся, той мене на троне.
Його очі обвели всіх присутніх. Ніхто не насмілювався зустріти його погляд. З Бань Шеном жартувати погано. Якщо він втрутився, нікому з них не одужає.
Усі з завмираючим серцем дивилися, як Бань Шен таврував Лінь Вейся за руку крізь натовп. Його шия була напружена, він здувся вена — ледве стримував лють, готову вирватися назовні.
Люди розступалися перед ними. Лю Сицзя та інші дивилися, як він забрав її.
Гурків грому, і блискавка розрізала темного неба. Учні здригнулися і поспішили по місцях.
І нарешті пішов давно обіцяний дощ.
Зрештою Бань Шен привів Лінь Вейся в обсерваторію. Вона знаходилась за головним корпусом, і коли вони йшли через довгу галерею, їх насочив дощ.
Весь цей час він мовчав, напруженість згущалась до краю. Лінь Вейся розуміла, що він намагається стримати гнів і знає - він злиться через неї.
Вона злегка пошевелила зап'ястям, яке він стискав, і мізинцем ледь відчутно, заспокійливо доторкнулася його руки. Хлопець обернувся, зустрівся з нею поглядом, і Лінь Вейся посміхнулась:
— Я в порядке.
Бань Шен нічого не сказав. Він приклав великий палець до сканера відбитків — пролунав листок, і двері автоматично відкрилися. Лінь Вейся увійшла всередину і опинилася в овальній кімнаті, що нагадує капсулу. Стіни були вкриті світлодіодними екранами, на яких виднілися зображення туманностей - неймовірно чіткі з дивовижною кольоровою гамма. Вона навіть побачила фіолетову туманність у формі слона.
У центрі кімнати була прокладена гвинтівна сходинка, яка веде на другий поверх і там мав телескоп. Але зараз там було темно, і нічого не було видно.
— Іди сюди, - покликав її Бань Шен.
Лін Вейся пішла за ним до кімнати на першому поверсі - це була, мабуть, вітальня. Там стояв кутовий диван і маленький холодильник.
Навпаки дивана висіли проектор і екран.
Лін Вейся сіла на диван і спостерігала, як Бань Шен витягнув з холодильника коробку молока та десь знайшов маленьку каструльку. Він грів молоко з недбалою грудкою. Чорна футболка облажувала його широкі плечі, що підтримуються струнким, ще юнацьким та вже сильним костяком.
Невдовзі молоко в каструльці забулько, і по кімнаті розлився солодкий молочний запах.
Бань Шен з чашкою гарячого молока сів поруч, випадково придавши край її спідниці. Він кивнув, пропонуючи їй випити.
Лінь Вейся взяла чашку і зробила ковток. Молоко обпалювало язик, але тепло розлилося по тілу, приносячи в жертву. Бань Шен дістав якийсь білий рушник і почав витирати її волосся.
— Потерпи, — тихо попросив він.
Він нахилився до неї, спершись одним коліном про диван, і повільно витирав її волосся. Його пальці іноді ковзали через пряді, а теплий рушник укрив голову. Його запах заспокоювався.
Після напруженості та різкої зміни оточення нерви врешті - решт розслабилися. Раптом Лінь Вейся відчула сильну втому. Вона звикла не звертати уваги на їхні ігри, вона вміла терпіти. Але коли вода залила слуховий апарат, всередині запала лють.
Грати з ними не входило у її плани.
Втома навалилася, і Лінь Вейся відкинула голову на спинку дивана, дивлячись на хлопця. Вона бачила тільки лінію його підборіддя. Вона потягла його за край футболки.
Бань Шен нахилився і зустрівся з нею поглядом.
- Ти ніколи не говориш, коли у тебе щось негаразд - повільно сказав він.
Лін Вейся повернула голову, дивлячись на родимку біля його носа. У його холодності відчувалася якась приваблива сила. Їй захотілося доторкнутися до неї.
Поруч з цим хлопцем вона відчувала себе в безпеці.
І раптом вона запитала:
скільки часу ти готовий витратити на мене?
Ззовні линув дощ, волога просочувалась у воду і краплі сходили по скляних дверях наче сльози.
Бань Шен мокрими пальцями торкнувся її волосся - легко, майже ніжно. Їхні погляди зустрілися.
Лінь Вейся давно зняла слуховий апарат з правого вуха, і ліве вухо теж було пошкоджено, але вона все одно почула його відповідь:
- Стільки, скільки скажеш. Якщо тільки ти сама мене не проженеш.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno