У п'ятницю вдень у школі відбувся матч між старшою школою Шанчжена і Першою школою. У них був лише один урок, і тоді класний керівник послав їх до спортзалу за грати в шкільній команді.
Після обіду було душно. Незадовго до входу в критий баскетбольний зал вона почула скрип білих кросівок по паркуту. М'яч зі свистом влетів у кошик, і трибуни підірвалися оплесками.
Прохолодне повітря кондиціонера пробрав Лінь Вейся до мурашок. Фан Мо потягла її на хороше місце.
Через участь Бань Шена група А-студенток на чолі з Лю Сицзя організувала групу підтримки. Вони були в однаковій формі, з високими хвостами — молодими і яскравими.
Як тільки з'явилася Лю Сіцзя, хлопці на майданчику задуркували, відпустуючи жарти.
Бань Шен теж був там - дивився в телефон, навіть не піднімаючи очей, не кажучи вже про те, щоб поглянути убік «короліви Лю».
У шкільній баскетбольній команді було четверо учнів з другого класу « А», тому старосту веліло одягти спортивну форму. Кожному видали помпону. Лін Вейся дістався червоний блискучий.
Учні сусідніх шкіл також не відставали, одягли форму і взяли дзвіночки. Вид у них був бойовий.
По свистку судді вийшли на майданчик. Команда гостей була синім, а господар — червоним. Кожен вихід з гри бачив оваціями.
Лін Вейся сиділа на трибуні, дивлячись, як виходять гравці. Хтось із захопленням шепотів:
- Ось він! Я його бачу!
— Це той самий Бань Шен зі школи Шанченя? Який красунчик! А татуювання з чорною лілею на плечі - просто вогонь. Він мій тип, - перешіпталися дівчата ззаду.
Дівчина з іншої школи зацікавилась:
- Такого красунчика давно хтось примітив? Та красуня сама прийшла стежити.
Вона кивнула на Лю Сицзя, яка стоїть на чолі групи підтримки.
— Фи! Ти не знаєш? Кажуть, Бань Шен запав на іншу, але та йому поки не дається. Він ще нікому. Тож у тебе ще є шанс, дівчина говорила так, ніби ділилася найсвіжішою спальнею.
- А який з них Бань Шен? Я не бачу!
- Третій зліва. На голову вище всіх, на зап'ясті рожева пов'язка. Господи, від одного погляду серце тріщить.
Лін Вейся подивилася в ту сторону. Бань Шен з ледачим і хуліганичним видом стояв на майданчику. Біла форма з чорними рукавами і вставками по боках, руки опущені вздовж тіла. Вени на тильному боці долоні виокремилися, наче жива скульптура.
Дівчата з класу ахнули:
— Нет! Бань Шена не 16-й номер? У нього завжди був 16-й! Чому став 25-й?
- Значить, я даремно плакат з 16-м номером робила! — обурилася якась дівчинка.
Серце Лінь Вейся забилося частіше. Вона подивилася в ту сторону — Бань Шен біг по майданчику з м’ячем, а на спині у нього була цифра 25. У неї закралося питання, в яке вона боялася повірити.
Дізнавшись, що Бань Шен змінив своє рішення і погодився взяти участь у матчі, дівчата за кілька днів підготували розтяги та плакати.
Але хто міг знати, що Бань Шен не стане грати за правилами і в останній момент змінить номер на формі.
Міняти щось було вже пізно - матч почався. Їм залишалось тільки ввесь голос підтримувати Бань Шена.
Поруч з Лінею Вейся весь цей час пустило місце. Цю Минхуа, хромна, підійшов до неї. Він пошкодив ногу і не міг грати, тому дивився з трибуни.
Цю Мінхуа цокнув мовою:
- Рідко побачиш, як Бань-е грає. Лише подивіться, як ці дівчата вирядилися — одна інша крошка. Шкода тільки, що все даремно. У воді течії є, а квіти не мають почуттів.
У його словах відчувався насик.
Лін Вейся відвела погляд від майданчика і запитала:
— Ти не знаєш, чому він передумав і погодився грати?
- Не знаю. Просто Бань-є запитав мене, яке сьогодні число, а я відповів: « 25 квітня ». І він погодився.
Лінь Вейся хотіла щось сказати, але в цей момент пролунав оглушливий вереск і крики. Нін Чао та його друзі плескали один одному по плечі, блискучи білими усмішками.
Суддя дав свисток - гравці розійшлися на перерву. Натовп дівчат рyвалася вперед. Лю Сіцзя з пляшками води підійшла до Бань Шену.
Бань Шен підняв край футболки, щоб витерти піт з лоба. Мелькнув рельєфний прес. Лю Сицзя стояла перед ним, пофарбувавши до коріння волосся.
Всі чекали, що Бань Шен візьме воду у Сицзя. Але він злегка нахилився, пройшов повз неї, підняв з підлоги пляшку крижаної води і залпом випив. Кадик повільно рухався вгору-вниз. У його позі була ніжна холодність.
Лінь Вейся не почала дивитися далі. Вона встала і пішла до туалету. Коли вона вийшла, то зупинилася біля раковини в коридорі і помила руки. Повертаючись назад, вона відчула сквозень.
Тільки вона завернула за ріг, як чиясь рука різко втягнула її у підмогу. Хлопець стиснув її зап'ястя. Серце Лінь Вейся шалено забилося, бо вона не могла його забрати. Вона відчула знайомий деревний запах.
Піднявши очі, вона побачила Бань Шена.
Він притиснув її до дверей. Швидким рухом, не відпускаючи її, він потягнув руку назад - пролунав клацання і двері зачинилися. Вони дихали один одному в обличчя, їхній подих у тиші здавався оглушливим. У повітрі поволі проникало двозначність.
Цього дня всі були у спортивній формі. Біле поло на Лінь Вейся, блакитні манжети, які підкреслювали тонку талію, було ледь помітним. Сині шорти обклали бедра, довгі ноги були білими і стрункими, наче вирізані з нефриту.
До того ж Лінь Вейся була досить високою, чорні довге волосся падали до пояса. У такому молодіжному одязі вона здавалася чистою і свіжою, як стиглий персик.
Бань Шен ковзав очима по її коротких шортах. Він доторкнувся рукою її ноги, в очах затаїлося щось нечитоване:
— Хто дозволив тобі носити такі короткі речі?
Його долоня тільки доторкнулася гладкої білої шкіри, як Лін Вейсь здригнулася. Їй здавалося, що це місце обпалювало тіло. Дивне відчуття піднімалося всередині, вона відчувала нестерпний зуд, який не могла забрати.
Вона відразу відштовхнула його руку і відповіла:
— Лао Лю.
Бань Шен тихо посміхнувся. Він перестав дражнити її і запитав:
- Ти дивилася, як я граю?
Лін Вейся подивилася на нього і кивнула:
— Да.
— Ладно. Тоді скільки я забив м'ячем? — Прийняв брови Бань Шен.
Настала тиша. Її бурштинові очі забігали - очевидно, вона не знала відповіді. Вона і не дивилася. Бань Шену стало прикро.
Він стиснув її обличчя долонею. Її красиві тонкі брови насупилися, в очах блиснула волога.
Серце наче защемило. Бань Шен мимовільно розчавив руку.
що означає мій номер на формі? — Питав він, дивлячись на неї.
Лінь Вейся зустрілась з ним поглядом і тихо відповіла:
— Догадалася.
Бань Шен дивився на її вологі, вишнайво-малі губи. В горле пересохло.
Він зковтнув і серйозно вимовив:
— З днем народження, Линь Вэйся.
https://literna.net/uk/books/105-chi-chuyesh-ti-mene-zaversheno