Завдяки генетичному зв’язку з Силою Крові Гордену було призначено просуватися в магічних мистецтвах із надзвичайною швидкістю. І навіть найсміливіші розрахунки Генрі - з таким фундаментом хлопчик міг досягти вершин розвитку в найкоротші терміни, незалежно від того, який шлях самовдосконалення він вибере.
Невдовзі Ейпіалу вдалося вирішити тягар, і вона народила Генрі дочку Крістіну. Дівчинка також успадкувала Силу Крові Безскінченності в її абсолютному прояві, а потенціал її таланту і зовсім межував з залежним.
Коли Генрі побачив зріст двох дітей, то мимовільно роздумував над тим, чи така могутня кров може вічно передаватися без втрати якості.
Його аналітичний розум підказував, що через багато століть, якщо нащадки почнуть змішуватися з носіями інших, менш виражених генотипів, концентрація сили неминуче почне падати.
Спершу це не припадало на загрозу, адже Сила Крові Безкінченості була надто домінуючою і придушувала будь - які борозни.
Однак, багато разів рекомбінуючи в довгостроковій перспективі, вона могла виснажитися і перетворитися на бліду тінь своєї величності.
Генрі був добре обізнаний з методами стародавніх магічних кланів, які ревно зберігали чистоту родоводів і практикували виключно внутрішньовенні шлюби.
Такі організації були достатньо масштабні, щоб мінімізувати ризик виродження, але такий підхід неминуче перетворив життя нащадків у служіння золотої клітини.
Генрі, який звик до холодної раціональності, не бачив у цьому сенсу. Він не потребував колективної сили клана для захисту власних інтересів, і він не збирався використовувати дітей як інструменти впливу.
Поки він сам стоїть на вершині світу, Клану Мелін не загрожує падіння.
Перспектива розбавлення крові не лякала його. Кожне покоління має свою долю, і він не хотів позбавляти їх права вибору. Зробивши такий висновок, Генрі скликав пораду клану і наклав абсолютну заборону на примусові шлюби або обмеження особистої свободи нащадків у справах союзів. Це рішення було цілковито узгоджене, оскільки довір’я ґрунтувалося на незмінному фундаменті особистої вищості. Поки фігура здіймається над горизонтом, його діти зможуть насолоджуватися свободою і не озиратися на тіні небезпеки.
...
Час текло як глибока річка, і пролетів ціле століття. Протягом цього століття клан Мелін закріпив статус незаперечного лідера на Плані Волшебні; саме походження цієї сім’ї стало причиною благоговійної благоговіння інших.
Шлях Гордеса·Меліну став живою легендою.
Він став шукати метод медитації зоряного неба в три роки.
Коли йому було сім років, він уже офіційно з’явився чарівником і в десять — подолав поріг другого рівня й до дванадцяти досяг третього.
Його розвиток не сповільнювався: у сімнадцять років він підкорив четвертий рівень, в двадцять п’ять — п'ятий, а на тридцять - сьомий.
Але справжній шок світ відчув, коли Горден у віці п'ятдесяти років успішно навчився складної Медитації Рекі-Матері і піднісся до рангу легендарного чарівника сьомого рівня.
Він став другою істотою в історії Плану Чарівників після свого батька, який досягнув таких висот.
Столь стрімкого зльоту яскраво демонстрував тріумф генетики Мелінова: коли маг мав досконалу кров, він не зустрічав перешкод на шляху до духовних справ і прямував до цілі в досконало гладкій дорозі.
Крістіна·мелін, старша донька, лише трохи поступалася братові - її прогрес був таким же вражаючим, хоча й протікав у більш тихому ритмі. Інші нащадки Генрі також виявляли визначні результати. У першому поколінні його дітей було сімнадцять, у тому числі син і дочка від Ліліан. З часом Генрі припинив розширення роду, не бажаючи перетворити своїх товаришів на інструмент репродукції: він вважав, що двох-будових дітей на кожну цілком достатньо для гармонії в родині.
Сам Генрі до того часу практично повністю відірвався від світської марноти. Він вів нагляд за щоденними справами підлеглий, втручаючись лише тоді, коли ситуація вимагала його прямого зору. Його труднощі, які траплялись між вассалами нездоланними катастрофами, розв’язувалися його короткою постановою.
Весь його увагу було поглинуто Рекою-Матерью.
Генрі вже значно віддалився від темного дна, але поверхня все ще ховалася за неймовірною товстою водою. Проте він чітко підкреслював вектор руху і бачив, як зменшується шлях, який залишився.
Саме зараз він повністю зрозумів усю величезну складність трансцендентності. Звичайні Суверени і Прародники, позбавлені його аналітичних здібностей, навіть не відчували напрямку, приречено блукаючи в пучині, наче сліпі комахи. Але коли Генрі добре знав, куди прямує мета, то продовжував іти вгору понад сто років. Хоча дистанція залишалася величезною, її досягнення задовольняли його волю. Маючи справжній стоїчний терпець, він день за днем занурився у глибини власної свідомості і пробивався до світла на поверхні.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu