У минулому Река час від часу виносила на поверхню інших претендентів з подібною спадщиною, але Прародитель ігнорував їх.
Для нього вони були лише тимчасовими посудинами, чия суть була занадто швидко розчинена у первородному потоці.
Тільки Генрі зміг дійсно захопити його увагу. Саме тому з самого початку він виявив до нього майже батьківську теплоту, коли бачив свого колишнього друга і намагався підтримати його без тіні корисливості.
Генрі згадав про себе, бо завіса істинних таємниць почала підніматися лише після того, як він звеличився до Владики восьмого рівня.
До того часу тисячі Око просто не вірили, що він гідний довір’я. Сімома Легендарний ранг у системі цінностей такої давньої істоти не мав ваги - такі іскри життя гаслі занадто часто, безслідно зникаючи в Реке-Марері.
І лише у восьмому масштабі це стало для Прародителя остаточним підтвердженням того, що перед ним стоїть справжній наступник.
Але ще більше вражає те, що в стародавньої істоти виникла сила Крові Безкінченості, яку Генрі синтезував самостійно.
Ця субстанція вже перевершувала кров Прародителя бога грому, а навіть перевищувала спадок самого клана тисяч очей.
Якби Генрі отримав рангу Прародителя, він би обов’язково став серед найсильніших стовпів Усесвіту. Тепер залишалось лише чекати - моменту визнання Рекою-Матерью, остаточного злиття з нею і здобуття справжнього безсмертя.
— Скажи, як близько ти можеш підійти до поверхні потоку? — Знову запитав Генрі.
Його снідало професійне цікавість: він хотів виміряти масштаб дистанції, що відділяє рангу Прародителя від виходу у зовнішній світ. Але після цього він нахмурився.
- Яка відстань? Я не знаю про це, — Прародитель тисячі Око повільно похитав головою.
- Не знаєш? — Генри скинув брови, не приховуючи недоумства.
Старий Прародитель почав пояснювати, підбираючи слова:
- Всередині Річки-Матері щільність інформації прагне нескінченності. Ми усвідомлюємо факт своєї присутності в ній, але абсолютно не розуміємо свого простору. Навіть коли ми рухаємось, вектори не мають бути спрямованими. Ми позбавлені самих основ орієнтованості.
Генрі на мить завмер, відчувши холодок усвідомлення і поспішно уточнив:
- Тобто ти буквально не відчуваєш, де знаходиться поверхня?
Прародитель тисячі Око кинув на нього дивний, проникливий дослідник.
— Нет. Наскільки мені відомо, внутрішній простір Річки подібний до порожнього всесвіту - у ньому немає верху або ніза, лева чи права.
Генри занурився у важке мовчання. Його сприйняття реальності разюче відрізнялося від того, що він говорив про людину. Виявилося, що навіть найвеличніші сутності всередині Річки-Матерії повністю втратили відчуття позиції: вони не могли визначити, чи рухаються вони вперед або назад, до витоку або до гирла. Для них категорії простору просто переставали функціонувати.
« Але чому я бачу інакше? » — запитав він.
Хоч кожне рух голови в щільному середовищі давалося надзвичайно важко, все ж Генрі чітко розрізняв напрям.
Він відчував поверхню і міг з точністю до метра оцінити відстань до неї.
Коли він вдивлявся у глибину, низ здавався йому бездонною, страшною прірвою, але він ясно розумів, що це саме дно, межа, за яку не можна зайти.
Шлях до порятунку завжди лежав суворо вгору. Це було природно для нього, і він не усвідомлював своєї унікальності доти, доки ця розмова була прихована від очевидного.
« Сила Крові Безскінченности? Або ж... Це глибоко в Синеві?» Генрі почав систематично перебирати фрагменти свого минулого, вичленуючи аномалії.
Першим кандидатом була кров Безскінченності - основа його сходження до восьмого рівня. Вона була унікальним конструктом, що виділяв його з черги міріади істот. Але це не було правдою.
Була й інша відмінність — Блакитна Сінева. З моменту свого пробудження він не міг повністю зрозуміти, як складний технологічний продукт зміг адаптуватися до законів цього світу. Тепер, коли його розуміння приладу буття стало на порядок глибше, Генрі висунув гіпотезу: його життя також протікала в одному з малих планів Нескінченності — світу без надприродного принаймні у звичайному розумінні.
Глибока Сінева якимось немислимим чином пішла за його душею під час трансміграції на План Волшебників.
Шлях будь-якої душі пролягав через фільтри Рекі-Матері, де вона зазвичай піддавалася тотальному очищенню від пам'яті - за винятком тих рідкісних випадків, коли йшла мова про Прародителя або чарівників, які закали Істинну Душу.
У минулому житті Генрі був лише звичайною людиною, яка не мала нічого спільного з магією та трансцендентністю.
Але, пройшовши через горніло очищення, він зберіг свою особистість у недоторканості.
Це завжди було приводом для тихих роздумів.
Раніше він вважав, що Глибока Сінева тільки послужила свого роду бронею для його свідомості під час переходу, зберігши цілісність пам'яті. Але, здається, функції чіпа були набагато більш фундаментальними.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu