У теорії він міг у будь-який момент просто послабити внутрішні печатки, що стримують силу його крові, і здійснити ривок. Однак щоб забезпечити синхронну еволюцію самого Плану Чарівників, потрібно було чіткої магічної структури.
Концепція вже давно оформилася в його розумі, а алгоритми дій були прораховані до дрібниць.
Тим не менш, він відправив запит глибокої Сіневи, вимагаючи підготувати додаткові варіанти.
Він не шукав іскри натхнення для системи розрахунків, а намагався перевірити альтернативні ймовірності та закрити потенційними лакуни у своїй логіці чужим механічним підходом.
Робота продовжувалася швидко. Невдовзі Генрі завершив формування моделі. На перший погляд вона вважалася простою — не складнішою заклинанням третьої або четвертої сходи.
Це пояснюється тим, що його головною функціональною діяльністю були власні криваві руни. А магічна конструкція була лише зовнішньою оболонкою. Він дав своєму твориву пряне і гучне ім'я: "Путь Легендарного".
Це закляття було глибоко особистим, прив'язаним до генетики творця. Для будь - якого іншого мага модель виявилася б мертвим набором формул — без резонансу з кров’ю Прародителя бога грому вона була позбавлена джерела енергії. Тим чарівникам, що бажають в майбутньому перейти від шести кілець до рангу семиметрових легендарних сущень, доведеться чекати або повернутися Андреса, який має перевірений метод, або прокладати власну стежку у невідоме.
Відшліфувавши структуру « Путі Легендарного», Генрі залишив замок і подався до безкрайних морських просторів, що лежать далеко за межами населеної території.
Він не міг передбачити масштаб побічних явищ при прориві, а тому вважав розумним позбутися Північного міста і густонаселених районів.
Генрі завис у пустинні над свинцевими хвилями, закрив очі і занурився в глибини своєї свідомості, активуючи плету.
Стояло ментальна енергії хлинути в магічну модель, як криваві руни на його шкірі спалахнули лютим світлом. Багато блокування, які стримували справжній потенціал, почали лопатитися одна за одною.
Усередині тіла пролунав виразний, майже фізичний дзвін розривуваних цепей, і сила крові хлинула в житловий потік.
З кожною копією, яка мала печатку аура Генрі пережила жахливу трансформацію. Довкола нього змагалась архаїчна, давня сила, настільки важка і нестерпна, що саме простір, здавалося, прогинався під її вагою. Це було пробудження справжньої спадщини Прародителя бога грому.
Вісім легендарних демонів у різних частинах північних земель одночасно застигли, звертаючи свої очі на море. Їхні тіла тремтіли, і вони почали тремтіти.
У наступній мить вони піддались первинному інстинкту і розходилися на землі, не в силах підняти голови. Більшість із них несли в собі насіння крові Плану Бездні, і для них ця аура була голосом верховного хижака, який паралізував волю.
Разом з нестримним ростом фізичної сили, душа Генрі також дуже зміцнилася. Лише тепер він зрозумів, що його побоювання неправильні: вчасно конденсація істинної Душі не завершить цей прорив.
Кров би випалила душу, перетворивши тіло в пусті оболонки і безмозковий труп. Рано чи пізно в цій посудині з'явилася б нова свідомість, але це вже хтось інший.
Генрі не був демоном Бездни за правом народження, він не було вишуканим носієм цього коду, а тому його людська природа спочатку не відповідала такій могутності. Конденсація духа була єдиним способом вижити в цьому полум'ї.
Світ навколо нього почав змінюватися. Прямо над головою мага закрутився слинський штормовий вихр.
У радіусі тисячі кілометрів небо затягнулося ісіня-чорні хмарами, і повітря здригнувся від першого розката грому. Незважаючи на віддаленість цивілізації, це явище було настільки великим, що багато Континенту Караґ раптово поглинуло сонячне світло і перетворили його у глибоку ніч. По всьому континенту прокотилася хвиля паніки, і люди жахались через це лихо.
Шлудь та інші чарівники Межмірья вже замерли на узбережжі, спостерігаючи за далеким силуетом Генрі в самому епіцентрі бурхливої стихії. Оцінюючи серйозність цієї події, Жіночі наказав швидко очистити прибережну землю і поставити заціпеніння. Він добре усвідомлював, що вони були свідками історичної події.
Сам Генрі залишався байдужим до зовнішнього хаосу, його увагу зосереджувалося на внутрішніх процесах. Він ретельно стежив за станом кожної клітини: руни були майже повністю дешифровані, і зрештою закривав їх силу Прародителя.
У мить, коли останній бар’єр впав, перед очима Генрі побачила Река. Описати її словами було майже неможливо: кристично чисті, сині води, які не мали ні видимого витоку, ані уснення.
Він відчував, що на поверхні й у далекому березі стоїть день.
Багато суперечливих студентів накладали одні на одних, зливаючись у одну картину, де неможливо було визначити, який погляд є правдивим. Мабуть, усі вони були правдивими.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu