Око моргнуло, і потік яскравого світла впав на землю, закриваючи ряди титанів. Вибух був настільки швидким і сильним, що Генрі на мить втратив орієнтацію, а його свідомість заповнила білий шум. Коли візуальні сенсори відновилися, він побачив лише пусту зяючу порожнечу: титани зникли і буквально випарувалися в очищаному полум'ї цієї атаки.
- Хто посмів порушити спокій Зоряного світу? — Голос, який здалеку нападає на глуху, вібрує у самій структурі простору і розноситься ехо по всій системі.
Генрі обернувся на звук і замір. Здалеку видно, що ця напівпрозора істота — ніби кентавра, обгорнена голубим сяйвом. У його руках панував такий самий ефемерний лазурний цибулю. Цей дух був настільки щільним і стародавнім, що навіть простір навколо нього здавався густим та в’язким.
"Зоряний дух ранга Прародителя..." - констатував Генрі, миттєво оцінити масштаб нової загрози.
Це був справжній Хранитель системи. Обличчя кентавра, спотворені благородним гнівом, було звернено виключно до Прародителя тисяч Окола, Королю Скелетів і короля Паваків. Генрі, як і армія мо у тилу, великий дух просто не звернув уваги на те, що він був лише космічним пилом.
Він окинув очі спустошеної оселі: планети були розколені, їхні кам'яні нутрощі дрейфували в просторі, а гравітаційні колодязі сусідніх світів вже почали затягувати уламки і формували навколо себе смітники з залишків колишньої величності. Всюди плавали мертві тіла духів і титанів, які були німими жертвами першої хвилі атаки. Ярність кентавра, який століттями підтримував тут ідеальний баланс, стала майже дотиком.
Він не марнував часу на даремні промови, він вкинув лук. Тетива натягнулася з ледь чутним гулом, і в тій же секунду у ложенці сформувалася циклопічна стріла із погущеного блакитного світла. Пальці були такі ж сильні, як і снаряди з потужністю перемовати світи.
Тисячі людей навіть не шепочеться. Але Король Скелетів, чиї щелепи розійшлися в моторошному підробі посмішку, виявив несподівану примати. Він зірвав зі спини масивний костовий щит і різким рухом швирив його перед собою. У польоті артефакт почав швидко розширюватися, аж поки не перетворився на величезний мур і скинув з собою значний сектор зоряного неба.
Блакитна стріла наздогнала ціль.
Бум!
У безповітряному просторі звук не поширюється, але Генрі відчув цей удар усім істотам — ніби до нього дійшло відлуння Великого вибуху. Коштовний щит затремтів, стримуючи величезний тиск детонуючих енергії. Без цієї перешкоди, вся матерія позаду неї була б миттєво дезинтегрівана.
Король Скелетів, віддавши першу випадку, відчув азарт. Поки кентавр не внімався, випускав стрілу за стрілою, тягнучи у кожну свою лють, Король тільки обмінявся коротким поглядом з Прародителем і знову огорнувся. Під градом ударів його кістки видали сухий, що вказує біду скрип.
Зробивши важкий крок вперед, Король почав швидко рости. Його фігура зростала в геометричній прогресії, поки не затьмарила собою останніх титанів - тепер вони здавалися б на його фоні дрібними гризунами під ногами слона. Він зафіксував щит, остаточно стабілізуючи свою зброю, а в його вільній руці зі сотень кісток скликав циклопічний клинок.
Король Скелетів зігнув потужні ноги, відштовхуючись від самої тканини простору і короткого, але зривом подолав свою безодню. Потім, коли світло стало мерехтілим, його кентавра завалився на голову.
Король Скелетів, як правило, повільний і величний, цього разу виявив жахливу швидкість, якої ніхто не сподівався від нього. Генрі встиг зафіксувати початок руху: коли погляд сфокусувався на противнику, масивний меч короля вже обрушився на зоряного духу-кентавра в нищівному спаді.
Клинок ще не торкнувся голови кентавра, а саме простір навколо них пішло глибокими тріщинами, розповзаючись потворною павутиною. Закони реальності в цій точці Всесвіту дрогнули, зуміючись під силою удару, здатного, здавалося б, розколоти Зоряний світ надвоє.
Король Скелетів вкладав у атаку всі свої сили - бій розгорнувся за межами його власного Плана, і права на відступ не було. Межпланарні розломи, що виникли внаслідок зіткнення, обіцяли стати серйозною проблемою, хоча для деяких мешканців цієї місцевості їхнє усунення навряд чи було невиконаним завданням.
Лік зоряного духа-кентавра скам'янілий від суворості.
У повітрі перед ним раптово спалахнули міріади синіх точок, які проникли через непрозорий бар’єр. Коли важкий меч врізався у бар’єр, від точки контакту до всіх боків ударили концентричні хвилі чистої, лютої енергії.
Їхня міць така, що уламки небесних тіл розмітали, наче суху солому в бурю.
У той мить, коли кентавр був зайнятий відбиттям лобового удару, за його спиною з пустоти склелося примарне синій спис.
Вона майже повністю затемна, і в неї з’являється блискавиця.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu