Генрі обмінявся кількома словами з Жінкудем, після чого той попрямував до Ігнісу та інших членів Ради Альянса. Ігніс та його супутники, весь цей час тримаючись осторонь, мовчки спостерігали за наближенням гостей, не сміючи втрутитися. Вони вже зрозуміли, що розташування Генрі в Межмірі повинно бути надзвичайно високим, навіть якщо його співзвучний вираз такої шани.
« Пане Ігніс, це пан Жіночі, начальник відділу ресурсів Межмірія », — представив Генрі.
Ігніс поспішив назустріч, простягнув руку і, осягнувши обличчя бездоганно люб'язною посмішкою, сказав:
— Вітайте пана Жежміря і всіх мешканців Меджмир’ї, що повернулися на батьківщину.
Він був надзвичайно ввічливим, наче дійсно радів цьому дня. Але Генрі посміхнувся, що серед присутніх лише вихідці з Академії Августа чекали такого повороту.
Шлунку зайнявся Ігнису та іншим куди холодніше і стриманіше, відразу переходячи до справи:
- З приводу планування і будівництва забрудненої зони у нас готовий проект. Сподіваємося на вашу повну співпрацю.
Іґніс та інші організації не посміяли, бо вони один за одним висловили згоду, запевняючи свою готовність дотримуватися будь - яких вказівок.
Прибулі розмістили в кращому готелі центральної зони. Їх оселили з максимальним комфортом, а територію взяли під укріплену охорону загону Альянса: чужих віддалили і в готелі не залишилося нікого крім делегації.
Прогулюючись по центральній зоні, відвідувачі Межміра не могли не відзначити її надзвичайну відсталість. Все тут здавалося архаїчним, технологія - пережитком далекого минулого.
Дірижаблі в порту спиралися на конструкції, відомі лише за стародавніми біблитечними трактатами. Ці моделі вже давно вийшли з вжитку після незліченних модернізацій.
Але найбільше їх вразили низькі рівні місцевих чарівників. Учні були далекоглядними, офіційними магами — суцільною суттю першого рівня, а другі рідко зустрічались. Ще інші рівні були подібні до пташиного фенікса, ставлячи ключові пози у своїх колах. Лише лідери найбільших організацій досягнули четвертого рівня — їх можна було порахувати по пальцях однієї руки.
Дізнавшись про обставини в Плані Вольшебників, які не загордилися своєю вищою позицією, вони почали задумуватись: « Чому ж самі стали настільки сильними? » Тільки тепер чарівники Межмірія по-справжньому усвідомили переваги своєї батьківщини. Там вони не страждали від нестачі ресурсів для просування, отримували системну освіту і підтримку наставників, які допомогли уникнути помилок.
Спілкуючись з місцевими, вони дізнавалися приголомшливі реалії: виявляється, Ключ Правил тут - рідкіша цінність, і багато чарівників кристалізації так і не перейшли до другого рівня через його нестачу. Це було немислимим для тих, хто виходив з Межміра.
Навіть якщо не по кишені найвищий ключ, завжди можна закластися стихійним — і це достатньо для прориву. Не можна, щоб хтось застряг на першому рівні лише через дефіцит Ключа Правил.
А просування до третього рівня, що залежить від схвалення Волі Міра, для них зовсім не було праці. У Межмір’є Воля Міра підкорялася шестикільській високій вежі, яка безпосередньо закріпила такі зміни. У цьому випадку треба було покладатися лише на себе, оскільки стандарти схвалення залишалися загадкою і були в руках долі. Це болісне сподівання, повне безнадійність, коли прорив може так і не статися за все життя або випасти лише в передсмертну годину, було їм невідоме. У Межмірі достатньо виконати умови, і заява задовольнить без зволікань.
У той час слуги і його команда вели переговори з Альянсом Чарівників про планування забрудненої зони. Шестикольцова висока вежа забрала землю в центральній зоні; план, який бачив Генрі, копіював структуру Межміра — тільки замість шести кілець тут було виділено три з чітким призначенням для кожної людини.
Генрі взяв під контроль всю північну частину континенту Караґ. Тут простягалися великі гірські пасма, пустища, льодовики та сніг — пустельна земля, на перший погляд малоприбуткова. Але її площа ідеально підходила: вісім легендарних демонських істот могли вільно пересуватися, тримаючи простір. Пустиність легко усунути за допомогою експертів з Межмірії — це добро, вони вже тут. Крім того, довга берегова лінія відкрила доступ до безмежних морів, обіцяючи величезний потенціал і величезні перспективи розвитку.
Інші організації і сили Плану Вольшебників також мають права на використання земель. Він продавав не саму власність, як було прийнято в цих краях, а саме право довгострокового користування.
На плані чарівників продана земля зазвичай переходила в вічну власність, стаючи нешанованим активом покупця.
Проте Генрі вирішив піти іншим шляхом, показавши свою суворість: він пропонував лише право на п’ятсот або тисячу років. Ціна була залежно від престижу району.
Наприклад, за ділянку в Серанді вимагали десять мільйонів магічних каменів протягом п’ятисот років. Коли закінчиться строк, орендатор мусив би знову викупити право на повторне вирубування землі з усіма будівлею.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu