Підтримка супроводжувань з глибин Бездні звільнила його від потреби дотримуватися стандартних способів розвитку. Будучи звичайною людиною, він знайшов книжку невідомого походження і провів кривавий ритуал у принесенні життя аристократів в родовому замку.
Цей акт божевілля відкрив міст до Плану Бездні, зробивши Фейґала частиною темної секти. Він не був фанатичним послідовником одного бога, його зв'язки тягнулися до багатьох вищих сущень Інка.
Виконуючи їхнє доручення, він отримував за допомогою крихти заборонених знань і могутності.
Проте Фейґалом рухала не спрага наживи, а глибока й екзистенційна нудьга. З того часу як він пам’ятав себе, світ довкола нього здавався йому ганебним і беззмістовним; тільки вигляд руйнування міг викликати в його душі щось на зразок цікавості. Кілька років тому він майже добився свого: допоміг Бездні закласти координати в просторі і почав відводити Прошаровий прохід. Тоді втручання магів Межмірія зірвало його плани.
Фейґал мав інформацію, яку навіть не було відомо магістрам академії — План Бездни надавав йому розвіданих матеріалів. У ієрархії сектантів він займав виняткове становище, яке пояснювалось не тільки покровительством богів, але й його особистим потенціалом. Фейґал завжди приховував свою справжню силу, навіть Генрі, якого вважали генієм Континента Караґ, не міг зрівнятися з ним. Лише найвищі лагоди Бездни знали, що лише одна людина була в тій групі від самого початку.
Тепер Фейгал досяг піку, можливо в Землях Свитання — рівня чарівника четвертого кола. Для деяких магів, позбавлених ресурсів і підтримки орденів - стрибок за такий короткий час був немислимим. Фейгал мав не просто розум, а хворобливий зосередженість; його природа дозволяла йому відтинати все непотрібне, занурюючись у дослідження з головою.
На основі доктрини Бездні він вивчав лише те, що вважав необхідним для своєї великої мети: створення методів телепортації, який дозволив би легіонам бездимно хлинути в План Чарівників. Тінові володарі добре знали слабкі місця цього світу. Як тільки бар'єри впадуть, почнеться бійня, яку неможливо буде зупинити до того, як Межмірье встигне відреагувати.
Це завдання було колосальним. Існування Бездні, при всій їх могутності, не мали системного підходу до магії простору; їхні власні дослідження могли тривати століттями. Зрозумівши це, Фейґал взяв на себе ініціативу. Спочатку він рухався на дотик, але з ростом особистої сили та пізнанням законів Усесвіту фрагменти мозаїки почали складатися.
Він таємно проникав у руїни Болота Смерті, збираючи дані про давні форми розлому.
Пізніше його руки торкнулися рідкісних праць, пов'язаних з Межмірем - він ретельно дослідив апарат План-поездів і теоретичні викладки про міжсвітові переходу.
Межмір’є ніколи не скуповувалося на поширення знань, навіть якщо їхні власні архіви стануть фундаментом для їхнього знищення, оскільки сектанти Бездні прокинулися на найвищі посади, відкривши Фейгалу доступ до будь - яких секретів.
Накопичений матеріал став паливом для його розуму, розширюючи горизонти планування.
За останні роки Фейгал свідомо уникав біржових акцій і безглуздого терору. Хаос більше не цікавився хаосом, а тепер готував остаточний вирок всьому живому.
Фейґал добре віддавав собі звіт у простоті, що стояло перед ним: він повинен був лише стати провідником і відкрити двері Плану Волшебників для могутніх сущенних істот в бездонних глибинах Бездні.
Він багато місяців сперечався з принципами та теорією « Поштальйони ».
Фейгал добре розумів тонкощі метафізичної взаємодії між божествами та пащою, аналізував механізми матеріалізації речей через кордони міжпланаційних меж.
З допомогою цих розбіжних доктрин він зміг розробити унікальний метод заклику, що працює за принципом поштової пересилки, — міст, який може витягнути тварю Бездні в реальності чарівників.
Однак реалізація такого амбітного задуму вкладалася у колосальні енергетичні витрати.
Незважаючи на фанатичну підготовку, ресурсів катастрофічно бракувало, і Фейгал продовжував їх методичний збір, крихітка за крупницею.
Два роки тому йому усміхнулася вдача — він зміг встановити стійкий зв’язок з вищою сутністю Плану Бездні.
Незнайомець прагнув потрапити в цей світ, голодуючи до певної специфічної крові. Математичні підрахунки підтвердили, що позовний зразок міг існувати в Плані Волшебників, але без надійного фарватера сутність була несильною. Фейґал сприйняв це як подарунок долі.
Його теоретичні дослідження якраз потребували польових випробувань, і поява такої могутньої «клієнти» стала ідеальним каталізатором для завершення експерименту.
Останнім часом нитка зв'язку істочувалася, а потім остаточно обірвалася. Фейгал не витрачав час на пусті здогади про причини мовчання заступника; він просто продовжував повзати ритуальні деталі, іноді віддаючи короткі сигнали-запиту в порожнечу, перевіряючи відгук.
...
Минуло ще півроку. Весь цей час Генрі провів у глибокій, зосередженій медитації методично ущільнюючи свою духовну енергію.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu