Битва перемістилась до напівзруйнованого гірського хребта, вершина якого вдарялася під ударні хвилі. Ліан дихав, його тіло покрилося мережею глибоких ран, а на грудях зял довгий розріз, з якого сочилася густа чорно-золота кров. На фоні Генрі здавався майже неушкодженим. Він застиг на вершині скелі, безсердечно дивлячись на ворога. За весь час він не отримав жодного серйозного пошкодження: Правило Вічності виправляло левину частину урона, а дрібні подряпини затягувалися перед тим, як кров могла торкнутися землі.
Ліан не мав подібних механізмів регенерації. Затяжний марафон виснажив його фізично, м’язово і енергетично. Генрі обмірковував і зимно, свідомо уникав прямих фатальних зіткнень та вів війну на самомор. Аналітичний чіп вже давно підтвердив, що грубою силою зламати Ліан дуже важко. Єдиний вірний шлях до перемоги — планомірне виснаження запасів ворога.
Ліан розгадав цю тактику, але нічого не міг їй протиставити. Рідкісні удари, які досягли мети, не приносили результату. Це загадкове правило відбудувало Генрі швидше, ніж той встиг відчувати біль.
Генрі повільно простягнув руку вперед. У його долоні з сухим тріском запульсували розряди блискань, що миттєво прогулювався у величезний меч завдовжки вісімсот метрів. Цей прийом він відточив прямо тут, у горні битви. Глубока Сінева ретельно аналізувала дані про потенціал оппоненту, а загальна спадщина крові дозволила Генрі дзеркально перейняти і адаптувати техніку Ліана.
Ліан, не виконавши ваги власного тіла, опустився на одне коліно. Його темно-золоті зіниці, пошкоджені димкою втоми, втупилися на противника. Дихання виривалося з грудей із хріпом, а кров з ран уже не просто зічувалась, але текла струмками.
« Ти програв, — сказав Генрі, перехоплюючи рукою електричного меча.
Ліан довго зберігав мовчання. Нарешті, він знайшов в собі сили піднятися і, прямо подивившись Генрі в очі, тихо сказав:
— Да, я програв. Але в мене все ще достатньо сил, щоб забрати тебе з собою до безодні. Але якщо ми обоє впадемо тут, то кров Бога Гріма згасне назавжди. Якщо ти вже був сильнішим, візьми її. Стань посудиною для мого спадку.
Темно-золоті зіниці Генрі мимовільно розширилися. Він був дуже вражений.
Ліан ще не був повністю зламаний; він міг продовжувати боротьбу, перетворюючи фінал у криваву лазню. Але він добровільно відмовився від акту взаємного знищення, визнавши поразку заради вищої мети — зберегти вищість крові.
Тільки тоді Генрі зрозумів справжню мотивацію ворога. Для Ліана первісним було виживання спадщини Прародителя, а полювання і вбивство собаці були лише жорстоким методом відбору кращих. Упевнений у славі Генрі, він без вагань приніс себе в жертву.
— Прародителя більше немає? — запитав Генрі, маючи на увазі самого Бога Гріма.
- Його більше немає у цьому світі. І я щиро сподіваюся, що ти займеш Його місце, — відповів Ліан.
— Невже навіть Прародники можуть зникнути? — не унимался Генри. У його уяві ці істоти були константами Всесвіту, недосяжними вершинами буття.
« Я не можу повністю збагнути правду, — каже Ліан. — Але я відчуваю це кожною клітиною: її більше немає ».
Генрі на мить занурився в роздуми, намагаючись зрозуміти масштаб наслідків цієї заяви.
Тим часом Ліан широко розвів руки і закинув голову. Усередині його тіла запала жахлива, неконтролювана енергія. Шкіра почала покриватися мережею багрових тріщин, з яких бив яскраве світло.
— Стой! — крикнув Генри.
Йому не потрібна була ця жертва. Завдяки магічній системі розвитку Ліан мав всі шанси отримати сьомий рівень іншим шляхом. Генрі вважав його живою Ліан ціннішим, ніж кров — потенційним союзником з унікальними знаннями. Він роздумував про це під час бою, і останні слова лише зміцнили його.
Але процес був незворотний. Ліан сам знайшов суть свого існування. Криваво-червоний згусток чистої ессенції зірвався з його грудей і зі швидкістю світла вдарив в Генрі, миттєво облипаючись із його кровоносною системою.
Ті, що були в тінях демони, просто зітхнули з полегшенням — вони чекали цього моменту, щоб перехопити дар. Але Ліан передбачав їхнє пожадливість: кров Прародителя не повинна була дістатися чужими.
Глибокий потік інформації та образів залився в розум Генрі, спричиняючи короткочасне запаморочення. Техніка "Велика Темне Небо" активувалася в автоматичному режимі, поглинає і структурує шалену енергію.
Оскільки їхні джерела мали загальну природу, то відторгнення не відбулося. Кров Генрі забуріла, наповнюючись новою силою, і останні печатки, які стримували його потенціал з гуркотом впали.
Генрі зрозумів, як кров Прародителя в його жилах відреагувала ликоючим гулом. Вона швидко еволюціонувала, перебудуючи саму суть його природи.
Разом з потужним струмом цієї первісної сили в свідомості виливалися потоки стародавніх знань — щільні масиви інформації, які він пожирав із жадібністю хижака.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu