Генрі відкрив очі - у темно-золотих зірочках спалахнув холодний золотий світло, і знову подивився на пасовищі. Ельфи відчули цей погляд, наче на них дивилося саме втілення стародавнього монстра, і затремтіли. Тепер він не потребував « голубого Сина », щоб подивитися, як інформація про довколишній світ здавалася сама собою і стала надзвичайно чіткою та багатою.
Він опустив очі на свої долоні: пальці іскрилися електроенергією, між ними переплелись міріади правил, які повністю підкоряли його волі. Генрі зрозумів, що він може керувати іншими законами всесвіту за власним бажанням. Навіть створення власного правила тепер здавалося цілком виконаним — достатньо було чітко сформулювати намір.
У цій формі його контроль над правилами був абсолютним, що робило базові принципи податливими, як віск. Вищете правило було складніше. Правило руйнування рівня стояло в одному ряду з правилами долі, відображаючи лише вектором: знищення було втіленням чистої і неприкритий агресії, а доля полонила універсальність.
Генрі зробив помітку в пам'яті: для створення нового правила руйнування знадобиться час і відповідний момент, базові елементи управляють ним вже зараз. Він вирішив повернутися до цього пізніше, щоб прискорити свій прогрес до четвертого рангу чарівника. Він був переконаний, що з такою силою зможе досягнути своєї мети.
Одним лише намаганням думки Генрі перемістився за межі пасовищ.
— Ідіть, — промовив він. Його голос був насичений стародавньою аурою і приглушився як з найслабшої землі.
Ельфи, не зварюючись, попадали на коліна, схилилися на знак покори і кинулися геть, ніколи не сміяючись озиратися. Пройшла лише хвилина — пасовище було спорожніло. Генрі не мусив застосовувати силу, а його наказ спрацював миттєво.
Ці слова стали для них полегшенням, бо настільки могутня істота не хотіла витрачати час на їхнє нікчемне життя. Втекти — це єдине, що мало сенс. У гарнізоні створіння не залишило б шансу, але місцева сторожа майже досягла четвертого рангу фізично не могла протистояти аурі Генрі.
Вона була занадто благородною, давньою і лякає; з подібним величом ельфи стикалися тільки в присутності свого короля. Тут, перед ними, було щось за межами їх розуміння.
Генрі чітко усвідомлював, що в даний момент він є просто величною, але пусткою. Його дійсна сила все ще була в глибинах природи, ледь досягаючи поверхні.
У кращому випадку він міг би витримати в зіткнення з істотою 5-го рівня, проте противник 6-ого рівні не залишив би йому шансів.
Потенціал його нового стану був колосаний, але критичний дефіцит енергії зковував рухи, дозволяючи тільки транслювати вовнуючу видимість загрози.
Коли темні ельфи сховалися з поля зору, Генрі увійшов на територію пасовища.
Перед ним висіли блискучі груди кристалів життя, грані яких тьмяно мерехтіли в напівмарку.
Він ледве помітний, владним змахом руки перевів їх у сховище малого плану і без зволікань покинув спустошену стоянку. Через мить його силует зіштовхнувся з повітря серед густих, переплетених заростях у 100 кілометрів від пасовища. Демони, що жили в цій глушині, жахнулися, коли вони почули про його наближення.
Генрі знепритомнів через те, що відчуває тиск дихання.
Після трансформації і пізнання справжнього тіла пробуджена аура та величезний тиск сили виявилися настільки великими, що вони не могли швидко підкорити волі — енергія буквально складалась крізь пори, демаскуючи його присутність.
Це було наслідком браку майстерності у володінні Силою, і організм потребував більше часу для адаптації. Помітивши околиці, він побачив, що поблизу немає істот, які можуть викликати агресію.
Генрі взяв з собою кристали життя. Розсипавши їх перед блискучою горкою, він пожер все підношення єдиним імпульсом волі.
Величезний енергетичний потік з’явився на його каналах, швидко засвоюючись і поринаючи у кожну клітину виголодного тіла.
М’язи наливалися пружною вагою, об'єм крові заповнився і в самій структурі почали відбуватися незбережені зміни: кров Першопередка пробуджувалася, знімаючи один обмежувач за іншим.
Тепер він на біологічному рівні розумів, чому тіло так шалено прагнуло цих ресурсів — концентрована життєва сила для його еволюції.
Генрі пильно спостерігав за горизонтом, де обриси другого пасовища ледь вгадувалися.
Спочатку він мав лише один набіг, але можливості справжньої форми перевершили всі сподівання: відстань, якою раніше не було б годинника, тепер пройшла через цикл Боївного мистецтва. Відкинувши сумніви, він зробив просторовий ривок.
Темні ельфи, які охороняли периметр, не могли навіть зрозуміти причини свого первісного страху.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu