Останнім етапом став офіційний ритуал підвищення. Тут не потрібно було зілля, тільки читання давніх текстів. Літня магеса, чия сувора форма й вібрація нагадували чернечеські вбрання, очолювала церемонію молитви і за нею повторювала Генрі. Він, мабуть, мав на увазі подібність до архаїчних племінних обрядів жертв; це був лише один з видів поклоніння богам. Під керівництвом наставниці ритуал закінчився в атмосфері урочистої благоговіння.
Потім Генрі проводили в віддаленій кімнаті, на підлозі якої були виграні складні візерунки. Генрі одразу розпізнав могутню магічну форму, справжні руни якої були майстерно замасковані. Це робилося не для захисту від копіювання, а заради безпеки магів молодших рівнів: споглядання справжньої структури знаків могло викликати ментальний зрив у тих, чиї духовні енергія була недостатньо висока.
Генрі зайняв місце в центрі кола. У кімнаті панувала тиша. Згідно з порадою, слід було зберігати нерухомість і активувати медитацію. Генрі підкорився, занурюючи свідомість в медитацію зоряного неба. Темнота навколо раптово розсіялася, і він опинився посеред пустоти, серед розсипи холодних зірок. Повільно рухаючись, вона пливла гігантською планетою. У цій мертвій тиші Генрі раптово відчув на собі чийсь погляд - незвичний, але без ворожості. Невидима присутність доторкнулася його руки, а потім обкутало все тіло, наче щільний кокон.
Генрі негайно проаналізував відчуття: це була сила правил. Складна, багатограна, що містить як знайомі йому фрагменти, так і безліч абсолютно нових, недоступних для сприйняття концепцій.
Він усвідомив, що опинився у полоні Вілей Міра, але не в дикій справі, а локальної підлеглості шестикілольській високій вежі. Тут Воля втратила своє автономії, ставши інструментом у руках магів. У момент, коли сила щільно окутала його, всередині тіла Генрі немов відчинилися невидимі ворота.
Перед тим як стати магом другого рівня, він сприймав правила лише невиразно: для свідомої роботи потрібен був ключ Правил. Тепер же, з відчиненими внутрішніми ворітьми, він отримав здатність входити в цей стан у будь-який час.
Тіло і розум захопила лавина даних - правила розкривали свої фундаментальні принципи, бомбардуючи свідомість Генрі інформації.
Лише завдяки колосальному запасу духовної енергії він зміг витримати цей тиск, не дозволивши розсудкові помутитися.
Генрі зрозумів, чому звичайні люди не відчувають правил: це захисний механізм самої реальності. Такий об’єм неминуче пошкодив би непідготовлений розум.
Під час трансу Генрі не втратив нитки управління. Натомість те, чого він навчився, допомогло йому впорядкувати свій колишній досвід і за одну мить зрозуміти набагато глибші та тонкіші принципи використання сил Усесвіту.
Генрі швидко поглиблював розуміння фундаментальних законів буття, і з кожним моментом його контроль над правилами обнажив страхітливу точність.
У цьому і полягав нищівний привілей чарівників третього рівня над їхніми попередниками: розрив у мірі володіння правилами тут перетворився на непереборну прірву.
Отримавши визнання Волі Міра, такий маг не просто відгадував контроль, але набував абсолютного пріоритету у їх використанні.
На практиці це виглядало жахливо: якщо адпт другого рівня і майстер третього одночасно кликали до однієї й тієї ж сили, світотрудження відгукувалося на виклик старшого, віддаючи йому майже весь ресурс і залишаючи оппоненту тільки мізерні крихти, а часто навіть позбавляючи його опори.
Чим могутнішим ставав маг третього рангу, тим більше він мав владу над тканиною реальності і тим голоснішими були придушення для тих, чий контроль був слабший.
Генрі прислухався до власних відчуттів, зауваживши, що довколишні сили правили неймовірно податливими, ніби жива матерія під пальцями скульптора.
Раптом його свідомість захопилася відому, майже забутиму відчуття - так було в ті далекі часи, коли він був Володарем Світу і керував всіма законами беззастережно. Разом з цим прийшло усвідомлення фундаментальних змін, що відбулися в самій структурі його розуму.
До того часу його розум залишався таким же незмінним, що трансформувався лише завдяки духовній енергії, яка еволюціонувала від безформного диму учнів до газоподібних рідких і нарешті кристалічних форм вищих рангів.
Але тепер архітектура свідомості змінилася. Генрі чітко зрозумів, як у його мутальному просторі відчинилися двері до зовнішнього світу — неба і землі.
Колишня герметика зникла; розум, який колись замкнувся в собі, нарешті почав вільно дихати в унісон з миром.
Навряд чи ця думка з’явилася, коли він побачив результат: вільні енергетичні частинки, розлиті в просторі, наче підкоряючись магніту, кинулися до нього і почали проникати безпосередньо у свідомість.
Генрі був приголомшений, адже відтепер нагромадження духовної енергії можна було б навіть без застосування медитації.
https://literna.net/uk/books/92-velikii-charivnik-pochinayuchi-z-prostoho-nyukhu